2. Предмет та функції макроекономіки

Предметом макроекономіки виступає механізм функціонування усього народного господарства, а також фактори, які визначають зміну цього механізму в короткочасній та довгостроковій перспективі та способи впливу держави на економічні процеси на рівні народного господарства.

Макроекономіка намагається пояснити глибинні причини, які викликають зміни поведінки підприємства, темпів його зростання, підйоми та спади економіки, вплив інформації на виробництво та зайнятість, вплив міжнародних факторів на внутрішню економічну рівновагу та інші.

Макроекономіка особливу увагу приділяє чотирьом сферам, які можна виокремити у національній економіці, а саме: виробництво, зайнятість, ціни та зовнішньоекономічні зв’язки.

Об'єктом макроекономічного аналізу виступає економічна система в цілому та її агреговані параметри.

Агреговані показники відображають сукупність специфічних економічних одиниць так, ніби ті складають одне ціле.

Економічна система – це певним чином упорядкована система зв'язків між виробниками і споживачами матеріальних та нематеріальних благ та послуг.

Основні елементи економічної системи:

- соціально-економічні відносини, які базуються на відповідних формах власності на економічні ресурси та результатах господарської діяльності;

- організаційні форми господарської діяльності: поділ праці, спеціалізація та кооперування виробництва;

- господарський механізм - спосіб регулювання економічної діяльності на макрорівні;

- конкретні економічні зв 'язки між господарськими суб' єктами.

Суб’єктами макроекономічного аналізу виступають:

1. Сектор домашніх господарств, який містить усі приватні господарства країни, діяльність яких направлена на задоволення власних потреб. Домашні господарства проявляють три види економічної активності: пропонують фактори виробництва, споживають частину отриманого доходу і заощаджують.

2. Підприємницький сектор – це сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни. Підприємницький сектор проявляє такі види економічної активності: пред’являє попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує.

3. Державний сектор – усі державні інститути та установи.

Основне завдання держави – створення суспільних благ, які надходять споживачам «безоплатно» (безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної, соціальної та виробничої інфраструктур тощо).

Основні цілі державного сектору – задоволення потреб у суспільних благах, а не отримання прибутку; зростання суспільної продуктивності праці та зниження витрат на споживання домашніх господарств.

Для забезпечення своєї діяльності державний сектор проявляє такі види економічної активності: збирає податки, здійснює державні закупки товарів та послуг, а також надає пропозицію грошей для всіх макроекономічних суб'єктів.

4. Сектор закордон містить усі економічні суб’єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути. Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.

Функції макроекономіки:

1) теоретико-пізнавальна – дослідження економічних процесів на макрорівні та побудова моделей цих процесів;

2) практична – розробка практичних рекомендацій на основі економічного аналізу (теоретична основа економічної політики);

3) прогностична – виявлення і оцінка перспектив економічного розвитку та економічної кон'юнктури;

4) виховна – макроекономіка сприяє виробленню нового типу економічного мислення, формуванню сучасного світогляду людини.