- •Шишка р.Б.
- •2 008 Шишка р.Б.
- •2 008
- •1.Поняття митної справи
- •2. Започаткування та становлення митної справи
- •3. Зміст митної справи
- •4. Митна політика і основні її елементи
- •5. Принципи митного регулювання
- •6. Правове регулювання підприємництва за участю іноземного елементу
- •7. Міжнародний обіг товарів і товарна номенклатура
- •8. Митна політика і міжнародна торгівля
- •1. Поняття митного права
- •2. Предмет митного права
- •3. Метод митного права
- •4. Принципи митного права
- •5. Система митного права
- •6. Удосконалення митного права
- •7. Митно-правові відносини
- •8. Джерела митного права
- •9. Дія митних законів
- •1. Митні органи України та організаційно-правові засади їх діяльності
- •Утворюються у розпорядчому порядку і діють під загальним керівництвом Президента України (ч. 3 ст. 11 мк);
- •2. Державне регулювання діяльності митних органів
- •3. Правовий статус Державної митної служби України
- •4. Регіональні митниці в Україні
- •5. Правовий статус митниць в Україні
- •6. Постанови митних органів
- •7. Взаємодія митних органів з іншими державними органами
- •8. Міжнародне співробітництво у митній справі
- •1. Митна територія і митний кордон України
- •2. Поняття та види переміщення товарів та транспортних засобів
- •3. Переміщення через митний кордон транспортних засобів
- •4. Порядок переміщення валюти
- •1. Поняття та види митних режимів
- •3. Попередні операції
- •4. Принципи переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України
- •5. Переміщення громадянами товарів через митний кордон України
- •6. Товари, що не підлягають пропуску через митний кордон України
- •7. Відомості, які оголошуються громадянами при переміщенні через митний кордон товарів та інших предметів
- •8. Митні ліцензійні склади
- •1. Митний контроль і його місце в системі контролю
- •2. Види митного контролю
- •3. Форми митного контролю
- •4. Зони митного контролю
- •5. Здійснення митного контролю
- •6. Права і обов’язки суб’єктів митного контролю
- •7. Особливі режими митного контролю
- •8. Характеристика форм контролю
- •9. Особливі процедури митного контролю
- •10. Митний контроль та митне оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності
- •1. Загальні положення
- •2. Митний контроль на водному транспорті
- •3. Митний контроль на авіатранспорті
- •4. Митний контроль на залізничному транспорті
- •5. Митний контроль за автомобільному транспорті
- •6. Митний контроль на трубопровідному транспорті
- •1. Поняття митного оформлення
- •2. Здійснення митного оформлення
- •3. Етапи митного оформлення
- •4. Митне декларування і порядок його здійснення
- •5. Форми митного декларування
- •Декларація на ввезення/вивезення транспортного засобу індивідуального користування, вузла чи агрегату
- •Зобов’язання про
- •6. Порядок митного декларування
- •7. Підприємницька діяльність з надання митних послуг
- •1. Поняття і значення тарифного регулювання
- •2. Мито і митні збори
- •3. Види і ставки мита
- •4. Порядок нарахування мита
- •В) до митної вартості ідентичних чи подібних товарів, яка визначена на основі додавання вартості.
- •5. Країна походження товару
- •6. Митні пільги
- •7. Митна статистика
- •1. Поняття порушень митних правил
- •2. Контрабанда
- •3. Види адміністративних порушень митного законодавства
- •4. Поняття та види відповідальності за порушення митних правил
- •5. Види стягнень за порушення митних правил
- •6. Розгляд скарг, заяв та звернень на діяльність митних органів
- •7.Відповідальність митних органів України
- •1. Митні органи як органи дізнання
- •2.Протокол про порушення митного законодавства
- •3. Особи, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митного законодавства
- •1. Поняття та порядок провадження у справах про порушення митних правил
- •2. Процесуальні дії
- •3. Підстави порушення справи про митні правопорушення
- •4. Строки провадження про порушення митних правил
- •5. Органи, уповноважені розглядати справи про порушення вимог митного законодавства
- •6. Оскарження та опротестування постанов та рішень митних органів у справах про порушення митного законодавства
- •7. Виконання постанов митних органів про накладення стягнення за порушення митного законодавства
- •8. Адміністративне затримання
- •9. Поєднання та виділ справ про порушення митних правил
- •9. Вилучення товарів і транспортних засобів
- •10. Спрощена форма застосування стягнення при порушені митних правил
- •1. Поняття митної служби
- •2. Принципи митної служби
- •3. Посадові особи митних органів України
- •4. Відбір на службу у митні органи України
- •5. Права посадових осіб митних органів України
- •6. Обов’язки посадових осіб митних органів України
- •7. Заборони і обмеження для посадових осіб митних органів
- •8. Проходження служби в митних органах
- •9. Правовий і соціальний захист посадових осіб митних органів
- •Р.Б. Шишка Митне право в Україні:
- •Шишка роман богданович
3. Метод митного права
Загальноприйнято, що метод правового регулювання – система специфічних способів, засобів, прийомів через які право як регулятор суспільних відносин впливає на його суб’єктів і заставляє їх учиняти юридично значимі дії таким чином, що вони вписуються у диспозицію норм права є зрозумілими і стикуються з іншими правовими інститутами. Ці засоби, способи, методи та форми впливають на суб’єктів через норми права, де встановлюється ідеальна і бажана модель правила поведінки учасників конкретних правовідносин, що наділені певними суб’єктивними правами і юридичними обов’язками.
Як уже зазначалося, митне право регулює управлінські відносини при здійсненні митної справи, що зумовлює і його методи. Переважаюча частина врегульованих митним правом відносин є владними вертикальними та засновується на підпорядкуванні зобов’язаного суб’єкта носію владних повноважень. Відтак перевага надається імперативному методу, що проявляється як у МК України так і ЗУ „Про митний тариф України” і інших актах митного законодавства. Імперативний метод є базовим для врегулювання митних відносин та розробки нормативних актів у сфері митної справи.
Митне право регулює відносини між його суб’єктами на засадах підлеглості, у тому числі при регулюванні відносин між фізичною особою, що перетинає кордон й переміщує предмети або товари, й митницею як державним органом. Відтак держава встановлює порядок і умови переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон , порядок здійснення митного контролю та митного оформлення, інших митних процедур, а фізична чи юридична особа зобов’язана виконувати приписи митного розпорядження та владні законні вимоги посадових осіб митних органів, наприклад пред’явити товар, транспортний засіб чи навіть ручну поклажу для митного огляду.
При тому тут визначально визначена нерівність сторін у одних компетенція та чітко визначені повноваження – у інших встановлені законом правила поведінки при перетині митного кордону та виписані і деталізовані юридичні обов’язки. У відносинах митних органів між собою сповідується підпорядкованість. Тут встановлені приписи, обмеження та дозволи, які є обов’язковими для виконання особами що переміщують товари та транспортні засоби через митний кордон та посадовими особами митних органів.
Для адміністративного права характерні такі методи як приписи відповідних державних органів та посадових осіб. Особа, якій ці приписи адресовані, повинна їх виконувати. Юридичновладні приписи органів державного управління у сфері митної справи є, як правило, односторонніми. Це проявляється при управлінні митною справою яке неможливе без вказівок і обов’язкових вимог чи чіткого виконання приписів чинного законодавства та виданих в його межах владних розпоряджень. Вони є персоніфікованими і адресуються або певній ланці у системі митних органів, наприклад, митному посту Гоптівка, стосовно забезпечення прикордонного співробітництва. Відповідно лише суб’єкт управління уповноважений давати владні приписи, які є обов’язковими для іншої сторони. Таким чином, митні правовідносини можуть бути охарактеризовані як владовідносини.
Для цього держава закріпила в нормах митного законодавства вимоги щодо діяльності митних органів, порядок і засади взаємовідносин із іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, які беруть участь у митних правовідносинах. Відповідно вища митні органи та органи державного контролю у сфері митної справи вправі вимагати від митних органів суворого дотримання норм чинного митного законодавства. Через право на оскарження незаконних дій митних органів заставити їх діяти в руслі встановлених приписів можуть фізичні та юридичні особи, чиї права порушені.
Імперативний метод проявляється в приписах, заборонах.
Приписи митного права тісно пов’язані з можливістю застосування примусу. Такий примус не виключається й застосовується як крайній засіб юридичного впливу. Разом з тим зміст приписів може бути різним: не допускати альтернативи або допускати можливість вибору одного з декількох запропонованих варіантів поведінки. Одні з них виникають за ініціативою носія обов’язку, а інші за ініціативи компетентного органу чи його посадової особи. Наприклад, при здійсненні митного контролю контролер може на підставі зовнішніх ознак вчиненні незаконних дій особою (нервування, підсилене потіння тощо) прийняти рішення про особистий огляд цієї фізичної особи.
Прийняттю одностороннього владно-розпорядчого акту передують узгодження його проекту чи концептуальних положень із усіма зацікавленими сторонами, спільний його розгляд та обговорення. В разі невідповідності таких приписів чинному законодавству та грубого порушення законних прав та інтересів особи вони можуть бути в установленому порядку оскаржені й відмінені.
Виконання односторонніх приписів забезпечується роз’яснювальною й виховною роботою органів управління, в результаті якої у зобов’язаних осіб формується впевненість у необхідності їх виконання. Часто приписи супроводжуються рекомендаціями щодо їх найбільш ефективного виконання чи уникнення обтяжуючих процедур.
Заборони у митному праві проявляються у формі визначених законом чи підзаконним актом чітко визначеного порядку (технології) виконання митних процедур: оформлення митних декларацій, проведення митного контролю, документування виявлених порушень митного законодавства, провадження у справах про порушення митного законодавства тощо. Заборони кореспондуються встановленням контролю за дотриманням митного законодавства та можливість притягнення його порушників до відповідальності. Цьому слугують й служби внутрішньої безпеки.
Слід мати на увазі, що у митному праві, особливо стосовно регулювання особливостей переміщення через митний кордон України товарів, застосовуються методи непрямого впливу. Це, як правило, економічні важелі. Таким чином, адміністративні методи регулювання митних відносин проявляються у юридичній нерівності їх учасників, прямій організаційній підпорядкованості, покладенні на підлеглого юридичного обов’язку здійснення певних дій відповідно до визначених законом чи підзаконним актом правил.
Оскільки митні правовідносини є комплексними й включають у себе певну долю приватних, то йому притаманні методи приватного права, що засновані на рівності сторін, диспозитивності, судовому розгляду спорів. На засадах рівності та паритетності та координації митні органи України будують свої взаємовідносини з митними органами інших країн, а їх митниці здійснюють спільні заходи по реалізації митної справи.
Регулювання митних відносин здійснюється шляхом адміністративного нормотворення, адміністративного розпорядження та правоохоронної діяльності. Такий метод не тільки відображає владну природу державного управління, односторонність і обов’язковість приписів для зобов’язаних осіб, але допускає деякі елементи рівності.