- •13. Працівник як суб’єкт трудового права.
- •15.Фізична особа як суб'єкт трудового права.
- •19.Колективний договір, його сторони та сфера укладення.
- •Форми зайнятості
- •25. Трудовий контракт та сфера його застосування.
- •29.Особливості праці тимчасових працівників..
- •30.Особливості праці сезонних працівників.
- •31.Трудовий договір на час виконання певної роботи.
- •32.Сумісництво.
- •33.Суміщення професій (посад).
- •35.Відмінність переведення від переміщення.
- •36.Зміна істотних умов праці.
- •54.Оформлення звільнення працівника.
- •60.Облік робочого часу.
- •61. Поняття надурочних робіт і порядок їх проведення.
- •1) Щорічні відпустки:
- •1) За роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість;
- •2) За особливий характер праці та її тривалість;
- •3) В інших випадках, передбачених законодавством.
- •1) Жінкам - перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
- •1) Основна заробітна платня.
- •2) Додаткова заробітна платня.
- •4. Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:
- •81.Обмеження відрахувань із заробітної плати.
- •82.Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати.
- •83.Дисциплінарна відповідальність та її види.
- •84.Особливості спеціальної дисциплінарної відповідальності за статутами про дисципліну і окремими положеннями.
- •85.Строки та порядок накладення дисциплінарних стягнень.
- •86.Заходи громадського впливу до порушників трудової дисципліни.
- •87.Поняття, підстава та умови матеріальної відповідальності.
- •1) Незаконним звільненням, переведенням, відстороненням працівника від виконання трудової функції;
- •2) Порушенням роботодавцем законодавчо встановленої процедури розірвання трудового договору;
- •3) Затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника;
- •4) Недотриманням вимог законодавства про охорону праці, що призвело до трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я працівника.
- •88.Обмежена матеріальна відповідальність.
- •Які є пільгові умови щодо охорони праці неповнолітніх?
- •Обов’язки роботодавця у сфері охорони праці
- •100.Примирна комісія.
- •101.Трудовий арбітраж.
- •102.Страйк як крайній засіб вирішення колективних трудових спорів.
- •103.Строки виплати заробітної плати.
- •104.Строки розрахунку при звільнені.
- •105.Відповідальність за затримку розрахунку при звільнені
1) Незаконним звільненням, переведенням, відстороненням працівника від виконання трудової функції;
2) Порушенням роботодавцем законодавчо встановленої процедури розірвання трудового договору;
3) Затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника;
4) Недотриманням вимог законодавства про охорону праці, що призвело до трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я працівника.
Матеріальна відповідальність роботодавця також може бути наслідком псування, знищення або крадіжки особистих речей працівника під час роботи.
Працівник зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну роботодавцю незалежно від того чи застосовувались до нього заходи інших видів юридичної відповідальності (дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної).
Трудове законодавство передбачає обставини, які виключають матеріальну відповідальність працівника. Так, якщо шкода була завдана роботодавцю діями працівника, які підпадають під ознаки трудового правопорушення, однак були вчинені в результаті нормального виробничо-господарського ризику, крайньої необхідності чи необхідної оборони, правовідносини матеріальної відповідальності не виникають.
Працівник може добровільно відшкодувати шкоду (повністю або частково) або за згодою роботодавця передати рівноцінне майно чи полагодити пошкоджене.
88.Обмежена матеріальна відповідальність.
У відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть: 1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей.
Поняття, зміст і значення правового забезпечення охорони праці.
Відповідно до ст. 43 Конституції України 1996 р. "кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом". Це основні положення щодо реалізації права громадян на працю, забезпечення працівникам безпеки, гігієни праці та здорового виробничого середовища і єдиного порядку організації охорони праці в Україні.
Правове забезпечення охорони праці крім конституційних норм визначають норми КЗпП України, Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. в новій редакції від 21 листопада 2002 р. та інші підзаконні правові норми з охорони праці.
З урахуванням умов праці (важкі, шкідливі), психофізіологічних особливостей працівника (жінка, неповнолітній, інвалід) система законодавства з охорони праці включає загальні та спеціальні правові норми. Саме це й зумовлює визначення охорони праці як системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Це поняття охорони праці в широкому розумінні, оскільки воно включає великомасштабні заходи щодо забезпечення безпечних і здорових умов праці: правові, економічні, організаційно-технічні, лікувально-профілактичні тощо. У вузькому ж розумінні охорона праці — де система правових заходів і засобів забезпечення безпечного життя і здоров'я працівників у процесі праці на виробництві, у тому числі й правових норм щодо оздоровлення та поліпшення умов праці. У такому розумінні охорона праці є одним із принципів трудового права, суб'єктивним правом працівника на належні умови праці, правовим інститутом.
Центральне місце в системі охорони праці посідають працівники, тому й норми права визначають як зміст і гарантії права працівників на охорону праці. Такі гарантії реалізуються в процесі праці й включають комплекс правомочностей, зокрема права:
- на безпечні умови праці під час роботи на виробництві;
- на соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань;
- на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці;
- на забезпечення спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту, миючими та знешкоджуючими засобами;
- на компенсацію власником матеріальної та моральної шкоди працівникові в разі ушкодження його здоров'я.
Реальним виявом турботи про працівників е правова організація охорони праці на виробництві.
Правова охорона праці неповнолітніх.
Неповнолітніми вважаються особи обох статей, які не досягли вісімнадцяти років. У трудових правовідносинах вони прирівнюються до повнолітніх, але що стосується охорони праці, робочого часу, відпусток та інших робочих умов, неповнолітні користуються відповідними пільгами, встановленими чинним законодавством.
Правовою основою охорони праці неповнолітніх є відповідні статті КЗпП, Закон "Про охорону праці", список виробництв, професій, спеціальностей і робіт, на яких забороняється використовувати працю осіб, що не досягли 18 років, перелік медичних протипоказань до роботи в різних галузях, затверджені МОЗ та ін.
Законодавча і нормативно-правова база основ охорони праці підлітків пов’язана з тією особливістю, що у підлітковому віці до 18 років фізичний розвиток ще не завершений, внаслідок чого організм має підвищену чутливість до несприятливих виробничих чинників.