56. Загальна характеристика фінансового права.

Фінансове право - це галузь публічного права, норми якого регулюють державні фінанси. Фінансові відносини виникають при встановленні бюджетної системи, податкової системи, грошово-кредитної системи держави; складанні, розгляді та затвердженні актів про бюджет; розподілі доходів та видатків між окремими ланками бюджетної системи; виконанні державного та місцевих бюджетів; збиранні податків, зборів та обов'язкових платежів; фінансуванні та кредитуванні; обов'язковому державному майновому та особистому страхуванні; у відносинах у сфері державного кредиту та регулюванні грошово-кредитної та валютної систем тощо. Основним методом правового регулювання фінансового права є метод владних приписів - імперативний метод правового регулювання.

Суб'єктами фінансового права с держава; територіальні громади та адміністративно-територіальні утворення в особі уповноважених органів; юридичні особи - підприємства, установи, організації різних форм власності тобто колективні суб'єкти, а також індивідуальні суб'єкти - громадяни.

57. Бюджетна система України. Бюдже́тна систе́ма Украї́ни —складається з державного бюджету України та місцевих бюджетів. До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. Під порушенням законодавства про бюджетну систему в Україні — діянням, яке передбачає кримінальну відповідальність — розуміється використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти у великих розмірах.

58. Система оподаткування

Систе́ма оподаткува́ння — сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, що справляються в установленому Податковим кодексом порядку. Системи оподаткування за визначеність суми податків:

обкладне оподаткування - податки сплачуються в залежності від доходу, власності і т.п., сума платежу формується знизу і загальна кількість зібраних коштів є лише прогнозованою, саме ця система панує зараз у світі;

розкладне оподаткування - спершу визначається сума яку слід зібрати, а потім її "розкладають" на платників за певними правилами, була дуже поширена в давнину, але зараз майже не зустрічається.

59. Види податків і зборів.

Пода́тки — це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у термінах, передбачених законодавством.

прямі — податки, що стягуються безпосередньо з доходів і майна платника податків. До прямих податків належать прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно.

непрямі — податки на товари й послуги, установлювані центральними й місцевими органами влади у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифу на послуги й незалежні від доходів платників податків.

Збори не нашов (

60. Відповідальність за порушення фінансового законодавства

Фінансове правопорушення є підставами притягнення до відповідальності за порушення норм фінансового законодавства.

Особливості відповідальності за порушення фінансового законодавства є те, що вона встановлена бюджетним кодексом України про адміністративні кримінальним кодексом України. Адміністративна відповідальність передбачена за порушення правил про валютні операції, приховування доходів, відсутність бугалтерського обліку.

61. Загальна характеристикаа екологіного права

Екологічне право це сукупність правових норм, що регулюють суспільні віднсини х охорони навколишнього середовища і раціонального використання природніх ресурсів.

Субєктами еко. Відносин є

Сторони між якими вони виникають.

Обєктом може бути обєкт природи в цілому так і його частина. Залежно від обєктів природи відносин поділяють на ті, що виникають з приводу використання і охорони земель, вод, атмосферного повітря, лісів, твариного світу, надр і природного фонду.

62. Екологічні права та обов'язки громадян України — система юридично закріплених за громадянами повноважень та зобов'язань в екологічній сфері. Кожний громадянин України має право на:

-безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище; - участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів; - здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

-об'єднання в громадські природоохоронні формування; -одержання екологічної освіти; подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище; --оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Обовязки Берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства;

Здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, екологічних нормативів та лімітів природовикористання;

Не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;

Вносити плату за спеціальне природовикористання;

Сплачувати штрафи за екологічні правопорушення;

63. Використання природних ресурсів

Природокористування це процес раціонального використання людиною природних ресурсів з метою задоволення різних потреб інтересів.

Субєктами природокористування є фізичні особи а токож дерфава вони реалізують свої права згідно з чиним законодавство в екологічнному законодавстві виділяють декілька критеріїв класифікації права природокористування найбільш пошириною є класифікація залежно від підстав виникнення прав природокористування- право загального природокористування і право спец. Користування.

64. Права та обовязки власників природних ресурсів та природокориствачів.

Різновидами права природокористування є:

право землекористування; право водокористування;

право лісокористування; право користування надрами;

право користуватися тваринним світом; право користуватися природно-заповідним фондом і т. д.

озрізняють загальне і спеціальне природокористування.

Загальне природокористування означає гарантоване право громадянам використовувати природні ресурси для задоволення життєво необхідних безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів.

Спеціальне природокористування означає, що природні ресурси надаються громадянам, підприємствам, установам і організаціям у володіння, користування або оренду на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.