- •1.Предмет практичної філософії.
- •2 Визначення філософської антропології
- •3. Постановка питання «людина» у західноєвропейській філософії.
- •4. Визначення соціальної філософії.
- •5. Визначення суспільства.
- •7. Провідні «кола ідей», що визначають класичне поняття «людина» (м. Шелер).
- •8. Завдання філософської антропології в світлі теорії м. Шелера.
- •9. Провідні риси агресії, запропоновані теоретичними дослідженнями хх ст. (е.Фромм).
- •10.Небезпека «злоякісної» деструктивної агресії.
- •11.Основні характеристики понять «спільнота» і «суспільство».
- •12.Поділ соціальних груп на два типи (ф.Теніс).
- •13.Визначення поняття «суспільство» (ф.Теніс). Відтворіть його думку.
- •14.Основна думка праці «Ерос і цивілізація» (за г.Маркузе). Відтворіть його позицію.
- •15. Характеристика «осьового часу» (к.Ясперс).
- •16. Характеристика «трьох хвиль», е.Тофлер
- •17. «Демасифікація» змі і культури
- •18. Характеристика «особистості майбутнього» в концепції е. Тофлера.
- •19. Поняття «електронний котедж» (е. Тофлер).
- •20. Характеристика «конфігуративного я» в концепції е. Тофлера.
- •21.Окреслення «двозначності поняття людини та проблематичністі її ідеї» (м. Шелер).
- •22.Обґрунтування особливого метафізичного становища людини (м. Шелер).
- •23. Окреслення сфери свободи людини як духовної істоти (м. Шелер). 24. Обґрунтування ідеї людини як «аскета життя» (м.Шелер).
- •25.Еволюція поняття «деструктивність» від з. Фройда до е. Фрома.
- •26. Теза: «Кожна людина – торговець». Про який еквівалент (еквіваленти) йдеться? Наведіть приклади згідно тексту.
- •27. Коментар тези: «Суспільство достатку є суспільством війни.
- •28.Пояснення небезпеки фрази: «На захист життя» в суспільстві достатку (г.Маркузе).
- •29.Феномен «інтелектуальної відмови» (г.Маркузе).
- •30.Актуальність концепції г.Маркузе у контексті нинішніх соціальних потрясінь в Україні.
- •31.Назвіть основні структурні компоненти постіндустріального суспільства (д.Белл).
- •32.Можливість застосування структури суспільства д.Белла до сучасного українського суспільства.
- •33.Потреба дослідити «вісь світової історії» (к.Ясперс).
- •34. Духовні зміни в людському бутті, спричинені «осьовим часом».
- •35.Характеристика особливості кожної з хвиль, означених е. Тофлером (1-ша, 2-га, 3-тя). Специфіка «зіткнення хвиль».
- •36.Зміни в суспільстві 3-ї хвилі. Наведіть приклади згідно текста-першоджерела.
- •38.Феномен нуклеарної сім'ї
- •39.Можливість повернення до нуклеарної сім`ї, на думку Елвіна Тофлера. Ваша позиція стосовно цього питання.
- •40.Оптимістичний погляд е.Тофлера на суспільство Третьої хвилі. Ваша позиція стосовно цього питання.
12.Поділ соціальних груп на два типи (ф.Теніс).
(з 11)
13.Визначення поняття «суспільство» (ф.Теніс). Відтворіть його думку.
(З 11)
14.Основна думка праці «Ерос і цивілізація» (за г.Маркузе). Відтворіть його позицію.
Основна думка "Еросу і цивілізації" полягає в тому, що нове спрямування прогресу буде цілком залежати від можливості активізувати пригнічені, загальмовані органічні потреби, можливості перетворити людське тіло в інструмент не стільки праці, скільки задоволення. Стара формула розвитку потреб і здатностей перестала бути адекватною: передумовою і змістом звільнення стають нові, якісно інші потреби і здатності.
Своє завдання як науковця Маркузе бачить у тому, щоб зрозуміти соціальні та політичні вчення за допомогою психології або ж розкрити політичний і соціологічний зміст психологічних концепцій. Маркузе намагається по-новому інтерпретувати теоретичну концепцію Фрейда і стати в опозицію до революціоністських шкіл неофрейдизму, які заперечували наявність соціологічного принципу тлумачення психічного у самого Фрейда.
Фрейд пов'язує працю з нещастям, підкреслює "природну неприязнь людей до праці". Проте Маркузе зауважує, що не будь-яка праця передбачає духовну зрілість, що не будь-яка праця є неприємною та вимагає самозречення. Праця в умовах цивілізації пов'язана з соціальним використанням агресивних потягів і таким чином служить Еросу. Маркузе прагне звільнити теорію потягів від виключної орієнтації на принцип продуктивності та проаналізувати сутність нерепресивної цивілізації у зв'язку з цим принципом.
За Маркузе, психологічні джерела праці та їхні ресурси становлять одну з галузей душі, яка ігнорується психоаналізом. Саме неофрейдизм показує, як торжествують над його теорією спрямування трудової моралі. Праця, яка заклала матеріальну базу людства, була відчуженою працею, пов'язаною зі стражданнями й нужденністю. Маркузе вважає, що такою праця залишається і до здобуття свободи. Індивідуальні потреби та схильності в такій праці ігноруються.
15. Характеристика «осьового часу» (к.Ясперс).
Осьовий час – це поняття, яке ввів відомий німецький філософ Карл Ясперс. Під цим поняттям він розуміє певний період в історії людства, під час якого відбувся самий різкий поворот в історії – з’явилася людина такого типу, яка збереглася і донині.
Ясперс датує осьовий час 800-200 р. до н.е. Саме в цей період з’являються майже одночасно найвідоміші філософи: в Китаї – Конфуцій, Лао-цзи, Мо-цзи, Ле-цзи; в Індії – Будда; в Ірані – Заратустр; в Греції – Гомер, Парменід, Гераклід, Платон, Архімед. Нове, що виникло в цю епоху в трьох згаданих культурах, зводиться до того, що людина усвідомлює буття в цілому, саму себе і свої межі. Перед нею відкривається жах світу і власна безпорадність. Стоячи над прірвою, вона ставить радикальні питання, вимагає звільнення і спасіння. Усвідомлюючи свої межі, вона ставить перед собою найвищі цілі, пізнає абсолютність у глибинах самосвідомості і в ясності трансцендентного світу. Все це відбувалося за допомогою рефлексії. Основні ідеї грецьких, індійських, китайських філософів і Будди, думки пророків про Бога були далекі від міфу. Почалася боротьба раціональності і раціонально перевіреного досвіду проти міфу (логосу проти міфу). Всі ці зміни в людському бутті можна назвати одухотворенням: тверді споконвічні підвалини життя починають коливатися, спокій полярностей змінюється занепокоєнням протиріч і антиномій. Людина вже не замкнута в собі. Вона не впевнена у тому, що знає саму себе, і тому відкрита для нових безмежних можливостей. Вона здатна тепер чути і розуміти те, про що до цього моменту ніхто не питав і що ніхто не сповіщав. Вперше з'явилися філософи. Людина в якості окремого індивідуума наважилася на те, щоб шукати опору в самій собі.