5. Визначення суспільства.

Суспільство — надзвичайно складний і суперечливий предмет пізнання. Воно постійно змінюється, набуваючи все нових і нових форм.

Суспільство розглядається як щось ціле,як живий організм, тобто суспільство може функціонувати як самостійна одиниця. Суспільство складається з тих людей, які вступають у відповідну взаємодію. Ця взаємодія передбачає спілкування, працю, відповідну діальність. Цей вид діяльності носить цілеспрямований характер. В кожному суспільстві обов’язково присутній елемент влади, тобто політ.організація. , а також культурна спадщина і інформаційна політика. Суспільство зберігає, передає і осмислює всю ту інформацію, всі ті знання які можуть бути важливими для того чи ін. суспільства. Суспільство складається з спільнот, проте це непрямий зв'язок .

З погляду Ф. Теніса, в общині панують відносини на основі інстинкту й почуттів, у суспільстві – на розумі й формальній організації

За Тенісом , спільнота – це органічний зв'язок, який спочатку передбачає фізичну близькість . Спочатку виникає спільнота , потім вже суспільство. На відміну від суспільства, спільнота зумовлена природними факторами. Людина одночасно знаходить і в суспільстві і в спільноті. Людина залишаючись в межах даної спільноти одночасно є і суб’єктом якогось певного суспільства.

6. Характеристика філософії історії, її предмету.

ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ

- Розділ філософії, що дає філос. інтерпретацію історичного процесу.

Філософія історії покликана відповісти на питання про те, що є історія дослідження розвитку людської історії, на які вона ділиться епохи, цивілізації, культури, виявлення її загальної схеми.

Предмет філософії історії можна поділити на дві основні сфери. Перша сфера — онтологія історії вивчає питання про рушійні сили, основні етапи історичного процесу, його сенс і мету, роль і місце людини в історії. Друга — гносеологія історії (критична філософія історії, аналітична філософія історії) вивчає умови, можливості, способи і форми історичного пізнання, відтворення історичного процесу таким, яким він відбувався насправді.

Філософія історії формується на стику філософії та історії, що обумовлює двозначність поняття. З одного боку, вона є незаперечною і повноправною складовою частиною системи філософського знання, з іншого — філософія історії на таких само вагомих підставах уходить до числа форм історичного пізнання і є у певному розумінні найпохилішою з усіх теоретичних дисциплін історичного плану. Зміст, структура і функції філософії історії істотно модифікувалися на різних етапах її розвитку.

7. Провідні «кола ідей», що визначають класичне поняття «людина» (м. Шелер).

На думку М. Шелєра, дух є не просто найвищим принципом, що визначає сутність людини, але й виразом надвітального, навіть антивітального призначення людини. Як духовна істота, людина вільна від вітальної залежності і відкрита світові. В цьому, за Шелєром, і полягає відмінність людини від тварин.

ми вперше живемо в епоху, коли людина стала глибоко і безумовно «проблематичною» для самої себе, коли вона не знає, ким вона є, але в той же час знає, що вона цього не знає...

Якщо запитати освіченого європейця, про що він думає, почувши слово «людина», майже завжди в його свідомості починають стикатися три несумісні між собою кола ідей.

По-перше, це коло уявлень іудеохристиянської традиції про Адама та Єву, про творення, рай та гріхопадіння.

По-друге, це греко-античне коло уявлень, у якому самосвідомість людини вперше у світі розвинулась до поняття про її особливе становище, про що говорить теза, що людина є людиною завдяки тому, що у неї є розум, логос, фронесіс, мислення тощо (логосом тут є і мовлення, і здатність до розуміння всіх речей). З цим поглядом тісно пов'язане вчення про те, що в основі усього універсуму знаходиться надлюдський розум, до якого причетна й людина, і тільки вона єдина з усіх істот.

Трете коло уявлень — це сфера сучасного природознавства та генетичної психології, яке також давно стало традиційним, згідно з яким людина є достатньо пізнім підсумком розвитку Землі, істотою, яка відрізняється від форм, що передують їй у тваринному світі, тільки ступенем складності поєднання енергії та здібностей, які самі по собі вже зустрічаються в нижчій порівняно з людською природі. Між цими трьома колами ідей немає ніякої єдності. Таким чином, існують природничонаукова, філософська та теологічна антропології, які не цікавляться одна одною, єдиної ж ідеї людини ми не маємо.