- •13. Працівник як суб’єкт трудового права.
- •15.Фізична особа як суб'єкт трудового права.
- •19.Колективний договір, його сторони та сфера укладення.
- •Форми зайнятості
- •25. Трудовий контракт та сфера його застосування.
- •29.Особливості праці тимчасових працівників..
- •30.Особливості праці сезонних працівників.
- •31.Трудовий договір на час виконання певної роботи.
- •32.Сумісництво.
- •33.Суміщення професій (посад).
- •35.Відмінність переведення від переміщення.
- •36.Зміна істотних умов праці.
- •54.Оформлення звільнення працівника.
- •60.Облік робочого часу.
- •61. Поняття надурочних робіт і порядок їх проведення.
- •1) Щорічні відпустки:
- •1) За роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість;
- •2) За особливий характер праці та її тривалість;
- •3) В інших випадках, передбачених законодавством.
- •1) Жінкам - перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
- •1) Основна заробітна платня.
- •2) Додаткова заробітна платня.
- •4. Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:
- •81.Обмеження відрахувань із заробітної плати.
- •82.Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати.
- •83.Дисциплінарна відповідальність та її види.
- •84.Особливості спеціальної дисциплінарної відповідальності за статутами про дисципліну і окремими положеннями.
- •85.Строки та порядок накладення дисциплінарних стягнень.
- •86.Заходи громадського впливу до порушників трудової дисципліни.
- •87.Поняття, підстава та умови матеріальної відповідальності.
- •1) Незаконним звільненням, переведенням, відстороненням працівника від виконання трудової функції;
- •2) Порушенням роботодавцем законодавчо встановленої процедури розірвання трудового договору;
- •3) Затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника;
- •4) Недотриманням вимог законодавства про охорону праці, що призвело до трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я працівника.
- •88.Обмежена матеріальна відповідальність.
- •Які є пільгові умови щодо охорони праці неповнолітніх?
- •Обов’язки роботодавця у сфері охорони праці
- •100.Примирна комісія.
- •101.Трудовий арбітраж.
- •102.Страйк як крайній засіб вирішення колективних трудових спорів.
- •103.Строки виплати заробітної плати.
- •104.Строки розрахунку при звільнені.
- •105.Відповідальність за затримку розрахунку при звільнені
Форми зайнятості
Повна й неповна (часткова) зайнятість – це трудова діяльність протягом повного робочого тижня, що приносить дохід у нормальних для певного регіону розмірах. Якщо тривалість робочого тижня менша законодавчо встановленого, то це неповна зайнятість.
Неповна зайнятість поділяється на:
примусову, зумовлену економічними чинниками: кризовий стан економіки, скорочення виробництва, зменшення робочих місць, заробітної плати, циклічний розвиток економіки, реконструкція, модернізація підприємства;
добровільну, пов'язану з соціальними чинниками: станом здоров'я, вихованням дітей, поєднання роботи з навчанням, навчання з роботою.
Виділяють явну й приховану форми неповної зайнятості. Явна неповна зайнятість – це переважно статистичне поняття, яке можна безпосередньо виміряти за допомогою даних про заробіток, відпрацьований час або через спеціальні вибіркові обстеження. Прихована неповна зайнятість – переважно аналітичне поняття, що відображає фундаментальне порушення рівноваги між робочою силою й іншими виробничими чинниками.
Первинна зайнятість – це основна зайнятість по основному місцю роботи. Вторинна зайнятість – додаткова зайнятість понад основну роботу або навчання, пов'язана з низьким життєвим рівнем населення.
Гнучкі форми зайнятості з режимами повного й неповного робочого дня:
зайнятість, пов'язана з нестандартними режимами робочого часу;
соціальним статусом працівника, самостійні (самозайняті) працівники, члени сім'ї, що допомагають їм;
робота на нестандартних робочих місцях і нестандартною організацією праці (надомна праця, «працівники за викликами»).
За гнучких форм зайнятості скорочуються втрати робочого часу з об'єктивних причин при максимальному узгодженні цих режимів з потребами виробництва й можливостями працівника. Розрізняють формальну й неформальну зайнятість.
Працевлаштування та система органів з працевлаштування.
Працевлаштування — це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.
Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян створено державну службу зайнятості, діяльність якої здійснюють під керівництвом Міністерства соціальної політики України відповідні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій та центри зайнятості на місцях.
Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
До складу державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи і організації, підпорядковані службі зайнятості.
Послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою безплатно.
Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, передбачених на ці цілі.
У складі державної служби зайнятості створюється інспекція, яка здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.
Поняття безробітного та його правовий статус.
Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Безробіття – втрата працездатною особою працездатного віку роботи з об’єктивних чи суб’єктивних причин, яка призвела до втрати заробітної плати або інших, передбачених законом доходів.
Поняття та сторони трудового договору.
Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну платню і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Укладати трудовий договір працівник може на одному або водночас на декількох підприємствах, в установах, організаціях (якщо нема відповідних обмежень, передбачених законодавством, колективним договором або угодою сторін). Учасником (або стороною) трудових правовідносин передовсім можуть бути фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства). Іншою стороною виступає власник підприємства, установи, організації, уповноважений ним орган чи фізична особа. Права та обов'язки сторін поділяються на: а) безпосередні, що визначаються сторонами; б) похідні, що передбачені в законодавстві, які, своєю чергою, поділяються на необхідні умови, без досягнення домовленості, за якими договір не буде укладено (узгодження місця роботи, спеціальності, кваліфікації, посади й розміру заробітної платні), та додаткові умови - випробування під час прийняття на роботу, суміщення професій, інші соціально-побутові пільги (житло, дитячий садок, організація громадського харчування і т. ін.)