- •Міністерство аграрної політики України
- •1. Видовий склад основних шкідників пшениці та їх шкодочинність
- •Видовий склад основних шкідників пшениці
- •2. Основні особливості розвитку найголовніших шкідників і захисні заходи пшениці
- •2.1.4. Біологічні та екологічні особливості совки озимої
- •2.1.5. Фенологічний календар розвитку совки озимої (Scotia segetum) Зона – східний Лісостеп України
- •2.1.6. Характер пошкоджень і шкодочинність совки озимої
- •2.1.7. Заходи захисту пшениці від совки озимої
- •2.2. Пшеничний трипс Haplothrips tritici (Рис. 2)
- •2.2.1. Систематичне положення пшеничного трипса
- •2.2.2. Поширеність пшеничного трипса
- •2.2.3. Діагностичні ознаки пшеничного трипса
- •2.2.4. Біологічні та екологічні особливості пшеничного трипса
- •2.2.5. Фенологічний календар розвитку пшеничного трипса (Haplothrips tritici) Зона – східний Лісостеп України
- •2.2.6. Характер пошкоджень і шкодочинність пшеничного трипса
- •2.2.7. Заходи захисту пшениці від пшеничного трипса
- •2.3. Опоміза пшенична Opomуza florum (Рис. 3)
- •2.3.1. Систематичне положення опомізи пшеничної
- •2.3.2.Поширеність опомізи пшеничної
- •2.3.3. Діагностичні ознаки опомізи пшеничної
- •2.3.4. Біологічні та екологічні особливості опомізи пшеничної
- •2.3.5. Фенологічний календар розвитку Опомізи пшеничної (Opomуza florum) Зона – східний Лісостеп України
- •2.3.6. Характер пошкоджень і шкодочинність опомізи пшеничної
- •2.3.7. Заходи захисту пшениці від опомізи пшеничної
- •Методика виявлення та обліку кількості шкідників сільськогосподарських культур Озима совка
- •Трипс пшеничний
- •Опоміза пшенична
- •4.Захист пшениці від шкідників
- •4.1. Суть методів захисту сільськогосподарських культур від шкідників
- •4.2. Система заходів для захисту пшениці від шкідників
- •Система заходів для захисту пшениці від головних шкідників
- •4.3. Робочий план захисту пшениці від шкідників
- •Висновок
- •Бібліографічний список
1. Видовий склад основних шкідників пшениці та їх шкодочинність
Небезпечними шкідниками озимої пшениці є: цикадки, попелиці, шкідлива черепашка, хлібна жужелиця, хлібні жуки, п’явиці, шведська та гессенська мухи, опоміза пшенична, трипси, хлібні блішки, злакова листовійка, підгризаючи совки, пильщики та ін.. (Білик, 2005)
Хлібна блішка – Phyllotreta vittula. В Україні поширена скрізь, але найбільш шкодочинна в лісостеповій зоні. Значно ушкоджує ярий ячмінь, яру пшеницю, менше – озиму пшеницю та кукурудзу. Шкодять в основному жуки, які живляться листками сходів та молодих рослин, вони зіскрібають паренхіму у вигляді прозорих смужок та довгастих плям.
Шестикрапкова цикадка –Macrosteles laevis, Смугаста цикадка – Psammotettis striatus. Цикадки висмоктують сік із листя, воно знебарвлюється і в’яне, рослини ослаблюються. Крім того у першому випадку цикадки є переносниками вірусних хвороб, а у другому пошкоджені рослини уражуються грибними захворюваннями.
Попелиці. У місцях пошкоджень рослини знебарвлюються, іноді червоніють. Крім безпосередньої шкоди попелиці переносять вірусні захворювання злаків.
Клоп шкідлива черепашка – Eurygaster integriceps. Клопи завдають істотної шкоди , пошкоджуючи рослину у фазу кущіння і виходу в трубку. Проколюючи хоботком стебло нижче зачатка колоса, вони висмоктують соки рослин. У місці уколу утворюється перетяжка, пошкоджені стебла довго залишаються зеленими, але не колосяться і швидко відмирають. При уколі у стрижень колоса, який знаходиться у пазусі листка, вище місця уколу виникає білоколосисть. Личинки живляться генеративними і вегетативними органами рослин. Найбільшої шкоди завдають личинки старших віків.
Хлібна жужелиця – Zabrus tenembrioides. Жуки шкодять у фазі молочної стиглості і живляться зерном до початку збирання врожаю. Вони вигризають його вміст, іноді об’їдають лусочки , остюки, крім цього, жуки вибивають з колосся на грунт багато неушкоджених зернин. Личинки живляться вночі листками сходів падалиці, а потім сходами озимих. Часто листки змочалюються і затягаються у норку. У місцях скупчення личинок рослини гинуть, а на посівах утворюються лисини.
Хлібний жук – Anisoplia austriaca. Шкодять жуки і личинки. Жуки часто обгризають м’які нестиглі зерна пшениці, а стиглі вибивають з колосся на землю. Личинки живуть у грунті два роки і ушкоджують кореневу систему і підземну частину хлібних злаків.
П’явиці. Шкодять жуки і личинки. Жуки вигризають повздовжні дірки в листках у фазу трубкування і колосіння. Личинки скелетують листя, яке з часом прив’ядає і засихає , рослини пригнічуються і відстають у рості.
Гессенська муха – Mayetiola destructor. Личинки після відродження пересуваються по листковій пластинці до її основи, де проникають за піхву листка і живляться соками стебла, пригнічуючи ріст і розвиток рослини. У фазу виходу в трубку спостерігається виколошування, оскільки в місцях живлення личинок стебло тоншає, в ушкоджених рослин утворюються характерні коліна. Тому уже ушкоджені посіви набувають вигляду побитих градом або потолочених.
Шведска муха. Шкоду завдають личинки. Вони проникають в середину стебла і живляться ембріональним зачатком колоса, ушкоджує основу центрального листка.
Опоміза пшенична – Opomyza florum. Навесні личинки проникають у найбільш розвинені стебла. У стеблі личинка робить хід вверх до конуса наростання, а потім піднімається по згорнутій трубці листків нагору або переходить у бічні стебла. Вузол кущіння не ушкоджує. Внаслідок уражень жовтіє і засихає центральний листок, а потім і все уражене стебло.
Трипс пшеничний – Haplothrips tritici. Імаго висмоктують соки під верхнім піхвовим листком ще до виколошування хлібів із найбільш ніжної частини обгортки колосу, внаслідок чого утворюється білоколосисть. Личинки спочатку живляться спочатку колосковими лусочками, а потім зерном, що спричинюють його щуплість і втрату в масі.
Пильщик хлібний звичайний – Cephus pygmeus. Пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, овес, сіяні й дикорослі злакові трави, однак переважно озиму пшеницю і жито. Личинки після відродження живляться внутрішньою частиною стебла, і переміщуються вниз до його основи. У вузлах стебла вони прогризають отвори, великі відрізки ходу в соломині забивають червоточиною та екскрементами. Основна частина личинок досягає нижнього міжвузля в період закінчення фази наливання – воскової стиглості зерна. Приблизно на рівні поверхні грунту личинка в середині стебла робить кільцеподібний надріз, під яким утворює захисний чопик з об’їдків та екскрементів. Потім пряде прозорий кокон у вигляді захисної оболонки, в якому зимує. Під дією вітру частина стебел обламується в місці надрізу ще до настання фази повної стиглості зерна колосових.
Злакова листовійка – Chephasia pascuana. Найбільшої шкоди завдають гусениці старших віків. Перед колосінням вони проникають у пазуху листка і обгризають колос із внутрішнього боку.
Совки Noctuіdae - гусениці видів, що входять у цю підродину, велику частину часу проводять у ґрунті, підгризаючи в рослин корені або об'їдаючи в них надземні частини в поверхні ґрунту. (Ольховська- Буркова,1990)
Таблиця 1