30. Взаємодія звуків у потоці мовлення. Типи звукових змін. Позиційні зміни звуків.

Оскільки звуки в мовленні вимовляються не ізольовано, а в звуковому потоці зв'язного мовлення, то вони можуть, по-перше, зазнавати на собі впливу загальних умов вимови, і по-друге впливати одне на одного.Зміни, спричинені впливом загальних умов вимови, називають позиційними, а зміни, зумовлені впливом одного звука на інший, — комбінаторними. Існують деякі звукові зміни, які можна водночас розглядати і як пози-

ційні, і як комбінаторні.До позиційних змін належить редукція голосних, оглушення дзвінких приголосних в кінці слова і протеза.Редукція голосних— ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і зміна їхнього звучання.(напр. у словах кленок і клинок [е] в ненаголошеному складі своїм звучанням наближається до [и], а [и] до [е], так що ці слова звучать однаково: [кле/инок].

У багатьох мовах прикінцеві дзвінкі приголосні оглушуються. Такий процес спостерігається в

російській, білоруській, польській, німецькій, туркменській та інших мовах: рос. дед [д'эт], дуб [дуп], друг [друк]. Протеза — поява перед

голосним, що стоїть на початку слова, приголосного для полегшення вимови.Напр: острый — гострий, у лиця — вулиця. Найчастіше приєднуються приголосні [г], [в], [j]: Анна — Ган-

на, рос. усеница — гусеница;

31. .Комбінаторні зміни звуків.

До комбінаторних змін звуків належать акомодація,асиміляція, дисиміляція, діереза, епентеза, метатеза.Акомодація (від лат. accomodatio "пристосування") — зміна одного звука під впливом іншого, сусіднього; часткове пристосування су-

сідніх звуків.(напр..доза-відбув огублення звука /д/, тон-огубл /т/,звук /о/ під впивом звука /н/ набуває носового відтінку. Асиміляція— артикуляційне уподібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова або словосполучення.Напр, у слові боротьба дзвінкий [б] впливає на попередній глухий [т'] і уподібнює його собі, тобто одзвінчує його: [бород'ба].

Дисиміляція— розподібнен-ня артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних фонетичних ознак.Напр, український займенник хто виник із колишнього кто, де стояли поряд два проривних звуки [к] і

[т]. Гаплологія—випадіння внаслідок дисиміляції одного з двох сусідніх однакових або подібних складів.(напр..мінералологія-мінералогія). Дієрєза - викидання звука чи складу в слові для зручності вимови.(напр..користний-корисний).Епентеза - поява у словах додаткового звука.(страм і срам;павук і паук).Метатеза - взаємна переста-

новка звуків або складів у межах слова.(напр..слово суровий виникло із суровий,бондар із боднар)

32. Живі та історичні фонетичні зміни. Звукові закони.

Фонетичні процеси не є стабільними. Вони час від часу змінюються, одні припиняють своє існування, інші з'являються.Розрізняють живі та історичні фонетичні зміни. Живі, або актуальні, фонетичні зміни є наслідком діючих у мові фонетичних процесів. Прикладом таких змін є асиміляція і дисиміляція в українській та інших сучасних мовах, акання в білоруській мові, редукція ненаголошених голосних і оглушення дзвінких приголосних в кінці слова в російській мові ( [дуп], [друк] тощо). Історичні, або традиційні, зміни не пов'язані з діючими в сучасній мові фонетичними процесами. До таких історичних фонетичних змін належить чергування задньо-

язикових [ґ], [к], [х] з шиплячими [ж], [ч], [ш] і свистя чими [з], [с], [ц]. Виникли такі чергування: нога — ніженька — нозі, мука — мучний — муці, муха —мушка — мусі). Історичними є чергування [о], [е] з [і] в закритому складі (стола — стіл, село — сіл), чергування [о], [е] з нулем звука (сон— сну, день — дня), перехід [е]в [о] після шиплячих (чотири, жонатий) та ін.Різні звукові зміни можуть супроводжуватися явищами конвергенції і дивергенції.Конвергенція -збіг у процесі фонетичних змін двох звуків у одному.Дивергенція-розщеплення звука на два різні звуки.(вола-віл,семи –сім).Переважна більшість звукових змін відбувається закономірно, тобто під впливом фонетичних законів.Фонетичні закони - закони, що керують регулярними змінами звукових одиниць, їхніх чергувань і сполучень.Сутність фонетичних законів полягає в регулярності фонетичних змін у мові на певному етапі її розвитку і регулярності фонетичних відповідників як у різних споріднених мовах, так і в одній і тій самій мові. Так, скажімо, оглушення дзвінких приголосних в кінці слова в російській, польській і німецькій мовах — це фонетичний

закон для цих мов. Фонетичний закон передбачає, що коли в мові відбувається якась фонетична зміна, то вона охоплює всі випадки, в яких трапляються ті самі звуки в однакових умовах.