19. Індивідуальна рятувальна техніка

Порятунок людини, що потопає - це гуманний акт. Але щоб його здійснити,

необхідна попередня організація, визначений спосіб мислення і дії, технічна і

тактична підготовка. Технічна і рятувальна робота включає комплекс, що складається

зі спритності, уміння і навичок. Але на практиці, насамперед, необхідно дотримувати

кілька основних принципів, зв'язаних зі спостереженням, потрібно безупинно і

послідовно оглядати райони, де купаються люди, і приділяючи особливу увагу

небезпечним зонам.

Найшвидший і вірнішій спосіб надання допомоги — це надання допомоги з берега:

• Протягання руки, ноги, рушника, ціпка, одягу - перед тим, як протягати

що-небудь, потрібно, попередньо лягти і прийняти гарний упор. Опорою може послужити

місток, пристань, судно, тому що руками необхідно триматися за нерухому опору.

Протягання руки і ноги. Хапання за плаваючий предмет використовуються спеціальні засоби, рятувальна куля з мотузкою і т.д. Живий ланцюг (мотузка) - використовується при влученні постраждалого в донну яму при хвилюванні. Кілька людей хапаються міцно за руки. Найвищий у

ланцюзі занурюється у воду і подає потопаючій людині руку, ціпок, пояс або одяг.

20.Концепція. Для надання допомоги потрібно проводити деблокування постраждалих з

пошкоджених автомобілів. Для успішного виконання рятувальних робіт в таких

випадках розроблена концепція яка передбачає два основні принципи.

Принцип "Ключової фігури" (основний принцип). Під цим принципом розуміють те,

що метою проведення будь яких рятувальних робіт є надання допомоги постра-

ждалому. Відповідно всі дії підрозділів яки беруть участьу рятувальних роботах

будуються таким чином, щоб стан постраждалого не погіршувався, а по можливості

покращувався. Відповідно до цього принципу керівник рятувальних робіт повинен

всі свої дії погоджувати з лікарем який входить до рятувального підрозділу. Принцип комплексної безпеки. Під цим принципом розуміють комплекс заходів які

забезпечують попередження небезпечного розвитку ситуації це досягається

забезпеченням: безпеки місця пригоди; безпеки постраждалому; безпеки дій рятувальників.

21. Види робіт по деблокуванню потерпілого способом розбирання завалу: зміцнення нестійких конструкцій, огорожа місця робіт; відключення наявних комунально-енергетичних мереж; дроблення уламків, різання арматури; ручне розбирання дрібних уламків, винесення їх у відвал; витягання крупних уламків; витягання дрібних уламків на місці знаходження потерпілого; витягання потерпілого.

22. Збудження вибухового перетворення ВР називається ініціюванням. Ініціюючі ВР призначені для збудження (ініціювання) вибухового

перетворення в зарядах ВР і пороху. Ініціюючі ВР мають високу чутливість до зовнішніх взаємодій (удар, тертя і дія вогню). Вибух порівняно в невеликих кількостях ініціюючих ВР в безпосередньому контакті з бризантним ВР викликають детонацію. Ініціюючі ВР застосовуються

виключно для спорядження засобів ініціювання (капсул-детонаторів, капсул-

запалення, детонуючи шнурах та ін.). Вони використовуються також в різних

засобах піроавтоматіки (пірозарядах, піропатронах, пірозамках, піромембранах,

піростартерах, катапультах, розривних болтах і гайках, пірорезаках, самоліквідаторах і ін.). До ініціюючих ВР відносяться: гримуча ртуть, оксид свинцю. До них можуть бути віднесені і так звані капсульні склади, вибух яких може використовуватися для збудження детонації ініціюючих ВР або для загоряння пороху чи виробів з нього. І.в.р. дуже небезпечні при використанні і в чистому стані не підлягають транспортуванню за межі заводу-виготівника.

За чутливістю І.в.р. поділяються на

- первинні (гримуча ртуть, азид свинцю, тринітрорезорцінат свинцю (ТНРС),

- вторинні (тетрил, гексоген, ТЕН).