1. Видовий склад основних шкідників пшениці та їх шкодочинність

Небезпечними шкідниками озимої пшениці є: цикадки, попелиці, шкідлива черепашка, хлібна жужелиця, хлібні жуки, п’явиці, шведська та гессенська мухи, опоміза пшенична, трипси, хлібні блішки, злакова листовійка, підгризаючи совки, пильщики та ін.. (Білик, 2005)

Хлібна блішка – Phyllotreta vittula. В Україні поширена скрізь, але найбільш шкодочинна в лісостеповій зоні. Значно ушкоджує ярий ячмінь, яру пшеницю, менше – озиму пше­ницю та кукурудзу. Шкодять в основному жуки, які живляться листками сходів та молодих рослин, вони зіскрібають паренхіму у вигляді прозо­рих смужок та довгастих плям.

Шестикрапкова цикадка –Macrosteles laevis, Смугаста цикадка – Psammotettis striatus. Цикадки висмоктують сік із листя, воно знебарвлюється і в’яне, рослини ослаблюються. Крім того у першому випадку цикадки є переносниками вірусних хвороб, а у другому пошкоджені рослини уражуються грибними захворюваннями.

Попелиці. У місцях пошкоджень рослини знебарвлюються, іноді червоніють. Крім безпосередньої шкоди попелиці переносять вірусні захворювання злаків.

Клоп шкідлива черепашка – Eurygaster integriceps. Клопи завдають істотної шкоди , пошкоджуючи рослину у фазу кущіння і виходу в трубку. Проколюючи хоботком стебло нижче зачатка колоса, вони висмоктують соки рослин. У місці уколу утворюється перетяжка, пошкоджені стебла довго залишаються зеленими, але не колосяться і швидко відмирають. При уколі у стрижень колоса, який знаходиться у пазусі листка, вище місця уколу виникає білоколосисть. Личинки живляться генеративними і вегетативними органами рослин. Найбільшої шкоди завдають личинки старших віків.

Хлібна жужелиця – Zabrus tenembrioides. Жуки шкодять у фазі молочної стиглості і живляться зерном до початку збирання врожаю. Вони вигризають його вміст, іноді об’їдають лусочки , остюки, крім цього, жуки вибивають з колосся на грунт багато неушкоджених зернин. Личинки живляться вночі листками сходів падалиці, а потім сходами озимих. Часто листки змочалюються і затягаються у норку. У місцях скупчення личинок рослини гинуть, а на посівах утворюються лисини.

Хлібний жук – Anisoplia austriaca. Шкодять жуки і личинки. Жуки часто обгризають м’які нестиглі зерна пшениці, а стиглі вибивають з колосся на землю. Личинки живуть у грунті два роки і ушкоджують кореневу систему і підземну частину хлібних злаків.

П’явиці. Шкодять жуки і личинки. Жуки вигризають повздовжні дірки в листках у фазу трубкування і колосіння. Личинки скелетують листя, яке з часом прив’ядає і засихає , рослини пригнічуються і відстають у рості.

Гессенська муха – Mayetiola destructor. Личинки після відродження пересуваються по листковій пластинці до її основи, де проникають за піхву листка і живляться соками стебла, пригнічуючи ріст і розвиток рослини. У фазу виходу в трубку спостерігається виколошування, оскільки в місцях живлення личинок стебло тоншає, в ушкоджених рослин утворюються характерні коліна. Тому уже ушкоджені посіви набувають вигляду побитих градом або потолочених.

Шведска муха. Шкоду завдають личинки. Вони проникають в середину стебла і живляться ембріональним зачатком колоса, ушкоджує основу центрального листка.

Опоміза пшенична – Opomyza florum. Навесні личинки проникають у найбільш розвинені стебла. У стеблі личинка робить хід вверх до конуса наростання, а потім піднімається по згорнутій трубці листків нагору або переходить у бічні стебла. Вузол кущіння не ушкоджує. Внаслідок уражень жовтіє і засихає центральний листок, а потім і все уражене стебло.

Трипс пшеничний – Haplothrips tritici. Імаго висмоктують соки під верхнім піхвовим листком ще до виколошування хлібів із найбільш ніжної частини обгортки колосу, внаслідок чого утворюється білоколосисть. Личинки спочатку живляться спочатку колосковими лусочками, а потім зерном, що спричинюють його щуплість і втрату в масі.

Пильщик хлібний звичайний – Cephus pygmeus. Пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, овес, сіяні й дикорослі злакові трави, однак переважно озиму пшеницю і жито. Личинки після відродження живляться внутрішньою частиною стебла, і переміщуються вниз до його основи. У вузлах стебла вони прогризають отвори, великі відрізки ходу в соломині забивають червоточиною та екскрементами. Основна частина личинок досягає нижнього міжвузля в період закінчення фази наливання – воскової стиглості зерна. Приблизно на рівні поверхні грунту личинка в середині стебла робить кільцеподібний надріз, під яким утворює захисний чопик з об’їдків та екскрементів. Потім пряде прозорий кокон у вигляді захисної оболонки, в якому зимує. Під дією вітру частина стебел обламується в місці надрізу ще до настання фази повної стиглості зерна колосових.

Злакова листовійка – Chephasia pascuana. Найбільшої шкоди завдають гусениці старших віків. Перед колосінням вони проникають у пазуху листка і обгризають колос із внутрішнього боку.

Совки Noctuіdae - гусениці видів, що входять у цю підродину, велику частину часу проводять у ґрунті, підгризаючи в рослин корені або об'їдаючи в них надземні частини в поверхні ґрунту. (Ольховська- Буркова,1990)

Таблиця 1