65. Червона книга Украіни це державний документ який містить загальні дані про сучасний стан видів тварин чи рослин Украіїни, яким

Загрожує зникнення і заходи що до іх збереження та науково обгрунтованого відтворення. У виданні 1994 року залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів, занесених до Червоної книги України, було застосовано наступні категорії: зниклі (0), зникаючі (I), вразливі (II), рідкісні (III), невизначені (IV), недостатньо відомі (V), відновлені (VI). Книга служить довідковим матеріалом для державних, наукових і громадських установ, організацій, навчальних закладів, спеціалістів, широкого кола природокористувачів та активістів охорони природи.

66. Загальна характеристика житлового права.

Житлове право - галузь права України, яка являє собою систему правових норм, встановлених чи санкціонованих державою, що регулюють житлові та інші тісно з ними пов'язані суспільні відносини.

Предметом житлового права є правовідносини які виникають у процесі реалізації права кожного на житло:

- забезпечення громадян жилими приміщеннями;

- користування жилими приміщеннями державного та недержавного житлового фондом; - управління житловим фондом; - забезпечення схоронності житлового фонду, його експлуатації та ремонту; будівництво житлового фонду; - розгляд житлових спорів;

- відповідальність за порушення житлового законодавства.

Основним нормативним актом, який регулює взаємовідносини у сфері житла є Житловий кодекс України зі змінами та доповненнями. Житлове право України спрямоване на забезпечення конституційного права кожного на житло, державної житлової політики, охорони житлового фонду та його ефективного використання. Для його реалізації в Україні створено орган спеціальної компетенції - Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, завданням якого є вдосконалення структури управління у сфері містобудування та підвищення ефективності державної житлової політики.

67. Право громадян на житло: зміст і спроби реалізації.

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі зако­ну за рішенням суду.Реалізація людиною й громадянином права на житло здійснюється в таких формах:1) активна діяльність суб'єкта, що потребує поліпшення житлових умов у процесі надання жилих приміщень; користування жилим приміщенням; участі в управлінні житловим фондом; здійснення експлуатації та охорони різних видів житлового фонду;2) утримання від дій, що порушують житлові права інших суб'єктів;3) володіння, користування і розпорядження житлом відповідно до чинних нормативно-правових актів;4) вимоги від компетентних державних органів, громадських організацій і посадових осіб застосовувати відповідні норми житлового права, виносити справедливі індивідуально-правові рішення і домагатися їх виконання.

68. Договір житлового найму Договір укладається письмово на підставі ордера між наймодавцем і наймачем. Типовий договір найму приміщення передбачає правила користування житлом, утримання жилого будинку і прибудинкової території. Житловим кодексом України передбачено, що особи несуть кримінальну, адміністративну чи іншу юридичну відповідальність згідно із законом, якщо вони винні:

1) у порушенні порядку прийняття на облік і зняття з обліку тих, що потребують житла, порядку надання житла;2) у недотриманні встановленого терміну заселення жилих приміщень;3) у порушенні правил користування жилими приміщеннями, санітарних правил утримання місць загального користування, використання їх не за призначенням;4) у порушенні правил експлуатації житла, безгосподарності в його утриманні;5) у пошкодженні житла, устаткування та об'єктів благоустрою, а також у скоєння інших правопорушень, передбачених чинним законодавством.

69. Загальна характеристика земельного права.

Земельне право це галузь права, що регулють та охороняють земельні відносини з метою забезпечення раціонального використання земель, створення умов для підвищення ефективності цього процесу, охорони прав організацій і громадян як землевласників і землекористувачів.Звідси земельні відносини це суспільні і розпорядження землею, Субєктами земельних відносин є громадяни юридичні особи, органи цілевого самоврядування та орган державної влади. Обєктами земельних відносин є земелі в межах території України, земельні ділянки ділянки та права на них у тому числі на земельні частки (паї)

70. Види земель України

Категорія земель це частина земельного фонду України яка характеризується основним цільовим призначенням та особливостям правового режиму. Види земель:

Змелі сільско господарського призначення.

Землі житлової ті громадської забудови

Землі природно-заповідного та іншого

Природоохоронного призначення:

Землі водного фонду

Землі лісового фонду

Кожна з земель маж свій правовий режим специфіка якого визначається переважно іх цільовим призначенням.

71. Форми та субєкти права власності на землю.

Право власності на землю це право валодій користуватися і розпоряжатися земельним ділянками. Цьому праву відповідає обов’язок інших осіб утримуватися від дій (бездіяльності), які б перешкоджали цьому праву, тобто володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Суб’єктами права власності є:

Український народ;-фізичні особи;-юридичні особи;-держава Україна;

-Автономна Республіка Крим;-територіальні громади;-іноземні держави;-інші суб’єкти публічного права.

72. Способи набуття та припинення права власності на землю.

Громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі:а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;г) прийняття спадщини;д) виділення в натурі належної їм земель­ної частки (паю).

Слід відмітити, що право власності на землю за цивільно-правовими угодами виникає з моменту нотаріального посвідчен­ня договорів.

Підстави припинення права власності, перераховані у ч. 1 ст. 346, можуть бути класифіковані за порядком припинення на такі, що передбачають: а) добровільне припинення права власності. б) примусове припинення права власності, що відбувається проти волі власника. в) з об'єктивних причин, що не залежать від волі осіб, на виникнення та перебіг яких власник (інша особа) не може впливати (знищення майна в результаті стихійного лиха, смерть власника тощо).

73. Користування землею: поннятя. Види. Субєкти.

Користування землею це використовування землі у визначеному законом порядку.

Види користування землею: Постійне, оренда, право земельного суверинітету. Право на користування є похідним від права влясності на землю, Землекористувач користується ділянкою в обсязі і межах які надають йому власник землі. Суб'єктами права постійного землекористування є юридичні особи, які у встановленому законом порядку набули цього права для досягнення відповідних цілей і мають у зв'язку з цим певні земельні права та обов'язки.

74. Права і обовязки власників земельних ділянок і землекористувачів

Власники земельних ділянок і землекористувачі мають право:

1) самостійно господарювати на землі; 3) власності на вироблену сільськогосподарську продукцію і доходи від її реалізації; 2) використовувати у встановленому порядку для потреб

господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні

копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також

експлуатувати інші корисні властивості землі; 3) власності на посіви і посадки сільськогосподарських культур і насаджень; 4) одержати від нового власника землі, землекористувача або

місцевої Ради народних депутатів компенсацію за підвищення

родючості грунтів у разі вилучення або добровільної відмови від

земельної ділянки. 5) зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за погодженням з сільською, селищною, міською Радою народних депутатів. Зведення на орендованій земельній ділянці приміщень виробничого і невиробничого призначення, у тому числі житла, орендарі погоджують з сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, іншим орендодавцем;