7. Митно-правові відносини

Поняття митні відносини охоплює система економічних, організаційно-правових і психоетичних відносин при регулюванні зовнішньоторговельної діяльності, заснованої на принципах і напрямках митної політики. За своїм змістом ці відносини є в більшій мірі економічними, а за формою — юридичними. Як митні правовідносини вони — суспільні відносини, що врегульовані нормами митного права, учасники яких є носіями прав і юридичних обов’язків.

Характерними рисами цивільних правовідносин є:

• ці відносини є об’єктивно економічно необхідними, здебільше невідворотними, і заснованими на потребі забезпечення здійснення культурного та гуманітарного обміну, а ще більше зовнішньоекономічної діяльності та охорони економічних інтересів держави, наповнення дохідної частини державного бюджету;

• вони різновид лише таких суспільних правовідносин, які відповідають вимогам предмету та методу митного права;

• це відносини формалізовані нормами митного права ;

• вони забезпечують охорону економічних та інших інтересів держави;

• вони виникають, змінюються і припиняються на підставі тих юридичних фактів, які притаманні здебільшого митному праву ;

• їх учасниками є лише певні суб’єкти, які перевозять через митний кордон товари і транспортні засоби, самі перетинають митний кордон;

• ці відносини здебільшого засновані на імперативі та приписах закону;

• стабільність цих відносин гарантується можливістю впливу на порушників норм митного законодавства.

За своєю функціональністю митні правовідносини є регулятивними та охоронними. За галузевою приналежністю вони — адміністративно-правові. В той же час при зберіганні на митному складі виникають звичайні цивільно-правові відносини. За напрямками правового регулювання ці відносини є організаційні і здебільшого управлінські. Звідси ми можемо виділити два рівні управлінських відносин:

— внутрішні, що виникають з приводу управління митною системою України, і, зокрема, відносини між окремими ланками цієї системи;

— зовнішні, що виникають при здійсненні митної справи. Здебільшого вони виникають між державою в особі митних органів і особами, що переміщують через митний кордон України товари. Зовнішні відносини виникають при взаємодії митних органів різних країн.

Можна виділити відносини матеріального змісту і процесуального. До останніх відносяться відносини, що виникають у процесі провадження про порушення митного законодавства. Як і інші відносини, вони мають свою структуру і включають об’єкт, суб’єкти й зміст. Об’єкт митних правовідносин становлять організаційні заходи з митного оформлення і митного контролю. Разом із тим у якості об’єкта митного регулювання виступають і речі. Вони наділені спеціальним митним режимом, який впливає на особливості переміщення їх через митний кордон.

Суб’єктами цих відносин, з однієї сторони, виступають митні органи, а з другої, — фізичні і юридичні особи, що перетинають митний кордон і переміщують через нього товари, предмети і транспортні засоби. Ці суб’єкти є загальними і спеціальними. До спеціальних суб’єктів слід віднести тих, які мають дипломатичний імунітет і не підлягають повному митному контролю.

Зміст митних відносин становлять суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх суб’єктів. Суб’єктивне право — міра дозволеної поведінки, яка гарантується державою, а юридичні обов’язки — вид і міра зобов’язаної поведінки суб’єкта митних правовідносин. Ці обов’язки, як правило, детально встановлені нормами митного права.

Суб’єктивне право характеризується єдністю трьох елементів:

1. вид та міра дозволеної поведінки носія цього права і рамках яких сам носій реалізує своє право;

2. право вимагати від інших осіб такої їх поведінки, яка забезпечує досягнення мети вступу у ці правовідносини ;

3. право вимагати застосування державою у особі її уповноважених органів примусу до носія зустрічного юридичного обов’язку.

Слід зазначити, що в літературі вказується чотирьохланкова структура митних правовідносин. Четвертим елементом указується сама норма права. Якщо ж бути послідовним, то до структури митних правовідносин варто віднести і юридичні факти, як підставу їх виникнення (п’ятиланкова теорія правовідносин).