2.2. Пшеничний трипс Haplothrips tritici (Рис. 2)

2.2.1. Систематичне положення пшеничного трипса

Клас - комахи (Insecta)

Ряд - трипси (Thysanoptera)

Родина - флеотрипіди (Phloeothripidae)

Вид - Пшеничний трипс (Haplothrips tritici) (Білик, 2005)

2.2.2. Поширеність пшеничного трипса

Пшеничний трипс поширений повсюдно. Останніх 5 років він заселяє 40-90 і навіть 100% площ посівів у степовій зоні та 12-65% - у лісостеповій; у Поліссі - малочисельний. У період виходу рослин озимої пшениці в трубку чисельність дорослих комах становила в середньому 2-15, максимально 20-40 і навіть 70-90 екземплярів на одне стебло. У період формування зерна на рослинах розвивалися личинки, і в одному колосі їх нараховувалося в середньому 2-30, максимально 40-90 і навіть 130 екземплярів.

Найбільші осередки пшеничного трипса мали місце в АР Крим, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій областях. Підвищена його шкідливість спричинила плюсклість і зниження маси зерна пшениці. І це значною мірою пов'язано з тим, що захисні заходи здійснювалися у вкрай недостатніх обсягах, хоча даний шкідник, поряд з іншими, завжди є в центрі уваги Головної державної інспекції захисту рослин Мінагрополітики України. Масове розмноження й водночас висока шкідливість пшеничного трипса можливі за сприятливих умов перезимівлі, сухої й теплої погоди в період виходу рослин у трубку - наливання зерна. (Круть, 2010)

2.2.3. Діагностичні ознаки пшеничного трипса

Самки 1,3 – 1,5 мм завдовжки, від чорно-бурого до чорного кольору. Довжина голови в 1.1-1.2 рази перевищує ширину. Очі темно-бурі, майже чорні, великі, займають від 1 / 3 до 1 / 2 довжини голови. Вусики 8 членикові, другий членик чорний, на вершині жовтувато-бурий; третій жовтий, лише на вершині затемнений, четвертий біля основи і по боках жовтуватий, п'ятий лише біля основи жовтувато-бурий. Передні гомілки, за винятком основи, а також передні лапки жовті.Останній сегмент черевця витягнутий на кінці у вигляді трубки. Крила прозорі з довгими війками; самці менші і вужчі за самок, трапляються дуже рідко.

Яйце блідо-оранжеве, довгасто-овальної форми, довжиною 0,5-0,6 мм.

Личинка імагоподібна кіноварно-червона, завдовжки 1,4 – 1,8 мм. Личинка 1 віку зеленувато-жовта, через кілька годин стає червонуватою, а після першої линьки - яскраво-червоною. (Байдик, 2005, Білик, 2005)

2.2.4. Біологічні та екологічні особливості пшеничного трипса

Зимують личинки в прикореневих рештках стерні або в грунті. Навесні пробуджуються з підвищенням температури поверхневого шару грунту до 8°С. В цей час основна їх маса проникає в рослинні рештки, відбувається перетворення на пронімфу і німфу та дорослих комах (з кінця квітня до половини травня). Розвиток німф триває 7 – 13 діб. Масова поява дорослих трипсів збігається з початком колосіння озимої пшениці і триває більше місяця. Заселяють пшеницю у фазі виходу в трубку - колосіння, де шкідники живляться й розмножуються. Самиці відкладають яйця купками по 4-8 шт. на колоскові лусочки й стрижні колоса. Плодючість - 23-28, максимально - до 50 яєць. Найбільш інтенсивне їх відкладання триває до фази повного виколошування впродовж 8 – 12 діб. Через 6-7 днів зявляються личинки, які живляться соками зерна й колоскових лусок. Личинки зазвичай зосереджуються у борозенці зерна, заповнюючи простір між зерном і лусочками. У період воскової стиглості зерна перед збиранням урожаю пшениці личинки закінчують розвиток і переходять у грунт на зимівлю. Розвивається шкідник в одному поколінні.

Пшеничний трипс розмножується найінтенсивніше в посушливі роки, але надто високі температури повітря й суховії згубно впливають на нього. Зниженню чисельності шкідника сприяє підвищена вологість грунту восени й навесні. ( Байдик, 2005; Круть, 2010)

Рис. 2. Пшеничний трипс

Таблиця 3