6. Удосконалення митного права

З прийняттям нового МК митне законодавство України отримало більш стабільну основу. Якщо не буде мінятися економічна основа суспільства, то у своєму стратегічному спрямуванні визначено на довгий час – адаптація національного законодавства до вимог ЄС та внесення змін, що забезпечують стандарти СОТ у сфері міжнародної торгівлі. В принципі це визначатиме певні правда досить незначні зміни у митному законодавстві України; наповнення національного законодавства положення міжнародних конвенцій у сфері митного права, що уже в принципі враховано, запровадження євро стандартів у регулюванні митних відносин та зокрема єврорезолюцій, намагатися зберегти зобов’язання перед євроазійським митним союзом.

Але у тактичному плані виникає постійна необхідність коригувати засоби зовнішньоекономічної політики внаслідок чого МК постійно вносяться зміни та доповнення. Це можливо зі вступом України у митні союзи, запровадження єврорежимів, захисту свого внутрішнього ринку тощо.

Крім того об’єктивно виникає потреба:

1. забезпечувати виконання взятих зобов’язань при вступі України в СОТ;

2. забезпечувати зручність фізичним та юридичним особам при проходженні митного контролю та покращувати митне обслуговування;

3. стимулювати розвиток економіки України через тарифне регулювання, що проявляється у внесенні змін до Закону України „Про митний тариф України”;

4. здешевлювати витрати на митну справу;

5. запроваджувати передові технології;

6. спрощувати митне оформлення та митний контроль;

7. запроваджувати нову техніку, зокрема по програмі електронна митниця;

8. посилювати співробітництво з митними органами інших країн.

Роль митного механізму у залученні іноземних інвестицій та інтенсифікації міжнародних контактів визначальна. Складнощі митного оформлення іноземних інвестицій та вивезення отриманого від них прибутку здатні перекреслити інвестиційну політику щодо іноземних інвестицій. Міжнародні договори в галузі митної справи і національних законів повинні взаємокореспондуватися. Митне право, як система норм, повинна сприяти міжнародному економічному й гуманітарному співробітництву і по можливості бути уніфікованою. У той же час повинні захищатися громадяни своєї країни, як споживачі, проти ввезення низькоякісних товарів, довкілля і власних товаровиробників зокрема.

Перш за все удосконалення вимагає система митного права. Питання про систему митного права є спірним, оскільки воно «складено» з норм різної галузевої приналежності.

Система правових норм, які опосередковують формування й здійснення митної політики, а також набір форм і методів її здійснення, порядок використання митними органами інструментів митного регулювання й утворюють систему митного права.

Взаємозалежні і взаємообумовлені системи митно-правових норм, що регулюють визначені однорідні групи суспільних відносин, що виникають між митними органами й особами з приводу переміщення останніми товарів й транспортних засобів через митний кордон, є інститутами митного права. Порядок розташування цих інститутів усередині митного права, як комплексної галузі, здебільше визначається їхнім положенням у МК України, тобто його внутрішньою структурою.

Митний кодекс визначає як загальний напрямок розвитку митного права, так і його цілісність, внутрішню погодженість і систематичність строго відповідно до митної політики й засобів її реалізації (митні процедури). Завдання розвитку митної політики можуть зумовлювати включення в систему митного права нових інститутів, зміни змісту існуючих. Наприклад, у митних кодексах багатьох країн немає багатьох нині існуючих інститутів митного права — норм про митні режими і їхні види, про ТН ЗЕД, про валютний контроль, про митну статистику, про інформування тощо.