2. Вимоги до тестових завдань

Тестові завдання повинні відповідати вимогам предметної чистоти (відсутність перетину однієї навчальної дисципліни з іншою), логічної правильності змісту завдання, правильності форми, локальної незалежності, технологічності, ефективності, відомих труднощів [29, 30].

Труднощі (складність) завдання багато в чому залежать від змісту і форми. Труднощі завдання визначається часткою неправильних відповідей (відношення числа неправильних відповідей до загального числа відповідей).

У тестові завдання повинні включатися ті основні, значущі положення, які учень повинен знати в результаті вивчення блоку дисципліни або дисципліни в цілому [9].

Виділимо вимоги до найчастіше використовуваних закритих тестових завдань. Оскільки ці завдання можуть бути з різною кількістю і співвідношенням правильних і неправильних відповідей, то чим більше правильних варіантів відповідей у завданні, тим менше неправильної інформації читатиме (і мимоволі запам’ятовувати) учень. Не рекомендується приводити явно неправильні відповіді, учень відразу їх розпізнає. Неправильні варіанти відповіді мають бути правдоподібними. Кращими вважаються короткі відповіді, що займають один рядок. Більше двох-трьох рядків у варіанті відповіді давати не рекомендується, що тому великий текст погано читається. Слова в завданні краще не переносити (утруднюється читання).

Одна з вимог до тестових завдань – мінімальний обсяг інформації, необхідний для відповіді без втрати сенсу. Тестове завдання не повинно бути перевантажено інформацією. Зайва деталізація, зайві слова, знаки відволікають увагу від сприйняття головного. Не вирівняний текст, погане розташування його елементів, неакуратні ілюстрації, використання не загальноприйнятих скорочень ускладнюють сприйняття інформації. Після складання завдання воно ретельно проглядається і вирішується, без яких слів можна обійтися. Хороші результати дає методичне редагування завдань досвідченими розробниками тестів [19].

Зміст тестових завдань має відповідати пройденим матеріалам, рекомендованим підручникам, доступним студентам інструктивно-методичним матеріалам. Це особливо важливо для нових методик розрахунків, неоднозначно трактованих понять, термінів [21].

При розробці тесту необхідно враховувати принципи відбору змісту навчального матеріалу для тестових завдань [15]:

1) принцип відповідності змісту тесту цілям тестування;

2) принцип значущості (включення в тест тільки тих елементів навчальної програми, які можна віднести до найбільш важливих, без яких знання стають несуттєвими, фрагментарними, що складаються з другорядних елементів);

3) принцип наукової достовірності (спірні точки зору включати в тест не рекомендується);

4) принцип відповідності рівню сучасного стану науки (включення в тест не тільки достовірного, а й сучасного наукового матеріалу);

5) принцип змісту навчальної дисципліни у змісті тесту (при розробці тесту звертається увага на повноту і достатність числа завдань для аргументованого висновку про знання);

6) принцип варіативності змісту (створення безлічі варіантів завдань одного і того ж тесту);

7) зростаюча трудність (від легких завдань, які правильно виконує більшість учнів, до найважчих).

Важливі також співвідношення теоретичних і практичних завдань [43].

З точки зору розробників тестів мінімальні вимоги до складу тестового завдання складаються з наявності таких трьох частин:

1) інструкції;

2) тексту завдання;

3) правильної відповіді.

Інструкція повинна містити вказівки на те, що випробуваний повинен зробити, яким чином виконувати завдання, де і як робити позначки і записи, описувати те, що учень повинен “зробити руками”, яким чином йому слід виконувати завдання, де відзначати, як дописувати і т. д. [31].

Тобто інструкція повинна зробити так, щоб завдання і спосіб його виконання були абсолютно зрозумілі для будь-якого з випробуваних і не призводили до помилок [32].

У тестах допускається робити одну інструкцію для групи однотипних завдань, яка розміщується на початку тесту або даної групи завдань у тесті. Бажано забезпечити інструкцію кількома прикладами, які розбираються разом з викладачем.

Текст завдання або питання являє собою змістовне наповнення завдання. Структура і склад питання визначається більшою мірою змістом навчального матеріалу [33].

Правильна відповідь (еталон) – обов’язковий атрибут будь-якого тестового завдання – без нього завдання, за винятком, мабуть, найтривіальніших, втрачає сенс, оскільки не може бути точно проаналізовано й оцінено.

Рекомендації щодо складання тестових завдань та відповідей до них:

• переконатися, що на тестове завдання можна відповісти, не дивлячись на варіанти відповідей, або що варіанти відповідей на 100% є правильними або неправильними;

• включати в умову найбільшу частину інформації з тестового завдання (умова завдання повинна бути довшою за варіанти відповідей, які, у свою чергу, повинні бути досить короткими);

• уникати надмірної інформації у формулюванні завдань;

• уникати заплутаних складних формулювань;

• складати граматично правильні і логічні варіанти відповідей; розташовувати їх у логічному або алфавітному порядку; писати правдоподібні дистрактори (за довжиною приблизно такі ж, як і правильна відповідь);

• уникати категоричних тверджень (“завжди”, “ніколи”, “все”) та невизначених формулювань (“як правило”, “часто”);

• уникати тестових завдань із запереченнями;

• писати зрозумілі інструкції для відповідей на запитання, по можливості не змінювати формат відповідей;

• не використовувати занадто важких слів;

• не слід задавати два запитання в одному (учитель не може бути впевненим, на яку частину респондент дав відповідь).