3. Програма навчальної дисципліни

МОДУЛЬ І

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. Історія театру Центральної Європи

(Польща, Чеська республіка, Словаччина, Угорщина, Сербія)

Тема 1. Основні тенденції розвитку театру Польщі. Витоки професійного театру. Доба середньовіччя. Організація Цеху “Франтів” як провісника об’єднання професіональних акторів. Містерійний театр. Народний ляльковий театр – шопка. Виникнення шкільного театру. Придворний королівський театр. Творчість основоположника польської просвітницької драматургії Францішека Богомольця .

Драматургія і театр другої половини 18 початку 19 століття. Організація Національного театру. Діяльність Войцеха Богуславського, його драма “Кроківці і горці”. Відкриття театру “Розмаїтості”. Провідні актори: Бонавентура Кудлич, Алоїзій Жулковський-молодший, Леонтина Альперт , Юзеф Ріхтер, Ян Круліковський та ін.

Тема 2.Драматургія польського романтизму та її вплив на світовий театр. Творчість Адама Міцкевича: “Дзяди”. Драматургія Юліуша Словацького: “Мазепа”, “Кордіан”, “Баладина”. Творчість Зигмунта Красинського, Александро Фредро. (“Дами і гусари”) Юзефа Коженьовського. Драматургія “Молодої Польші»: Станіслав Пшибишевський, Станіслав Виспянський, Стефан Жеромський.

Тема 3. Реалістична драматургія Габріели Запольської: “Мораль пані Дульської”, “Жінка без ганджу”

Тема 4. Акторське та режисерське мистецтво Польщі 20 ст.. Краківський театр під керівництвом Станіслава Козмяна. Видатні актори: Голена Моджеєвська, Антоніна Гофман, Вінценти Рапацький, Казимеж Камінський. Сценічна діяльність Людвига Сольського. Відкриття у Варшаві “Театру польського”. Передові тенденції у польській режисурі: Тадеуш Павліковський. Діяльність Стефана Ярача, Юліуша Остерви, Станіслави Висоцької. Режисура й педагогічні ідеї Леона Шиллера.

Тема 5. Театр та драматургія Польщі другої половини 20ст.

Драматург Леон Кручковський: “Перший день свободи”, “ Відплата”, “Юліус і Етель”. Ярослав Івашкевич: “Маскарад”, “Одруження пана Бальзака”, “Космогонія”. П’єси Єжи Мотовського, Тадеуша Ружевича (“Картотека”), Станіслава Грохов’яка, Януса Красинського (“Скоро прийдуть мої брати”), Веслава Мисливського .

Драматургія Славоміра Мрожека: “У відкритому морі”, “Стриптиз”, “Танго”, “Емігранти”. Драми та комедії Є.Брошкевича, Є.Войцехівського, Я.Гловацького , В.Жуковського, М.Михаловської .

Відкриття театрів у Вроцлаві, Щеціні, Катовицях, Гданську, Зеленій Гуті та ін. Режисура Броніслава Домбровського, режисер і актор Олександр Зельверович. Діяльність Л.Кручковського та Конрада Свинарського. Адам Гнушкевич – керівник театру “Повшехни”. Праця А.Ганушкевича в Національному театрі. Видатні актори: Даніель Ольбрихський, Ірена Ейхлерувна, Яцек Вощерович, Густав Голоубека . Сценографічні досягнення польського театру: В.Дашевський, А.Стопка, Я.Косицький. Відкриття експериментальних театрів.

Тема 6. Діяльність всесвітньо відомого режисера пошукового театру Єжи Гротовського.

Тема 7. Тадеуш Кантор – один з видатних режисерів пошукового театру Польщі.

Тема 8. Основні тенденції розвитку театру Угорщини.

Перший народний фарс угорською мовою «Одруження Мигая Кочонья» (1765). Початки професіоналізацїї театру у 18 ст. Драматургія Дэрдья Бешенеї (1747-1781), його комедія «Філософ» (1777). Діяльність Ігнаца Мартиновича у 1795р. Створення перших професіональних театрів у Пешті та Клужі (1790-1795). Боротьба Ласло Келемана за національну сцену.Один з кращих драматургів кунця 18 ст. Мігай Вітез Чоконаї (1773 - 1805), сатирична комедія «Мрійник Темпефеї» (1793), комедія «Доротея» (1804). Роль М.Чоконаї у створенні національного музичного театру.

Романтични й напрямок у п»єсах Кароя Кішфалуді (1788-1830): «Воєвода Штібор» (1819), «Женихи» (1820) та ін.

Видатний угорський драматург Йозеф Катона (1791-1830), ідея національного і соціального визволення в історико-патріотичній трагедії «Бенк-Бан» (остаточна редакція 1820). Вплив У.Шекспіра на творчість Й.Катони. Історичні драми «Жишка» (1813) і «Загибель Єрусалима» (1914). Музика Ференца Еркеля (1810-1893) до драми «Банк Бен» і створення першої угорської опери.

Заснування у Будапешті Національного театру (1837). Творчість провідних митців сцени Мартона Лендваї (1807-1858), Рози Лаборфалфі (1817-1886), Габора Егреші (1810-1866).

Шандор Петефі (1823-1849) як драматург і театральний діяч. Його назва акторів «апостоли правди» закріпилася в усій Європі. Романтична трагедія «Тигр і гієна» (1846) та її сценічна історія.

Діяльність видатної угорської трагедійної актриси Марії Ясаї (1850-1921).

Діяльність Національного театру в Будапешті та його роль в пропаганді классики.

Тамаш Майор (1904-1982) як продюсер і режиссер. Режисерське мистецтво Кароя Казиміра (1927), створення ним театру «Талія».

Актриса Магда Сабо (1921).