КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ТЕЛЕБАЧЕННЯ, КІНО І ТЕАТРУ

Г.О. ДЕСЯТНИК

ВИЗНАЧАЛЬНІ ЕТАПИ ІСТОРІЇ

КІНОМИСТЕЦТВА І ТЕЛЕБАЧЕННЯ

Навчальний посібник

КИЇВ – 2012

УДК 791 (100+477)(091)(075.8)

ББК 85.373(0)я73+85.373(4Укр)я73

Д 37

Рецензенти:

доктор філософських наук, професор,

член-кореспондент Академії мистецтв України,

член Національної спілки кінематографістів України Чміль Г.П. доктор історичних наук, професор Горбик В.О.

кандидат мистецтвознавства, доцент Дмитрієва-Буряк Г.Є.

Рекомендовано до друку рішенням Вченої ради Київського міжнародного університету.

Протокол № від 2012 р.

ISBN

Д 37 Десятник Г.О. Визначальні етапи історії кіномистецтва і телебачення: навчальний посібник. – К. : Вид-во КиМУ, 2012. – с.

Навчальний посібник розкриває визначальні етапи історії світового та українського кіномистецтва і телебачення, які допомагають зрозуміти логіку розвитку виражальних засобів екранних мистецтв, кіноакторської майстерності, слугують орієнтиром для пошуку сучасної екранної мови .

Для студентів, що навчаються за спеціальностями «Кіно-, телемистецтво» і «Театральне мистецтво»

ISBN

© Г.О. Десятник

© Київський міжнародний університет, 2012

ЗМІСТ

І. Вступ

ІІ. Розділ І. Кінематографія дозвукового періоду

1. Першоджерела кінематографа

2. «Люмьєрівський» та «мельєсівський» напрямки у розвитку кінематографа

3. Новаторські досягнення кінематографістів «брайтонської школи»

4. Початок монополізації європейського кіно. Значення діяльності фірм «Пате» і «Гомон»

5. Початок американського кіно. Створення Голлівуду

6. Фільм Девіда Гриффіта «Нетерпимість» та його вплив на формування системи кінематографічного монтажу

7. Екранні «маски» дозвукового комедійного кіно та їх відмінність від реалістичної творчості Чарлі Чапліна

8. Голлівудська система «кінозірок» та її значння для розвитку кінематографії

9. Аста Нільсен як еталон професійного кіноартиста «німого» кіно

10. Формування російського та українського кінематографа

11. Значення теоретичних і практичних розробок Льва Кулєшова в галузі кіномонтажу та акторської гри

12. Фільми С. Ейзенштейна «Панцерник «Потьомкін» і В. Пудовкіна «Мати» – визначні зразки радянського монтажного кінематографа

13. Абель Ганс та Карл Дрейєр – режисери-новатори

14. Пошуки французького «авангарду»

15. Уроки німецького кіноекспресіонізму

16. Стандарти голлівудської кіноіндустрії

17. Голлівуд – пошуки нової екранної виразності

18. Провідні жанри радянського дозвукового кіномистецтва

19. Екранна гра Еміля Яннінгса як вище досягнення акторської гри у «німому» кіно

20. Екранна документалістика як критерій художньої правди

ІІІ. Розділ ІІ. Визначальні етапи історії звукового кіно

1. «Зірки» кінематографа Марлен Дитріх, Грета Гарбо, Вівьєн Лі, Бетт Дейвіс. Головні спільні риси їх творчості

2. Провідні риси стилістики і виконавчої майстерності у видатних досягненнях світового кіномистецтва 30-х років ХХ століття – фільмах Ж. Ренуара «Велика ілюзія» та О. Уеллса «Громадянин Кейн»

3. Головні риси радянської кіноакторської школи 30-х років ХХ століття

4. Музична кінокомедія 30-х років та її уроки для сучасності

5. Напрям «поетичного реалізму» у французькому кіно

6. Визначальні ознаки школи італійського неореалізму. Фільм Вітторіо де Сіки «Викрадачі велосипедів»

7. Творчість Акіри Куросави – зв´язок двох культур

8. Альфред Хічкок – майстер саспенсу

9. Особливості стилю та виконавської майстерності кінематографістів французької «нової хвилі»

10. Творчість Ф. Фелліні та М. Антоніоні

11. Метафоричний кінематограф І. Бергмана, А. Вайди та Є. Кавалеровича

12. Особливості кіномови та акторської школи радянського кіно на прикладі фільмів «Летять журавлі», «Дев´ять днів одного року», «Гамлет»

13. А. Тарковський та С. Герасимов – два полюси кінематографічної образності

14. Сучасна екранна мова. Від Анрі Кольпі до Боба Фосса. «Така довга відсутність», «Кабаре» та «Увесь цей джаз» як приклади сучасної кіномови

15. Визначальні етапи розвитку операторського мистецтва

IV. Розділ ІІІ. Визначальні етапи розвитку українського кіномистецтва

1. Творчість О.П. Довженка та його внесок у розвиток українського і світового кіномистецтва

2. «Зірки» українського кіномистецтва дозвукового періоду. А. Бучма, І. Замичківський

3. І.П. Кавалеридзе – першовідкривач українського історичного кінематографа

4. Творчість І.А. Савченка та стилістика акторських образів у його фільмах

5. Акторські образи фільму Л. Лукова «Велике життя»

6. Фільм М. Донського «Райдуга» та особливості екранного образу героїні, створеного Н. Ужвій

7. Романтико-героїчний акторський кінематограф Б. Барнета, В. Брауна, В. Івченко

8. Український поетичний кінематограф. Його стилістика та визначні представники

9. Фільм С. Параджанова «Тіні забутих предків». Значення його естетики для подальшого розвитку українського кіно

10. Акторська і режисерська творчість Івана Миколайчука та її значення для формування українського поетичного кіно

11. Фільми Л. Бикова та особливості його акторської школи

12. Фільм В. Іванова «За двома зайцями» і традиції класичної української акторської творчості

13. Броніслав Брондуков – український Чаплін. Трагедія «маленької людини» у фільмі Л. Осики «Камінний хрест»

14. Акторські образи сучасності у фільмах М. Хуцієва «Весна на Зарічній вулиці» та «Два Федори»

15. Творчість К. Муратової та особливості гри створених нею акторських ансамблів

16. Поетичний кінематограф Ю. Іллєнка та його органічний зв´язок з народною творчістю (фільми «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою»)

17. Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженко

18. Одеська кіностудія художніх фільмів

19. Українська студія хронікально-документальних фільмів

20. Київська кіностудія науково-популярних фільмів

V. Розділ ІV. Визначальні етапи розвитку телебачення і телевізійного фільму

1. Піонери винаходу телебачення

2. Борис Грабовський – творець оригінальної системи телебачення

3. Володимир Зворикін – батько електронного телебачення

4. Хронологія розвитку техніки телебачення

5. Перші програми світового телебачення

6. Становлення масового телебачення США

7. Система британського громадського телебачення

8. Телебачення Франції

9. Становлення масового радянського телебачення

10. Становлення українського телебачення

11. Система українського телебачення

12. Становлення українського телевізійного кіно

13. Визначні особистості телевізійного ефіру

14. Система жанрів документального телебачення

15. Жанрові форми художнього телебачення

VI. Висновки

VII. Бібліографічний список

ВСТУП

Створення навчального посібника «Визначальні етапи історії кіномистецтва і телебачення» викликане необхідністю зосередити увагу студентів, які навчаються за спеціальністю «Кінотелемистецтво», на головних, визначальних складниках більш як столітнього процессу розвитку екранних мистецтв.

Традиційна «кінознавча» історія кіно і телебачення – наука, вщерть переповнена датами, назвами фільмів, нескінченними прізвищами діячів кінематографії різних творчих професій. Більшість цього фактологічного матеріалу назавжди повязана з артефактами минулого, привабливими лише для любителів кінематографічної старовини. Але є визначальні етапи розвитку екранних мистецтв, культурно-історичні процеси формування кіно і телебачення, без знання яких важко зрозуміти першоджерела сучасного екранного мистецтва, методологію відбору і використання драматургічних прийомів і виражальних засобів, необхідних для створення сучасних творів кіно і телебачення.

Є в історії кіно й телебачення і такі сторінки, хоча б побіжне ознайомлення з якими є невід′ємним складником культурного рівня кожного професіонала в галузі екранних мистецтв.

Саме на такому матеріалі з історії світового й українського кіно, телебачення і телевізійного кіно ґрунтується даний посібник.

За межами розгляду здебільшого залишені питання історії розвитку анімаційного, документального і науково-популярного кіно,

оскільки кожна з цих тем є предметом окремого, більш детального дослідження професійних аспектів історії цих видів кіномистецтва.

До того ж, на нинішньому етапі розвитку екранних видовищ документальне і науково-популярне кіно як частина власне кінематографії, фактично припинили своє існування і перейшли до сфери телебачення і телевізійного фільму, а та їх частина, котра існує у вигляді масової пізнавальної відеопродукції на DVD-носіях, на переконання автора є особливим видом екранних засобів суспільної комунікації і потребує окремого теоретичного осмислення.

Таким чином, та частина посібника, яку присвячено історії кіномистецтва, є історією визначальних етапів перш за все ігрового кіно, у тому числі і тих, на формування яких вплинула кінодокументалістика із властивою їй реальністю відображення світу.

Посібник побудовано у формі відповідей на питання, максимально зручній не тільки для вивчення відповідного матеріалу, але й для безпосередньої підготовки до заліків та екзаменів з предметів «Історія світового кіномистецтва», «Історія українського кіномистецтва», «Історія телебачення». Виклад матеріалу всередині кожного з розділів ведеться переважно за хронологічним принципом.

Розділ І.

Кінематограф дозвукового періоду

1. Першоджерела кінематографа

Безпосередніми попередниками технічних систем кінематографа були різноманітні «чарівні ліхтарі» і численні системи показу «живих картин» за допомогою пристроїв, які швидко оберталися і тим самим утворювали ефект «оживлення» малюнків або фотографій.

Найбільш ефектну систему такої розважальної проекції розробив 1878 року американець Едвард Мейбридж, послідовно знімаючи фази руху людей і тварин за допомогою великої кількості фотокамер.

1884 року американець Джордж Істмен на заміну фотопластинок винайшов спеціальну паперову плівку, вкриту фотографічною емульсією.

1888 року француз Луі Лепренс в Англії відзняв однооб′єктивною камерою перший фільм на паперовій плівці тривалістю кілька секунд – «Сцена у саду Роундхей», а потому – ще дві коротенькі стрічки, отримавши патент на свій винахід.

1889 року Д. Істмен випустив уже целулоїдну плівку з перфораціями, які дозволяли забезпечити рівномірне протягування плівки у знімальному апараті. Винахідниками остаточного розташування перфорації по краях плівки були геніальний американський винахідник Томас Альва Едісон та співробітник його патентного бюро Вільям Діксон.

1894 року Т. Едісон запатентував створений ним разом з В. Діксоном так званий «кінетоскоп» – апарат для індивідуального перегляду невеликих кінострічок. В ангарі, прозваному за колір зовнішніх стін «Чорна Марія» (тобто поліцейський фургон для перевезення заарештованих), вони почали знімати невибагливі короткі фільми на целулоїдній плівці.

Цей атракціон користувався величезним попитом і підштовхнув французьких підприємців – власників фабрики фотоматеріалів Луї та Огюста Люмьєрів до пошуків такого технічного засобу показу фільмів, який би дав змогу демонструвати їх не одній людині, а багатьом глядачам.

1895 року вони продемонстрували науковому співтовариству свою першу хронікальну стрічку «Вихід працівників з фабрики Люмьєрів у Ліоні», а 25 грудня 1895 року в паризькому кафе на бульварі Капуцинів провели перший у світі публічний кіносеанс, показавши десяток коротеньких фільмів, і серед них – «Вихід працівників…», «Руйнування стіни», яку демонстрували двічі – з початку, і з кінця – неначе стіна відновлювалась, а також – першу кінокомедію – «Политий поливальник».

2. «Люмьєрівський» та «мельєсівський» напрямки у розвитку кінематографа

Кінематограф, винайдений і уперше продемонстрований на публічному сеансі французькими винахідниками братами Луї й Огюстом Люмьєрами, розпочався зі зйомок хронікальних сюжетів. Одночасно Люмьєри відзняли кілька примітивно розіграних живих сценок, одна з яких – «Политий полівальник», стала першою кінокомедією.

Надалі Люмьєри, а за ними і більшість кінематографістів світу продовжили хронікальну фіксацію різноманітних подій і більш-менш реалістичний розиграш різного роду сюжетних видовищ. Ця тенденція започаткувала розвиток головного напрямку кінематографа – відтворення на екрані реальних подій, або акторської інтерпретації художніх образів у формах реального життя.

На противагу цьому – реалістичному напрямку, сформувався інший тип кінематографа, розроблений французьким кінематографістом Жоржем Мельєсом.

Він був виконавцем, режисером і співвласником невеликого театру фокусів і естрадних атракціонів. Невдовзі після відкриття Люмьєрів Ж. Мельєс зацікавився можливостями нового, як він розумів, атракціону, купив кінокамеру англійського виробництва і розпочав власні пробні зйомки.

У ході натурних зйомок на вулицях Парижу Ж. Мельєс підмітив, що зупинки камери і випадкове подвійне експонування плівки можуть привести до незвичайних ефектів на кшталт заміни чоловіка жінкою чи роздвоєння зображення. Це навело його на думку про можливість створення фільмів з екранними перевтіленнями.

Протягом кількох років Ж. Мельєс зняв сотні коротеньких і достатньо великих фільмів, сповнених фантастичних сюжетів і чудернацьких циркових перетворень.

Він збудував першу кінематографічну студію, оснастивши її відповідним освітлювальним і декораційним обладнанням і розпочав зйомку нескінченних екранних казок і феєрій.

Одним з найбільших його екранних творінь була постановочна картина 1902 року за сюжетом Жюля Верна «Політ на Місяць» із великою кількістю складних спецефектів, мультиплікації, використанням фантастичних декорацій, численних сценічних костюмів, складного гриму. Такими ж ефектними були створені у наступні три роки фільми «Людина-оркестр», «20 тисяч льє під водою» та інші. Окрім того, Ж. Мельєс започаткував розиграш документальних подій, відзнявши коронацію англійського короля Едварда VII у павільйоні.

Фільми великого кінофокусника справили глибоке враження не тільки на глядачів, але й на кінематографістів, відкривши шлях нескінченним фільмам фантастичного і просто видовищного напрямку. Створення картин, у яких на екрані поставав світ мистецьких фантазій, виявилося актуальним і потрібним глядачам.

Наслідками мельєсівських творчих пошуків стали численні сучасні фільми у жанрах фентазі, соціальної та наукової фантастики.

Таким чином, брати Люмьєри і Ж. Мельєс стали родоначальниками обох всеохоплюючих типів кінематографічного видовища – реалістичного і фантазійного.