3. Методи дослідження макроекономіки

Макроекономіка використовує широкий спектр методів, а саме:

- Аналіз – це метод дослідження, при якому об'єкт дослідження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо.

- Синтез – це метод дослідження, який базується на поєднанні різних елементів об'єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними.

Аналіз і синтез, як методи дослідження, застосовуються в єдності.

- Індукція – рух думки від конкретного до всезагального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня.

- Дедукція – рух думки від загального до одиничного.

Поєднання методів індукції та дедукції забезпечує зв'язок одиничного, особливого і загального.

- Метод наукової абстракції – це метод поглибленого пізнання реальних економічних процесів шляхом виділення основних, найсуттєвіших сторін певного явища і очищення його від усього неістотного, випадкового.

- Агрегування – специфічний метод макроекономіки, який об’єднує специфічні економічні одиниці так, ніби ті складають єдине ціле.

- Основним методом макроекономічного дослідження є економіко-математичне моделювання.

Макроекономічні моделі – це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді. Створити модель – означає знайти функцію, яка пов'язує ендогенні та екзогенні змінні макромоделі.

Ендогенні змінні - це величини, що визначаються в результаті розв'язання моделі (наприклад: величина реального національного доходу, рівень зайнятості, ставка реальної заробітної платні, реальна ставка відсотка, рівень цін).

Екзогенні змінні - це величини, що знаходяться поза макромоделлю (як правило, це технологія виробництва, характер поведінки економічних суб'єктів на кожному з ринків, ставка оподаткування, державні витрати, величина пропозиції грошей).

Залежно від конкретних завдань дослідження застосовуються різні типи моделей.

Визначення типу макромоделі може базуватися на основі різних критеріїв за:

1) способом подання досліджуваного процесу або явища моделі поділяються на логічні, графічні та економіко-математичні;

2) тривалістю досліджуваного процесу – на короткострокові та довгострокові;

3) кількістю задіяних в аналізі економічних суб'єктів – на прості та повні моделі. Прості моделі містять лише два макроекономічних суб'єкти – сектор домашніх господарств та підприємницький сектор. Повні моделі враховують вплив державного сектора на макроекономічні процеси.

4) ступенем охоплення сектора закордон моделі поділяються на закриті та відкриті. Закриті моделі включають лише три макроекономічних суб'єкти – сектор домашніх господарств, підприємницький та державний сектори – і не враховують впливу закордону на національну економіку. Відкриті моделі враховують вплив сектора закордон на національну економіку і відображають взаємозв'язок чотирьох макроекономічних суб'єктів (домогосподарств, підприємницького, державного секторів і сектора закордон).

5) характером відображення чинника часу макроекономічні моделі поділяються на статичні та динамічні. Статичні моделі фіксують економічний процес на початку та в кінці певного періоду і не зображують перехід від одного стану до іншого. Динамічні моделі зображують економічні процеси з урахуванням чинника часу.

Названі типи моделей можуть бути зображені чотирма способами: алгебраїчним, графічним, табличним та у вигляді бухгалтерських рахунків.