40.Оптимістичний погляд е.Тофлера на суспільство Третьої хвилі. Ваша позиція стосовно цього питання.

Коли нова цивілізація вривається в наше щоденне життя , ми запитуємо себе : може , ми теж застаріли ? Стільки наших звичок , цінностей , встановлених порядків і реакцій ставиться під сумнів , тому навряд чи дивно , що іноді ми відчуваємо себе , як люди минулого , пережитки цивілізації Другої хвилі .

Проте було б в рівній мірі нерозумно вважати , що фундаментально змінилися матеріальні умови життя не зачіпають особистість чи , точніше , соціальний характер. Змінюючи глибинні структури суспільства , ми також змінюємо людей.

Таким чином , Третя хвиля не створює якогось ідеального супермена , якусь героїчну різновид , обитающую серед нас , а докорінно змінює риси характеру , притаманні всьому суспільству. Створюється не нова людина , а новий соціальний характер.

У результаті таких псіхокультурного змін змінилися певні риси характеру - з'явився новий соціальний характер.

1.Чи виправдався прогноз Е. Фрома щодо «зниження порогу чутливості до жорстокості» у сучасному інформаційному суспільстві? Наведіть приклади на підтвердження (чи спростування) заяви та спробуйте вказати шляхи подолання «некрофільських» технократичних тенденцій, домінуючих у сьогоднішньому «суспільстві ризику».

Еріх Фромм відзначав, що показ насильства на телебаченні – є спробою компенсувати страшну нудьгу, що заволоділа позбавленим природних людських зв’язків індивідуумом. Він «відчуває пасивну тягу до зображення злочинів, катастроф, кривавих і жорстоких сцен – цього хліба насущного, яким щодня годують публіку преса і телебачення. Люди жадібно поглинають ці образи, бо це є найшвидшим способом викликати збудження і тим полегшити нудьгу без внутрішнього зусилля. Насильство у мас-медіа є проблемою не тільки психологічною, а також соціальною і філософською; є проблемою суспільства, що приймає естетичну та інструментальну цінність насильства. В іншому випадку важко пояснити прийняті моделі виховання, коли телевізійне насильство нібито приховується від дітей і майже водночас, по досягненню повноліття, цим же дітям дозволяється пити, курити, дивитися у кінотеатрах порнографію, купувати зброю.Фром трактував некрофілію,як прояв злоякісної агресії. Некрофілія – це тяга до всього мертвого,тобто суто механічного. У наш час розуміння цього є дуже важливим,адже значно знизився поріг чутливості до жорстокості.І зараз майже всюди спостерігаються некрофільські тенденції:зростання інтересу сучасного суспільства до всього мертвого,механічного,автоматичного. Усунення цієї вади можливе лише ціною радикальних змін суспільного та політичного ладу,таких змін які б змогли повернути людині провідну роль у суспільстві. Ми повинні створити такі умови,за яких вищою метою всіх суспільних прагнень стане всебічний розвиток людини. Єдина сила яка зможе подолати тягу до смерті – це любов до життя.

2. Ознайомившись із наступною тезою Макса Шелера: “Ми вперше живемо в епоху, коли людина стала глибоко і безумовно «проблематичною» для самої себе, коли вона не знає, ким вона є, але в той же час знає, що вона цього не знає... ”, дайте відповідь на наступне питання: у чому Ви вбачаєте особисто для себе проблемність філософської теорії людини?

В сучасному світі, як стверджує Макс Шелер, існує три основні кола ідей походження людини. Перше коло ідей – теологічне – «коло уявлень іудеохристиянської традиції про Адама та Єву, про творення, рай та гріхопадіння», друге коло – греко-античне (філософське) – «людини вперше у світі розвинулась до поняття про її особливе становище», «людина є людиною завдяки тому, що у неї є розум, логос, фронесіс, мислення тощо (логосом тут є і мовлення, і здатність до розуміння всіх речей).», Людина – це універсальна істота, яка має розум, яка здатна до самопізнання, усвідомлення та переосмислення. Та, нарешті, третє коло ідей – природничо-наукове – ідеї походження людини від тварин на основі встановлення подібності людини з ссавцями тваринами, які «відрізняються тільки ступенем складності поєднання енергії та здібностей, які самі по собі вже зустрічаються в нижчій порівняно з людською природі».

Макс Шелер говорить про проблемність єдності даних трьох кіл ідей, кожне з яких досліджує людину з конкретної точки зору, має вузьке бачення на її походження, але аж ніяк з її цілісності. «Спеціальні науки, що займаються людиною і весь час зростають у своїй кількості, скоріше приховують сутність людини, аніж розкривають її.». Виходячи з того, що названі три традиційні кола ідей тепер скрізь підірвано, жодне з яких не має ґрунтовної автентифікації, людина стає проблематичною для самої себе.

В нашу епоху сучасних технологій дуже важко дати точне визначення поняттю «людина». Людина завжди прагне до чогось нового та кращого. Людина не знає до кінця своїх можливостей,своїх вмінь,і ,можна сказати, що вона це розуміє. Також вона розуміє , якщо хтось щось вміє – то і вона може цьому навчитися. Саме за допомогою філософії людина заявляє про своє бажання взяти на себе відповідальність за свідоме вирішення своєї життєвої долі. Немає такої речі, яку б ми знали абсолютно вичерпно, вона завжди здатна здивувати, ми навіть самі себе часом дивуємо. Про дійсності ми нескінченно більше не знаємо, чим знаємо. Звідси людське життя стає проблематичним, ми живемо з речами дійсності як з цілими, а не тільки з однією вивченої частиною речей

3. Прокоментуйте заяву Ернста Касирера: людина є “такою істотою, яка постійно перебуває у пошуках самої себе, –істотою, яка у кожен момент свого існування повинна розглядати і ретельно досліджувати умови свого існування”, взявши за підґрунтя Сократівсько-Платонівське розуміння філософування як “процесу постановки питань у супроводі рефлексії і відповідей на них, тобто діалогу”. Чи актуальна, на Ваш погляд, інтенція до діалогу у сучасному суспільстві? Обґрунтуйте свою позицію.

Людина – це істота, що перевершила саму себе і світ. Це істота, що є поєднанням тіла, почуттів та свідомості. Людина здатна до усвідомлення, самоаналізу та самопізнання. Вона постійно перебуває у пошуках самої себе, адже людина досить таки часто замислюється над істинно філософськими питаннями: сенсом буття, людства, сенсом свого власного життя, призначення і місця, яке вона займає у цьому світі. Як стверджував Сократ – «Людині притаманне самовопрошаніє: пошук та знаходження відповідей на головні питання буття». У кожен момент свого існування людина саморефлексує, у буквальному значенні обертає свої думки на себе, тобто на свої уявлення про світ, про себе, на аналіз своїх власних принципів і позицій.

За Ясперсом людство почало ставити питання «Що є буття, що є людина, яка її ціль в цьому світі» ще 800-200 р. до н.е., з початком так званого «осьового часу», тобто періодом усвідомлення людиною самої себе. «Человек уже не замкнут в себе. Он не уверен в том, что знает самого себя, и поэтому открыт для новых безграничных возможностей. Он способен теперь слышать и понимать то, о чем до этого момента никто не спрашивал и что никто не возвещал. Неслыханное становится очевидным. Вместе с ощущением мира и самого себя человек начинает ощущать и бытие, но не полностью: этот вопрос остается.». Інтенція до діалогу у сучасному суспільстві залишається досить актуальною й сьогодні.

4.Просвітник Поль Гольбах зазначає: “Людина, позбавлена бажань та пристрастей, перестає бути людиною”. У річищі тлумачення даної тези, підтримайте чи спростуйте позицію Еріха Фрома: “Життя, орієнтоване виключно на власне самозбереження, не є суто людським”.

Людина не може існувати як проста істота, адже їй притаманні людські пристрасті, що є виявом екзистенційних потреб людини. Це і є специфічні умови людського існування. Вона не обмежується простим існуванням, прийомом їжі та сном. «Людина потребує драматизму життя та переживань; і якщо на вищому рівні своїх досягнень вона не віднаходить задоволення, то сама створює собі драму руйнування». Завдяки людським пристрастям людина стає творцем самої себе. Вона прагне перетворити своє неповноцінне буття на повноцінне, планомірне та осмислене, максимально придатне для досягнення цілісності власної особистості.

5.Крізь призму тези Габріеля Марселя: “Люди не звертались би безперервно до ідеї «особистості», якби особистість не знаходилася на шляху до знищення” спробуйте окреслити основні тези полілогу про людину в постмодерному дискурсі.

Концепція постіндустріального суспільства стосується переважно змін у соціальній структурі, приділяє увагу напряму, в якому перетворюється економіка і перероблюється система зайнятості, а також нових співвідношень між теорією і практикою, особливо між наукою і технологією.

Ми втягнуті, таким чином, у процес компенсації і, звичайно, майже суцільно примарної компенсації, адже у цьому процесі ми намагаємось реконструювати в уяві те, що в реальності якраз руйнується. Люди не звертались би безперервно до ідеї «особистості», якби особистість не знаходилася на шляху до знищення».

 коли говорить, що «існування передує сутності або, якщо завгодно, що суб'єктивність повинна стати вихідним пуктом».

6. Здійсніть герменевтичний аналіз запропонованого фрагменту тексту: «…Общество, этот основанный на конвенции и естественном праве агрегат, можно понимать как скопление естественных и искусственных индивидуумов, чьи воли и области состоят в многочисленных отношениях и связях друг с другом, но при этом остаются независимыми и не оказывают друг на друга каких-либо внутренних воздействий» (Ф. Тенис).

По головній концепції Теніса суспільство містить в собі різні відносини і об'єднання людей і є таким чином продуктом людської волі. Індивідуальні вираження волі об'єднуються в колективну волю і тим самим в соціальну структуру. Теніс розрізняє «волю» двох типів: а) природну - основа «Гемейншафт» (громади) і б) раціональну - основа «гезельшафт» (суспільства). Перша характеризує насамперед традиційне суспільство, а друга - індустріальне. Такі суспільства відрізняються один від одного на основі домінуючих в них норм.

Гемейншафт характеризує традиційне суспільство, яке грунтується на тісних сімейних відносинах, на нормах любові, взаєморозуміння та захисту. Соціальні зв'язки базуються на спорідненості, спільності локусу та мови. Таку організацію спільного життя можна назвати «природним» суспільством, що базується на «природною волі».

Гезельшафт представлений в сучасному індустріальному суспільстві, яке базується на економічних, безособових і штучних відносинах, на нормах економічної цінності, праці і споживання, а також на зв'язках, які відносяться до суспільного класу і економічним угодам. Це ділова організація, в якій переважає «раціональна воля».

7. Здійсніть герменевтичний аналіз запропонованого фрагменту тексту: «...всюду, где процветает и приносит плоды городская культура, возникает и общество как ее неотъемлемый орган. В деревне оно малоизвестно». Напротив всякая похвала деревенской жизни всегда указывала на то, что общность между людьми там более крепка, в ней больше жизни: общность есть устойчивая и подлинная совместная жизнь, общество же — лишь преходящая и иллюзорная. И потому сама общность должна пониматься как живой организм, а общество — как механический агрегат и артефакт…» (Ф. Тенис);

Теніс розрізняє «волю» двох типів: а) природну - основа «Гемейншафт» (громади) і б) раціональну - основа «гезельшафт» (суспільства). Перша характеризує насамперед традиційне суспільство, а друга - індустріальне. Такі суспільства відрізняються один від одного на основі домінуючих в них норм.

Гемейншафт характеризує традиційне суспільство, яке грунтується на тісних сімейних відносинах, на нормах любові, взаєморозуміння та захисту. Соціальні зв'язки базуються на спорідненості, спільності локусу та мови. Таку організацію спільного життя можна назвати «природним» суспільством, що базується на «природною волі».

Гезельшафт представлений в сучасному індустріальному суспільстві, яке базується на економічних, безособових і штучних відносинах, на нормах економічної цінності, праці і споживання, а також на зв'язках, які відносяться до суспільного класу і економічним угодам. Це ділова організація, в якій переважає «раціональна воля».

8. Здійсніть герменевтичний аналіз запропонованого фрагменту тексту: «Ескалація воєн, постійне готування до війни і тотальна влада недостатні для того, щоб тримати людей під контролем. Іншим засобом є зміна моральності, від якої залежить саме суспільство, тому що технічний прогрес, необхідний для підтримки сталого суспільства, сприяє розвитку потреб і здібностей, антагоністичних соціальній організації праці, на якому побудована система» (Г. Маркузе).

Роботи Маркузе здійснили величезний вплив на інтелектуальний дискурс популярної, масової культури та вчених що її досліджували. Його книги Ерос і Цивілізація (1955), яку часто називають синтезом марксизму і фрейдизму, та Одномірна Людина (1964)) звучала в унісон з ідеями студентського руху 60-х, зокрема лівого крила. Так, завдяки своїм чисельним виступам на студентських демонстраціях, Маркузе охрестили «батьком Нових Лівих».Своє завдання як науковця Маркузе бачить у тому, щоб зрозуміти соціальні та політичні вчення за допомогою психології або ж розкрити політичний і соціологічний зміст психологічних концепцій. Свою психологію Маркузе будує, аналізуючи вчення Фрейда, зокрема його вихідний постулат про те, що культура є принесенням лібідо в жертву, його примусовим переключенням на соціально корисні форми діяльності та самовираження. Головну проблему, яку намагається вирішити Маркузе, він формулює так: чи є конфлікт між принципом задоволення і принципом реальності такою мірою непримиренним, що неминучою стає репресивна трансформація структури людських інстинктів?

Основна думка "Еросу і цивілізації" полягає в тому, що життя в Державі Благоденства, але ціною постійної боротьби, зовсім не є долею людини. Остання має потребу в новому життєвому началі для того, щоб усунути "внутрімирський аскетизм", який створював базу для панування, перебудувати апарат виробництва і пізнання, яке йому служить. Це людина, совість якої дозволяє їй зрозуміти життя як самоціль і прожити його в радості і без страху. Тоталітарну тенденцію суспільного життя Маркузе бачить як у суспільстві соціалістичному, так і в капіталістичному. Саме високий розвиток технології породжує відповідну систему панування. Маркузе особливо підкреслює такий дратуючий аспект розвиненої індустріальної цивілізації, як раціональний характер її ірраціональності. Суспільний контроль коріниться у нових потребах, які породжує суспільство.

9.Здійсніть герменевтичний аналіз запропонованого фрагменту тексту: «…інтелектуальні уміння і здібності стають соціальними і політичними факторами. Сьогодні відмова учених, математиків, техніків, індустріальних психологів і дослідників суспільної думки від співробітництва із системою може зробити те, що вже не в змозі зробити навіть широкомасштабний страйк, який, однак, поклав початок зміні й підготував ґрунт для політичних дій. Те, що така ідея здається зовсім нереалістичною, не применшує політичної відповідальності тих, хто бере інтелектуальну участь у функціонуванні індустріального суспільства» (Г. Маркузе).

Маркузе у своїй праці вводить термін інтелектуальної відмови. Він каже, що жоден страйк не викличе таких зрушень, як відмова інтелігенції та її непогодження з соціальним становищем в країні, або з іншими проблемами. Саме до цих людей прислухаються, поважають, і вони можуть мати вплив на суспільство. Саме такі люди, своєю «відмовою», можуть посприяти зрушенням в суспільстві. Також він говорить: «Інтелектуальна відмова може знайти підтримку іншого каталізатора - інстинктивної відмови протестуючої молоді. Тому що ставкою є саме їх життя або хоча б їхнє духовне здоров'я і здатність діяти не як каліки. їх протест не придушити, тому що він - біологічна необхідність.»

10.Здійсніть герменевтичний аналіз запропонованого фрагменту тексту: «Метою нової інтелектуальної технології є не більше й не менше, як реалізувати мрію соціального алхіміка: "упорядкувати" масове суспільство. … Будь-який окремий вибір може бути так само непередбачуваним, як і рух атомів у квантовій фізиці, які мимоволі діють на вимірювальний прилад, але все-таки сукупність складників можна виявити так само чітко, як це робить геодезист, розбиваючи методом тріангуляції висоту і горизонт. Якщо комп'ютер - прилад, то теорія прийняття рішення - його господар. Як Паскаль хотів зіграти в кості з Богом, а фізіократи намагалися створити економічну таблицю, котра здатна буде упорядкувати всі обміни між людьми, так само теоретики рішень намагаються знайти свою власну tableau entier - "компас раціональності", чи "найкраще" рішення для ситуацій вибору, що збивають людей з пантелику» (Д. Белл).

Белл говорить, що суспільство можна аналітично поділити на три частини: соціальну структуру, політичну систему і сферу культури. Соціальна структура охоплює економіку, технологію й систему зайнятості. Політична система регулює поділ влади і вирішує конфлікти, що породжуються зазіханнями і вимогами окремих осіб та груп. Культура є цариною виражального символізму й значень. Поділяти суспільство в такий спосіб корисно, тому що кожний аспект підкоряється особливому осьовому принципу.

Концепція постіндустріального суспільства стосується переважно змін у соціальній структурі, приділяє увагу напряму, в якому перетворюється економіка і перероблюється система зайнятості, а також нових співвідношень між теорією і практикою, особливо між наукою і технологією

Концепція постіндустріального суспільства є великим узагальненням. Його значення можна легше збагнути, якщо виокремити п'ять компонентів цього поняття.

1. В економічному секторі: перехід від виробництва товарів до розширення сфери послуг.

2. У структурі зайнятості: домінування професійного і технічного класу.

3. Осьовий принцип суспільства: центральне місце теоретичного знання як джерела нововведень і формування політики.

4. Орієнтація на майбутнє: особлива роль технології і технологічних оцінок.

5. Ухвалення рішень: створення нової "інтелектуальної технології".