36. Поняття фонологічної системи. Фонологічні школи.

Фонеми не можна розглядати поза системою певної мови. Загальнолюдських фонем не існує. Фонема — одна з характерних ознак самобутності мови. Оскільки фонема —член фонологічної системи певної мови, то зміст кожної фонеми визначається її положенням, місцем у системі. Для того щоб описати фонологічну систему, необхідно протиставити кожну фонему всім іншим. Найпростішийспосіб встановити фонологічну систему — підбирати слова, які різняться між собою однією фонемою: бот — дот —йот — лот — нот — рот — com (виділяються фонеми <б>,

<д>, <j>, <л>, <н>, <р>, <с>);Своєрідність фонологічної системи кожної мови полягає в загальній кількості фонем, співвідношенні голосних і приголосних, характері опозицій, розподілі фонем за позиціями, характері позицій, варіантів і варіацій фонем та їх сполучуваності (комбінаторики).

Санкт-Петербурзька фонологічна школа (основоположник — Л. В. Щерба; представники — Л. Р. Зін-дер, М. І. Матусевич, О. М. Гвоздєв, Л. Л. Буланін, С. Б. Бернштейн, Л. В. Бондарко) розглядає фонему як звуковий тип.Московська фонологічна школа (засновники Р. І. Аванесов, П. С. Кузнецов, О. О. Реформатський, В. М. Си-

доров, О. М. Сухотін, Н. Ф. Яковлєв, Г. О. Винокур, А. Б. Шапіро) при визначенні фонеми і фонемного складу мови застосовує морфемний критерій

37. Лексикологія, її розділи та предмет вивчення.

Лексикологія— розділ науки про мову, який вивчає лексику (словниковий склад мови).Розрізняють Загальну лексикологія - встановлює загальні закономірності будови, функціонування

й розвитку лексики. Конкретна лексикологія вивчає словниковий склад однієї мови. Історична лексикологія займається історією словникового складу, причинами й закономірностями його зміни. Зіставна лексикологія досліджує словниковий склад двох чи більше мов із метою виявлення структурно-семантичних подібностей і відмінностей між ними або з метою виведення спільних семантичних закономірностей. Прикладна лексикологія вивчає питання укладання словників, перекладу, лінгводидактики й куль-

тури мовлення.До лексикології в широкому значенні слова належать такі науки:1) власне лексикологія — наука про словниковий склад;

2) семасіологія (від гр. semasia "знак, значення")—наука про значення слів. її ще називають лексичною семантикою.3) ономасіологія— наука, яка вивчає процеси найменування. Її називають ще теорією номінації.4) етимологія — наука, яка досліджує походження слів; 5)фразеологія

— наука про стійкі словосполучення;6) ономастика— наука про власні назви, яка складається з антропоніміки— науки про імена людей і топо-

німіки — науки про географічні назви та ін; 7) лексикографія— наука про укладання словників.Термін лексикологія вперше введено французькою енциклопедією Д. Дідро та Л. Д'Аламбера в 1765 р.

38. Слово як одиниця мови. Основні функції слова. Лексема. Словоформа.

Більшість же мовознавців уважають, що слово — найконкретніша мовна одиниця, основна і базисна. Мова —це перш за все мова слів, а не форм чи звуків. Тому-то спроби дати дефініцію слова не припиняються. Наведемо деякі з визначень:"Слово — граничний складник речення, здатний безпосередньо співвідноситися з предметом думки" (О.С Ахманова);"Слово — найменша смислова одиниця мови, вільно відтворювана в мовленні для побудови висловлювань"(Б.М. Головін);Як бачимо, для всіх визначень спільним є акцентування на смисловому аспекті слова (щось позначає). Інші ознаки визначень не збігаються.

Характерними ознаками слова є цільність, виокремленість, ідіоматичність і вільна відтворювальність у мовленні. Основною функцією слова є номінативна.Тільки за цією однією функцією (за способом номінації)слова поділяють на чотири типи: 1) повнозначні, до яких належать іменники, дієслова,прикметники, числівники й прислівники. Це слова-етикетки, слова, що називають явища навколишнього світу. Вони є носіями понять. У реченні виконують синтаксичні функції членів речення;2) вказівні (займенникові), які позначають предмети опосередковано або за відношенням до осіб мовлення. Реальний зміст займенники отримують лише в мовленні (у висловлюваннях,у тексті);3) службові, до яких належать сполучники, прийменники, частки, зв'язки, слова ступеня, артиклі. За своїми функціями вони близькі до морфем: не мають номінативної функції, а лише виражають відношення. Це слова-організатори, гвинтики для побудови речень.4) вигукові, які стосуються не думки, а емоцій. Вони не мають номінативної функції (не називають явищ й не виражають понять) і не можуть вступати в синтаксичні відношення з іншими словами в реченні.

Лексема — слово-тип, абстрактна одиниця мови, інваріант, у якому абстрагуються від його форм.

Словоформа — це окреме слово в певній граматичній формі. Наприклад, корінь, кореня, кореневі, коренем — це одна лексема, але чотири різні словоформи.