3. Облікова політика підприємства та фактори, які впливають на її формування.

Політику бухгалтерського обліку слід розуміти як сферу діяльності державних органів (наприклад, Управління методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України) або інститутів, утворених через державні та міжнародні об'єднання бухгалтерів і спрямовану на нормалізацію або стандартизацію бухгалтерського обліку. Політика обліку випливає з рівня значення норм у правовому регулюванні технології ведення бухгалтерського обліку, які здобули перевагу над звичайними традиційними способами організації та ведення обліку.

Міжнародний стандарт фінансової звітності 1 "Подання фінансової звітності" передбачає, що політика бухгалтерського обліку охоплює принципи, правила, методи, умовні узгодження, процедури, прийняті керівниками підприємств та опрацьовані й відображені в фінансовій звітності. Вибір і пристосування одного з них, як найбільш ефективного Для фінансового стану підприємства та профілю підприємницької діяльності, належить до компетенції керівництва підприємства.

Так як облікова політика обов'язково за чинним законодавством повинна Розкриватися у складі фінансової звітності, вона повинна розроблятися кожним підприємством, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

Отже, облікова політика може формуватись на двох рівнях.

Облікова політика

Макрорівень

Політика державних органів щодо розвитку обліку в Україні

- визнання країною міжнародних бухгалтерських стандартів та впровадження в національну систему обліку;

- вирішення питань щодо рівня регламентації обліку;

- розробка національного плану рахунків чи його відсутність;

- розробка та затвердження форм звітності;

- методологічне та організаційне керівництво системою обліку в країні;

- сприяння підготовці кадрів та розвиток наукових досліджень з обліку;

- програма книговидання, забезпечення методичною літературою бухгалтерів-практиків;

- питання оплати праці, соціального забезпечення тощо

Мікрорівень

Політика конкретного підприємства з метою забезпечення надійності фінансової звітності

- робочий план рахунків бухгалтерського обліку;

- форми первинних облікових документів;

- порядок проведення інвентаризації активів та зобов’язань;

- методи оцінки активів та зобов’язань;

- правила документообігу і технології обробки облікової інформації;

- порядок контролю за господарськими операціями;

- інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

0Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Основна її мета - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що є необхідною для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Об’єктом облікової політики підприємства є будь-яка норма або позиція підприємства з організації і ведення бухгалтерського обліку щодо якої передбачено альтернативні варіанти. Елементом облікової політики є методичні прийоми та способи бухгалтерського обліку, що обираються підприємством з урахуванням специфіки діяльності підприємства, елементами яких є документування, інвентаризація, оцінка, калькулювання, рахунки, подвійний запис, баланс, звітність.

Формування облікової політики передбачає визначення способів ведення бухгалтерського обліку з призначенням технічних засобів для цього (вибору форми бухгалтерського обліку та переліку її елементів) та реалізацією їх на рахунках обліку, в облікових регістрах та формах звітності.

Облікова політика підприємства оформлюється системою внутрішньої документації: установчими документами (статутом, засновницьким договором), внутрішніми організаційно-розпорядчими документами (внутрішніми правилами, інструкціями, положеннями тощо), матеріалами з організації бухгалтерського обліку (графіками документообороту, посадовими інструкціями тощо).

Основним внутрішнім нормативним документом, який регулює питання організації бухгалтерського обліку шляхом використання елементів облікової політики є Наказ про облікову політику підприємства й організацію бухгалтерського обліку.

Згідно Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Але ведення бухгалтерського обліку є неможливим без його організації.

Для раціональної організації бухгалтерського обліку необхідно досконало ознайомитись з діяльністю підприємства (видами діяльності, особливостями технологічного процесу, галуззю економіки тощо), підібрати облікових працівників згідно форми його організації, організувати роботу облікового апарату.

На організацію бухгалтерського обліку на підприємстві впливають наступні фактори:

• організаційно-правова форма господарювання суб’єкта підприємницької діяльності;

• форма власності підприємства;

• галузь економіки, в якій здійснює діяльність підприємство;

• організаційна структура підприємства

• види його діяльності, їх обсяг;

• особливості технологічного процесу виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг;

• розмір підприємства та чисельність його робітників;

• зовнішні фактори: економічні (система оподаткування, система нормативного регулювання), політичні, соціальні тощо.

Згідно Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

• введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

• користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

• ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

• самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства (така форма не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися).

Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві бухгалтером або бухгалтерською службою є найпоширенішою формою організації обліку оскільки особа, яка працю на посаді бухгалтера та працівники бухгалтерії оформляють свої трудові відносини з керівником підприємства трудовим договором, підбираються з певними вимогами до знань та вмінь згідно займаних посад, мають чіткий перелік робіт, обов’язків та відповідальність за їх виконання, мають певну зацікавленість у результатах діяльності підприємства.

Ведення обліку спеціалістом з бухгалтерського обліку, зареєстрованим як суб’єкт підприємницької діяльності зумовлюється великою кількістю невеликих за обсягом діяльності підприємств, які використовують спрощену систему оподаткування та спрощену форму ведення бухгалтерського обліку, в яких здійснення простих та типових операцій, оформлення первинного документообігу може здійснюватись керівником або іншим робітником підприємства. Недоліком використання такої форми ведення обліку є відсутність бухгалтера на підприємстві та особливості його режиму роботи.

Для використання такої форми ведення обліку підприємство укладає з фізичною особою, зареєстрованою як суб’єкт підприємницької діяльності договір про надання бухгалтерський послуг враховуючи певні особливості: визначення умов такого договору, а саме – строк його дії, обов’язки та права сторін, перелік бухгалтерських послуг, відповідальність за їх невиконання, їх вартість, інші умови; оформлення нотаріально засвідченого генерального доручення на здійснення певних бухгалтерських операцій; відображення в наказі про облікову політику й організацію бухгалтерського обліку обрану форму ведення обліку; укладання з особою, яка здійснює ведення касових операцій договору про повну матеріальну відповідальність.

Обираючи на підприємстві форму ведення бухгалтерського обліку аудиторською фірмою підприємство укладає договір з нею на надання бухгалтерських послуг, а на прикінці звітного періоду складає акт виконаних робіт. Аудиторська фірма має змогу залучати до праці висококваліфікованих робітників, які можуть бути фахівцями з різних питань не тільки обліку, а й різних аспектів фінансово-господарської діяльності підприємства; може додатково надавати консультаційні та юридичні послуги, представляти інтереси підприємства в господарському суді тощо. Недоліками обраної системи ведення бухгалтерського обліку є те, що аудиторська фірма має заздалегідь узгоджений в договорі режим роботи, має доступ до комерційних таємниць підприємства та володіє повною інформацією про його діяльність, підприємство не має змоги контролювати роботу аудиторської фірми.

Ведення бухгалтерського обліку та складання звітності підприємства власником або керівником підприємства з одного боку є найекономнішою формою, а з іншого вимагає від такої особи спеціальних знань обліку та вмінь їх застосовувати на даному підприємстві. До того ж така форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватись на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватись.

Облікова політика охоплює принципи, методи способи та процедури, прийняті на даному підприємстві для складання та подання фінансових звітів. Сутність кожної із складових облікової політики полягає в наступному.

Принципи - це основні, базові положення цієї політики, те, на основі чого будується політика.

Методи - це способи вирішення конкретних завдань, які постають перед підприємством при веденні бухгалтерського обліку.

Як система прийомів практичного освоєння дійсності, метод бухгалтерського обліку полягає в первинному спостереженні (документування і інвентаризація), вартісному вимірі (оцінка і калькулювання), поточному групуванні (рахунки і подвійний запис), підсумковому узагальненні (баланс і звітність).

На практиці перераховані прийоми можуть бути реалізовані по-різному - залежно від реальної економічної ситуації, умов діяльності конкретної господарської організації, ступеню усвідомлення своїх особливостей (в порівнянні із загальною моделлю), цілей і завдань управління, рівня розуміння персоналом підприємства процесу управління тощо.

Формування облікової політики полягає в тому, що з усієї сукупності способів реалізації названих прийомів обираються придатні на даний момент за конкретних умов. Обрані способи ведення бухгалтерського обліку повинні забезпечувати обліковий процес, в результаті якого формується повна і достовірна картина майнового і фінансового стану підприємства.

До способів ведення бухгалтерського обліку належать способи групування та оцінки фактів господарської діяльності, відшкодування вартості майна, що амортизується, організація документообігу, інвентаризації, способи застосування рахунків бухгалтерського обліку, системи регістрів бухгалтерського обліку, обробки інформації та інші відповідні способи та прийоми

Процедура - встановлений порядок (технологія) ведення бухгалтерського обліку.

З обліковою політикою підприємства повинні бути ознайомлені:

- керівник підприємства, який несе відповідальність за її формування;

- бухгалтер підприємства, за участю якого можна грамотно та всебічно обґрунтувати зміст облікової політики;

- аудитор, оскільки облікова політика є одним з об'єктів дослідження, з вивчення яких розпочинається процес аудиторської перевірки;

- податковий інспектор, адже від багатьох принципів облікової політики залежить порядок формування того чи іншого об'єкту оподаткування.