3. Концепція сталого розвитку у сфері міжнародного туризму

За останні десятиліття індустрія туризму сформувалась і отримала визнання як найбільша у світі сфера діяльності з надання послуг. Розвиток туризму став можливий завдяки науково-технічному та соціально-економічному прогресу суспільства, тобто створенню інфраструктури туризму, для якої характерним є розширення мережі готелів, ресторанів, поява автопрокатних фірм тощо. Розвитку туризму сприяє реклама, політика уряду, загальні економічні умови, безпека і репутація місця подорожі, мода на поїдки та інші фактори. На думку футуролога Джона Найсбітта, у ХХІ ст. індустрія подорожей і туризму буде однією із трьох рушійних сил в обслуговуючому секторі світової економіки поряд з телекомунікаціями та інформаційними технологіями.

Міжнародний туризм сьогодні одна з найбільш високодохідних і найбільш динамічних галузей економіки. Швидкими темпами зростають міжнародні прибуття туристів, які у 2006 р. становили 846 млн. і за прогнозами Всесвітньої Туристичної Організації (ВТО) до 2020 р. будуть дорівнювати 1,6 млрд. чол.; надходження від туризму з 476 млрд. дол. (2000 р.) до 733 млрд. дол. США (2006 р.), або 2 млрд. дол. США в день. У туристичній сфері сьогодні зайнято понад 250 млн. чоловік, тобто кожний десятий працівник у світі. На його частку припадає 7% світових інвестицій, 11% споживчих витрат, 5 % усіх податкових надходжень і 1/3 світової торгівлі послугами. Одне з найважливіших місць в структурі світового експорту послуг належить туристичним і їх частка становить близько 30 %. У цілому ж попит на подорожі зростає швидше, ніж економіка, і за прогнозами буде подвоюватися кожні 10-15 років. Отже, ХХІ ст. стає століттям туризму.

Його швидкий розвиток з одного боку сприяє росту економіки, а з іншого призводить до ускладнень у взаємодії з навколишнім середовищем. Сьогодні негативний вплив туризму відчуває на собі більшість країн світу, і особливо ті, що не володіють достатніми технічними і фінансовими можливостями. Такі країни не в змозі відтворити ресурси, що використовуються туристами і знищити відходи, які вони залишають. Не є секретом, що відходи в цій сфері за своїми обсягами набагато перевищують ті, що утворюються під час повсякденної діяльності всього населення країни, яка є об'єктом туризму. Наприклад, в Непалі, де великою популярністю користуються пішохідні походи, кожний турист щоденно спалює близько 6 кг деревини, і при цьому в країні відчувається гостра нестача палива. В Каїрі один великий готель споживає за рік стільки ж електроенергії, скільки його витрачають 3600 домашніх господарств.

Не дивлячись на зацікавленість індустрії відпочинку у чистоті навколишнього середовища (жодна галузь світової економіки не залежить в такій мірі від чистоти повітря, води, пляжів і загалом від стану природного середовища, як туристична), вона залишається значним ресурсоспоживачем і виробником відходів, породжуючи екологічні, культурні і соціальні витрати та вигоди. Сьогодні впливу туристичної індустрії зазнають а) природне, б) соціально-економічне і в) культурне середовища.

Це проявляється у:

а) засміченні територій і втратою їх естетичних цінностей; забрудненні водних об'єктів стічними водами; забрудненні повітряного середовища за рахунок використання транспортних засобів з туристичною метою тощо;

б) вилученні із господарського використання великих площ; сезонній зайнятості працівників, потребі у великій кількості малокваліфікованих кадрів; зростанні криміналізації серед місцевого населення; циклічному характері функціонування транспортних служб, підприємств харчування тощо;

в) погіршенні стану культурно-історичних пам'ятників, об'єктів і територій у зв'язку з їх інтенсивним використанням у туристичних цілях; негативному впливі на культуру і традиції місцевого населення⁴.

Загалом, усі сфери Землі відчувають на собі колосальні навантаження, зростають обсяги споживання ресурсів. Тому всі намагання людства направлені на повсюдне впровадження принципів сталого розвитку, усунення чи пом'якшення соціально-економічної напруги в країнах. В туризмі це знайшло відображення у формуванні сталого (стійкого) та екологічного туризму. Поняття «сталий туризм» виникло порівняно недавно у зв'язку з глобальною концепцією сталого розвитку людства. Велика роль у створенні нової моделі цивілізації належить Міжнародній комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку. У своїй доповіді «Наше спільне майбутнє» (1987) вона вперше використала термін «сталий розвиток», під яким розуміють розвиток суспільства, що дозволяє задовольняти потреби нинішнього покоління, не наносячи при цьому шкоди можливостям майбутніх поколінь для задоволення їхніх власних потреб. Цивілізація зможе вижити тільки тоді, коли змінить пануючу економічну філософію і буде слідувати екологічному імперативу, знаходитися в гармонії з природою, не порушуючи існуючої в ній рівноваги.

В туризмі принципи стійкості були сформульовані ВТО і Всесвітньою радою з подорожей і туризму. Вони зводяться до екологічної, соціально-культурної, економічної стійкості. Сталість в туризмі означає невиснажливе використання природного і культурного потенціалу на основі програмно-цільового підходу до розвитку туризму; перехід підприємств туризму на ресурсозберігаючі технології, скорочення виробничих відходів; втягнення місцевого населення в усі процеси, пов'язані з управлінням туристичною діяльністю; партнерство у взаємовідносинах громадського і приватного секторів; сприяння туризму соціально-економічного підйому окремих територій і цілих держав¹.

Розповсюдження принципів сталого розвитку в практиці туристичної діяльності відбувається під впливом споживчого попиту. Інформованість населення про стан навколишнього середовища та екологізація свідомості людей призводять до того, що екологічна ситуація є одним із головних критеріїв вибору місця і форми відпочинку. Ця тенденція проявляється в зростанні попиту на альтернативні види туризму, і зокрема екологічний туризм. В основу його розвитку покладено три принципи: частина доходів, яку отримують від обслуговування туристів, залишається на місцях і направляється на охорону природи; дотримання природоохоронних вимог ставиться в ранг основного закону; туристична поїздка здійснюється з дослідницькою метою.

Таким чином, туризм може и повинен розвиватися на принципах концепції сталого розвитку. Його поступовий перехід з екстенсивного на шлях сталого розвитку буде сприяти збереженню і охороні природи, культури, соціальному та економічному розвитку країн і регіонів. Залишається позитивним і той факт, що світ серйозно звернувся до проблем, які визначають майбутнє людства, і здійснюються конкретні заходи для їх вирішення.