3. Методика виявлення та обліку кількості шкідників сільськогосподарських культур

Вересень ІІІ дек. – жовтень І дек. (після збирання врожаю). Визначення зимуючого запасу пуп аріїв капустяних мух та лялечок капустяної молі на капустянищах. Проводять розкопки за звичайною методикою. Кочериги викопують по 5 шт. у 20 місцях виявляють і підраховують личинки та кокони шкідників.

Квітень І-ІІ дек. Весняні контрольні розкопки для уточнення стану шкідників після зимівлі. Розробка прогнозу розвитку шкідників у першій половині вегетації. Проводять грунтові розкобки в осередках, на полях під капусту. Спостерігають в ізоляторах за лялечками зібраними під час обстежень. (Кулешов, 2008)

Квітень ІІ-ІІІ дек. (через 20 днів після сівби та за 2-3 дні до виробки розсади). Обстеження парників та теплиць на виявленя капустяної мухи. У 20 місцях теплиць або парнику обліковують по 5 рослин, підраховують виявленних шкідників, ушкодженність рослин.

Травень І-ІІ дек. (сходи у відкритому грунті, висадка і приживання у грунті). Облік щільності та характеру розподілу на полях капусти капустяних мух та капустяної молі, визначення доцільності проведення обприскувань. Облік проводять на 20 проб по 5 рослин. Осередки шкідників виявляють побоках поля біля лісосмуг, неорних земель. (Кулешов, 2011)

Травень ІІІ дек. – червень І дек. (фаза листової розетки). Обстеження рослин, визначення засленності, щільності шкідників, доцільності обприскувань рослин інсектицидами проти капустяних мух, молі. Встановлення шкодочинності основних видів шкідників. По двох діагоналях поля беруть 20 проб по 5 рослин. Увагу приділяють прикореневій частині стебла, листям. (Омелюта, 1986)

4. Захист капусти від шкідникв

4.1. Суть методів захисту сільськогосподарських капусти від капустяної молі, весняної та літньої капустяної мухи

Сучасна система захисту сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб і бур’янів становить досить складний технологічний процес і здійснюється послідовним комплексом спеціальних заходів. На початку 60-х років ХХ ст. у цьому плані в науковій літературі з’явився термін «інтегрований захист». Визначення цієї концепції було сформульовано робочою групою експертів ФАО: «Інтегрований захист — система управління шкідливими організмами в контексті зв’язку з навколишнім середовищем і динамікою популяції шкідливих видів, яка використовує всі можливі засоби та методи і стримує шкідливу популяцію на рівні нижче економічної шкоди».

Організація сучасного захисту рослин від шкідливих організмів ґрунтується на системному принципі. Ефективність різних методів захисту рослин та їх роль у системі з часом істотно змінюються. В цей час агротехнічні заходи з вирощування сільськогосподарських культур залишилися основою, яка обмежує поширення шкідливих організмів, однак значне підвищення ефективності хімічних засобів завдяки появі принципово нових пестицидів — речовин органічного синтезу — зумовило можливість впровадження інтенсивних технологій з мінімальними затратами ручної праці та істотним зменшен ням втрат урожаю. Різко зросла також роль такого важливого чинника, як використання стійких і толерантних до шкідливих організмів сортів та гібридів сільськогосподарських культур.

Сучасні способи і засоби захисту рослин охоплюють такі методи:

􀁹 Агротехнічний — використання агрозаходів, спрямованих на підвищення продуктивності рослин, як чинника, що змінює умови життя шкідливих організмів.

Захисна функція агротехнічних заходів і прийомів полягає насамперед у запобіганні масовому розмноженню шкідників, обмеженні розвитку хвороб і бур’янів, підвищенні стійкості, витривалості й конкурентоспроможності рослин. Всебічно обґрунтований цілеспрямований добір і поєднання агротехнічних заходів забезпечує формування максимального для даних агрокліматичних умов рівня урожаю з мінімальними витратами енергоносіїв, робочого часу, пестицидів та інших матеріальних засобів на його вирощування і захист від комплексу несприятливих факторів. Завдяки цьому успішний захист урожаю супроводжується виявленням так званих вторинних ефектів, пов’язаних з негативними наслідками застосування засобів захисту рослин. Тому агротехнічні заходи, що входять органічною складовою частиною в систему землеробства і технології вирощування окремих культур, одночасно є основою сучасних систем захисту рослин від комплексу шкідливих організмів.

Серед агротехнічних прийомів істотне значення мають: всебічно обґрунтована, екологічно правильна організація земельної території господарства (землевпорядкування); освоєння сівозмін з правильним чергуванням культур; добір сортів і гібридів з урахуванням їх стійкості, конкурентоспроможності й толерантності щодо шкідливих організмів і інших несприятливих факторів; оптимізація систем обробітку ґрунту та удобрення; підготовка високоякісного посівного та садивного матеріалу; добір строків і способів сівби та висаджування, збирання урожаю; планування та організація застосування засобів захисту і оцінка їх ефективності, визначення доцільності їх використання та методів застосування.

􀁹 Селекційно-генетичний — створення і впровадження сортів і гібридів сільськогосподарських культур, генетично захищених від шкідників, збудників хвороб та бур’янів.

Створення та впровадження у виробництво сортів і гібридів, несприйнятливих до розмноження шкідливих організмів і стійких проти пошкоджень, має виняткове значення у захисті посівів і насаджень сільськогосподарських культур від шкідників і хвороб та для обмеження застосування спеціальних захисних заходів, особливо хімічних. У зв’язку з цим на особливу увагу заслуговує добір і використання тих сортів, які виявляють стійкість проти найбільш поширених і небезпечних видів шкідливих організмів у конкретних агрокліматичних зонах. Необхідність зміни сортів пов’язана з тим, що їх стійкість з часом зменшується, а згодом втрачається зовсім. Причиною цього є властива патогенним мікроорганізмам здатність пристосовуватись до нових рослин-живителів. По-перше, кожен вид патогену на території країни представлений багатьма популяціями, які в генетичному відношенні є гетерогенними, тобто складаються з різних за вірулентністю рас, штамів, патотипів. По-друге, в популяціях мікроорганізмів спостерігається швидке утворення нових за вірулентністю і агресивністю форм внаслідок їх мінливості.

Вирощування сортів з підвищеною стійкістю до хвороб і шкідників зводить до мінімуму проведення захисних заходів, значно знижує витрати на їх проведення, підвищує ефективність виробництва, істотно зменшує забруднення навколишнього природного середовища.

􀁹 Біологічний — використання паразитичних або хижих тварин (комах, кліщів, птахів), а також мікроорганізмів — збудників хвороб комах для обмеження розмноження шкідників.

Суть біологічного методу полягає у використанні для захисту рослин від шкідливих організмів їх природних ворогів (хижаків, паразитів, антагоністів, гербіфагів), продуктів їх життєдіяльності (антибіотиків, гормонів, феромонів та їх аналогів). Однак діяльність природних популяцій хижаків і паразитичних видів часто буває недостатньою для того, щоб зменшити чисельність шкідників до економічно невідчутного рівня. У деяких випадках успішного пригнічення розмноження шкідливих видів можна досягти спеціальними заходами при збагаченні видового складу фауни паразитів і хижаків і штучного збільшення чисельності їх популяцій.

Біологічний метод включає три основні групи заходів: збереження та збагачення природних популяцій ентомофагів і корисних для захисту рослин мікроорганізмів в агроценозах; випуск на поля ентомофагів, розведених у лабораторних умовах; використання патогенних організмів та продуктів їх життєдіяльності.

На сучасному рівні знань при захисті низки польових культур збереження врожаю не може бути вирішальним шляхом застосування лише біологічного методу без використання хімічних та інших засобів. Саме сучасний інтегрований захист рослин передбачає сумісне поєднання біологічних і хімічних засобів з урахуванням при цьому охорони навколишнього середовища. (Байдик, 2005)

􀁹 Біотехнічний — використання особливостей хімічної комунікації комах, біохімічних механізмів їх розвитку і генетичних закономірностей відтворення.

Під біотехнологією у контексті до захисту рослин розуміють сукупність методів і засобів отримання корисних для людини продуктів і явищ за допомогою біологічних агентів.

Найбільш важливими напрямами її в цій галузі є:

- створення трансгенних, стійких до шкідників, збудників хвороб і гербіцидів сортів, а також рослин, що синтезують гормональні речовини для принаджування корисних комах;

- отримання трансгенних біологічних організмів, які синтезують нові біологічно активні речовини, нові біопестициди або руйнують хімічні пестициди та інші токсиканти в ґрунті й воді;

- рання високоточна діагностика розвитку стійких до пестицидів шкідливих організмів, визначення залишкових кількостей пестицидів у ґрунті, рослинах та продуктах харчування;

- використання біотехнологічних методів для вивчення генетичних характеристик і виконання екологічних аналізів популяцій шкідників і патогенів, тенденцій зміни стійкості їх до пестицидів, добору рослин при цілеспрямованій селекції на стійкість

􀁹 Ентомологічний карантин рослин — комплекс заходів, спрямованих на запобігання завезенню й проникненню в країну з-за кордону нових видів шкідників.

Нинішня державна служба карантину рослин України діє на підставі Закону України «Про карантин рослин» від 30 червня 1993 р., в якому висвітлено основні її завдання:

- охорона території країни від занесення або самостійного проник-

нення з-за кордону або з карантинної зони карантинних об’єктів;

- своєчасне виявлення, локалізація та ліквідація карантинних

об’єктів, а також запобігання їх проникненню в регіони країни, де їх

немає;

- здійснення державного контролю за дотриманням особливого карантинного режиму проведення заходів щодо карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, перевезенні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні підкарантинних об’єктів. Для виконання цих завдань створено розгалужену службу зовнішнього і внутрішнього карантину, що діє за спеціальними внутрішньодержавними і міжнародними інструкціями та погодженнями.

􀁹 Хімічний — застосування отруйних для шкідників речовин, які, потрапляючи різними шляхами в організм шкідливих об’єктів, спричинюють їх загибель.

Хімічний метод передбачає використання пестицидів для запобігання розвитку і знищення шкідників, хвороб рослин і бур’янів при масовому їх розмноженні та поширенні.

Використання пестицидів визначається їх високою біологічною, економічною, господарською ефективністю, універсалізмом, доступністю використання. Універсалізм полягає в тому, що пестициди можна застосовувати на різних видах рослин, проти різних шкідливих організмів і різними способами. За цими та іншими позитивними показниками хімічний метод належить до числа найбільш поширених.

Поряд з цілою низкою переваг хімічний метод має і свої недоліки. Висока стійкість пестицидних речовин до впливу на них факторів природного середовища сприяє забрудненню останнього. Хоча нині значення пестицидів як забрудників екологічної системи повністю доведено, вивченню цього питання ще не приділяється достатньої уваги. Найбільш важливими факторами, які запобігають зменшенню забруднення навколишнього природного середовища, є зменшення норм витрати препаратів, кратності застосування і деякі інші фактори раціонального їх використання. При цьому обов’язковим залишається збереження високої біологічної ефективності при їх застосуванні. (Євтушенко, 2004; Байдик, 2005)