- •Тема 5. Організаційний розвиток міжнародних корпорацій
- •1. Ознаки та суть тнк
- •2. Організаційна структура підприємства
- •3. Організаційна структура міжнародних компаній
- •4.Основні форми проектування організацій
- •5. Нові підходи до організації
- •6. Корпорація як соціальний організм
- •Контрольні запитання
- •Тема 6. Управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях
- •1. Основні критерії та підходи до підбору управлінського персоналу в міжнародних компаніях
- •2. Особливості та принципи управління персоналом в інноваційній діяльності
- •3. Формування творчих колективів, стилі керівництва та організація праці
- •Соціоматриця для групи
- •4. Особливості нормування та оплати праці в інноваційній діяльності
- •5. Сутність японського та американського методу управління персоналом
- •6. Досвід управління персоналом компанії ibm, на фірмі "Дока"
- •Контрольні запитання
- •Тема 7. Керівництво багатонаціональними корпораціями
- •1.Сутність керівництва міжнародними корпораціями
- •3. Лідерство в організації
- •Розвиток і особливості керівників
- •4. Інформаційна діяльність тнк
- •5. Контроль власності та вищі органи управління корпорацією
- •Контрольні запитання
- •Література
5. Контроль власності та вищі органи управління корпорацією
Фахівцям, які мають справу з бізнесом, очевидно, не раз доводилося замислюватись над тим, як влаштований менеджмент у ТНК. Відповідь на це запитання і проста, і складна водночас.
Вищий орган управління корпорації, як відомо, - загальні збори акціонерів, що проводяться щорічно для заслуховування звітних доповідей вищого керівництва та обрання постійно діючого між зборами органу керівництва. Найчастіше - це рада директорів, інколи - наглядова рада, а в країнах Європейського Союзу - адміністративна рада. Органи керівництва призначають одного чи кількох вищих менеджерів, які здійснюють відповідні призначення далі вниз за ієрархією. Однак усе це - лише зовнішній вигляд, верхня частина айсберга, назва якого - корпорація.
Як же впливають акціонери на діяльність ТНК? Нагадаємо, що в ТНК кількість акціонерів може становити сотні тисяч. Скажімо, у "Дженерал Електрик" вона перевищує 0,5 млн. осіб. Звичайно, в зборах беруть участь не всі акціонери, а лише ті, що мають певний пакет акцій, розмір якого визначають самі ТНК.
Тепер ми дещо наблизились до 5 класичних форм контролю власності ТНК:
контроль через певну власність - всі або майже всі випущені акції належать невеликій групі осіб;
контроль через більшість (51%) акцій;
контроль через співпідпорядкування: володіння контрольним пакетом акцій материнської корпорації дає можливість розпоряджатись активами і тих компаній, де вона володіє контрольним пакетом;
контроль через меншість акцій. Така ситуація цілком можлива в разі участі в зборах лише найбільших акціонерів. Саме такий контроль і є найпоширенішим. Головне полягає в тому, щоб запобігти на зборах утворенню іншої групи акціонерів, яка б об'єднувала більшість голосів. При цьому, слід враховувати, що вищі менеджери володіють великими пакетами акцій. Лі Якокка, будучи президентом „Форд моторз", був другим після Г.Форда володарем пакетом акцій за розміром; сім'я ж Г. Форда, маючи у своєму розпорядженні лише 12% акцій фірми, володіла 40% голосів на зборах акціонерів [4];
5) управлінський контроль, що має місце за наявності лише дрібних акціонерів, які неспроможні виробити спільний підхід. Така ситуація дає змогу менеджерам ухвалювати свої рішення на зборах навіть у разі їх незначної частки в акціонерному капіталі. Подібні випадки сьогодні малоймовірні, адже питома вага індивідуальних акціонерів у капіталах корпорацій має чітку тенденцію до зниження.
Наступна ланка корпоративного менеджменту - рада директорів. Вона виконує три основні функції:
призначення адміністрації;
розгляд і прийняття найважливіших загальнокорпоратив- них рішень;
контроль за діяльністю адміністрації.
У складі ради директорів часто формуються різні комітети як основні органи контролю адміністрації. В числі таких комітетів: виконавчий, ревізійний, з питань винагород, людських ресурсів і організаційних структур, фінансовий, з питань зв'язків з громадськістю, з етики, безпеки, якості. Хоча ці комітети збираються на свої засідання лише декілька разів на рік, вони відіграють важливу роль в управлінні ТНК.
Незважаючи на велику кількість рівнів управління в ТНК, багатоланкові організаційні структури умовно можна поділити на три основні рівні: вищий, середній і нижчий. Такий підхід уже давно використовується в менеджменті. Переваги цього підходу полягають у можливості виявити специфіку діяльності кожної групи менеджерів. І хоча на практиці число рівнів управління часто перевищує три, все ж їх можна згрупувати до трьох. Американський соціолог Талкотт Парсонс у 1960 році розвинув цю концепцію, звернувши увагу на особливість функцій, які виконують менеджери основних рівнів у ТНК.
Розглянемо детальніше особливості діяльності кожного рівня менеджерів.
Технічний рівень - менеджери нижньої ланки - щоденні поточні операції та дії, обов'язкові для забезпечення необхідної роботи без зривів у виробництві продукції чи наданні послуг.
Функції:
здійснення контролю за виконанням виробничих завдань;
безпосереднє керівництво працівниками;
дотримання вимог технологічних процесів і техніки безпеки;
забезпечення інформацією керівників вищого рівня про виконання виробничих завдань.
Відповідальність за:
• безпосереднє використання конкретних видів виділених ресурсів: сировини, енергії, устаткування, працівників.
Особливості:
напруженість;
різноманітність дій;
часті перерви;
перехід від одного завдання до іншого;
обмежений час для прийняття і виконання рішень;
часте спілкування з керівництвом і колегами, з одного боку, і виконавцями, з іншого.
Управлінський рівень - менеджери середньої ланки - координація та узгодження різноманітних дій і форм діяльності різних підрозділів, розроблення і виконання виробничих програм і бюджетів.
Функції:
координація та контроль діяльності менеджерів нижньої ланки;
розроблення виробничих програм і планів;
підготовка інформації для прийняття рішень менеджерами вищого рівня;
• забезпечення зв'язку між менеджерами вищого і нижчого рівнів.
Відповідальність за:
• ефективність використання ресурсів відповідного підрозділу в цілому, конкуренте спроможність продукції, послуг
Особливості:
значні відмінності для різних ТНК;
участь в прийнятті рішень менеджерами вищої ланки;
робота з документами;
ведення бесід;
участь у засіданнях;
усне спілкування.
Інституційний рівень – менеджери вищої ланки – розроблення довгострокових планів, формування цілей, адаптація ТНК до різноманітних змін, регулювання взаємовідносин із навколишнім середовищем.
Функції:
стратегічне управління ТНК;
формування корпоративної культури;
загальне керівництво ТНК. Відповідальність за:
конкурентні позиції ТНК;
• досягнення ТНК своїх цілей; ; • виплату дивідендів акціонерам.
Особливості:
діяльність не має чітшго завершення;
напружений і тривалий робочий день;
• спілкування з урядовими організаціями, постачальниками, споживачами, банками та ін. [3]