41. Лексико-семантична система мови. Словниковий склад мови (характеристика різних груп слів).

Слова в мові існують не ізольовано. Вони об'єднані за спільністю значень у групи, мікросистеми.

Будь-яка зміна в лексичному складі мови позначається на системних відношеннях.Парадигматичні відношення — це відношення між словами на основі спільності або протилежності їх значень.Найбільшими парадигматичними об'єднаннями є лексико-семантичні поля.

Лексико-сємантичнє поле - сукупність парадигматично пов'язаних лексичних одиниць, які об'єднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну й функціональну подібність позначуваних явищ. Синтагматичні відношення — лінійні зв'язки слова, його сполучуваність, контекст. Кожне слово поєднується не з будь-яким іншим словом, а тільки з певними словами. Так, наприклад, слова гайнувати і розтринькувати поєднуються тільки з одним словом — відповідно час і гроші. За соціальною важливістю лексику поділяють на активну й пасивну.АКТИВНА ЛЕКСИКА — частовживані (вони ж і загальновжи-

вані) слова. Цю лексику використовують усі носії мови незалежно від професії, освіти, місця проживання тощо(в, і, на, я, бути, що, він, ви, ти, ми)

ПАСИВНА ЛЕКСИКА — це рідковживані (вузьковживані, нечастотні) слова, якими переважно є застарілі слова (зигзиця, перст, челядь, пастир), слова, які тільки-но з'явилися в мові (брифінг, кіднепінг, пейджер), а також професіоналізми, екзотизми, жаргонізми й арготизми.

42. Поняття про етимологію. Принципи наукової етимології. «Народна етимологія». Деетимологізація.

Етимологія - розділ мовознавства, який вивчає походження слів.Слово етимологія вживається також у значенні "походження слова".Завдання й основна мета етимології — знайти й пояснити давні (первинні) значення та форми слів. Важливим поняттям етимології є внутрішня форма, тобто спосіб мотивації слова, семантична й структурна співвіднесеність морфем, із яких воно складається, з іншими морфемами. НАУКОВА ЕТИМОЛОГІЯ пов'язана з порівняльно-історичним методом і ґрунтується на шести принципах: фонетичному( передбачає врахування фонетичних законів, тобто встановлених закономірностей звукових змін і всередині мови, і в групі споріднених мов), семантичному (зобов'язує дослідника відшукати спільність у значеннях етимона й етимологізованого слова, враховуючи закономірності семантичних змін), словотвірному (передбачає з'ясування морфемної структури слова)., генетичному ( полягає в зіставленні слів тільки споріднених мов, тобто в забороні вихо-

дити за межі мовної сім'ї), речовому (передбачає звернення до позначуваних словом реалій і речей, до етнографії.) і просторовому.(полягає в урахуванні географічної локалізації слова, що може допомогти встановити, з якої мови запозичене слово.). НАРОДНА (ПОБУТОВА) ЕТИМОЛОГІЯ — етимологізування за першим випадковим співзвуччям, без врахування фонетичних законів, способів переходу значень, морфемного складу

та його змін і переосмислення невідомого (незрозумілого) чи маловідомого слова за випадковою подібністю з відомим і зрозумілим, що призводить до хибного встановлення внутрішньої форми, а часто й до фонетичного "спотворення" слова.Втрату словом своєї внутрішньої форми, тобто етимологічних зв'язків із спорідненими словами (відповідно й первинного значення), називають деетимологізацією.