4. Порівняльно-історичне мовознавство. Мовознавство XIX - поч. XX століття.

Порівняльно-історичне мовознавство — один з основних напрямів лінгвістики, головною метою якого є вивчення споріднених мов з допомогою порівняльно-історичного методу.

Поступово починає формуватися уявлення про спорідненість семітських, германських, романських, словянських мов. Основоположники пор-істор мов-ва є: Франц Бонн - уперше розробив заг теорію пор-істор м-ва,увів термін індо-європ мови; Я.Грімм - написав першу пор-істор граматику герман.мов; Расмус Раска - вважав що всі індоєвроп мови походять від мертвої і незафіксованої фракійської мови сліди якої зберегла давньогрецька мова; О.Востоков - виявив спорідненість словянських мов,перша праця з істор фонетики словян групи індоєвроп мов.

Мовознавство XIX - поч. XX століття.

Основні напрями в мов-ві 19 ст

1) Першим напрямом, який виник у надрах

порівняльно-історичного мовознавства, був натуралізм. Натуралізм — напрям, який поширював принципи і методи природничих наук на вивчення мови і мовленнєвої діяльності. Виникнення натуралістичної школи зумовлене бурхливим розвитком у середині XIX ст. природничих

наук. Основоположником натуралізму став німецький мовознавець Август Шлейхер (поняття законів розвтку мови вперше ввів у мов-ві,створ теорію родовідного дерева)

2) Під впливом ідей Гумбольдта й у зв'язку з інтенсивним розвитком психології в середині XIX ст. виник психологічний напрям у мовознавстві.

Психологічний напрям — сукупність течій, шкіл, концепцій, які розглядають мову як феномен психологічного стану і діяльності людини чи народу. У цьому напрямі одразу виокремилися дві концепції — індивідуального психологізму(досліджували психологію мовлення, тобто психічні процеси, пов'язані з мовленнєвими актами) і колективного психологізму (досл. психологію мови, тобто психологічні закономірності,

що виявляються в системі мови і в її історичному

розвитку). Психологізм характерний для порівняльно-історичного мовознавства всієї другої половини XIX ст. Основоположником психологізму в науці про мову вважають Геймана Штейнталя, видатним представником психологічного напряму в слов'янському мовознавстві є Олександр Опанасович Потебня.

3) Молодограматизм — напрям у порівняльно-історичному мовознавстві, мета якого — дослідження живих мов, які нібито розвиваються за суворими, що не знають винятків, законами.

Представником молодограматизму був основоположник Московської лінгвістичної школи Пилип Федорович Фортунатов.

5. Проблеми мовознавства XX століття. Актуальні напрями лінгвістики.

Одним із перших напрямів, що намагався цілком порвати з традиціями молодограматиків, була Школа «слів і речей». 1) Школа «слів і речей» — мовознавчий напрям, який висунув принципи вивчення лексики у зв'язку з культурою й історією народу. Сформувалась вона в 1909 р.,Осн завдання: вивчати історію слів, залучаючи не тільки лінгвістичний аналіз, а й історію названої словом речі, зосереджує увагу на семантиці слів, на розвитку та зміні їхніх значень.Представники: Гуго Шухардт. 2) На початку XX ст. виникла нова течія в мовознавстві, яка отримала назву «Школа естетичного ідеалізму». Школа естетичного ідеалізму — мовознавчий напрям, представники якого виступали із критикою молодограматизмуз позицій так званої естетичної філософії мови і розглядали мову як творчу діяльність індивіда.Засновники: Карл Фосслер,Лерх, Шпітцер, Харцфельд, Райнфельдер. 3) У 20-х роках XX ст. сформувався новий напрям у мовознавстві — неолінгвістика. Неолінгвістика — опозиційний до молодограматизму напрям, який трактував мову з позицій ідеалізму й естетизму. Представниками цього напряму є італійські вчені Маттео Бартолі, Джуліо Бертоні, Вітторе Пізані і Джуліано Бонфанте. 4) Казанська лінгвістична школа сформувалася в 70— 80-ті роки XIX ст. Засновник цієї школи — І. О.Бодуен де Куртене, а її представниками були його учні Крушевський, Богородицький, Радлов, Булич, Аппель, Александров, Владимиров та ін. Засновн зосередж. увагу на індивід мовленні, мови – сис знаків введень понять фонеми і морфеми, теорія черувань, започаткував концепцію мовних союзів. 5) Фердинанд де Соссюр— основоположник соціологічного напряму. Соціологічний напрям — сукупність течій, шкіл і окремих концепцій, які трактують мову передусім як соціальне явище. 6) Структуралізм — мовознавчий напрям, для якого характерне розуміння мови як чітко структурованої знакової системи і прагнення до суворого (наближеного до точних наук) формального її опису. 7) Генеративізм — напрям у мовознавстві, який характеризується проголошенням пріоритету дедуктивного підходу до вивчення мови над індуктивним, інтерпретацією мови як феномену психіки людини й опрацюванням формальних моделей процесів породження мовних конструкцій.Основопол генеративізму є амер мовознавець Наом Хомський. 8) Неогумбольдтіанство — напрям у лінгвістиці, який характеризується прагненням вивчати мову в тісному зв'язку з культурою її носіїв.