Питання 19. Охарактеризуйте особливості психічного розвитку дітей раннього віку

Розвиток психіки залежить від ряду факторів:

- оволодіння дітьми прямоходінням, що робить їх спілкування з оточуючим світом самостійним, розширює коло речей, що стають об’єктами пізнання, розвиває спроможність орієнтуватися у просторі та маніпулювати з предметами;

- оволодіння предметною діяльністю.

Досвід нагромаджений у предметній діяльності слугує основою для розвитку мови. Цей період є синзитивним для розвитку мови.

Опановуючи рідну мову, діти оволодівають як фонематичною, так і семантичною стороною. Вимова слів стає більш правильною, дитина поступово перестає користуватися викривленими словами і словами - обривками. Цьому сприяє і те, що до 3 років засвоюються всі основні звуки мови. Важлива зміна у мові – слово набуває для дитини предметного значення. Дитина позначає одним словом предмети, що відрізняються за своїми зовнішніми якостями, але схожі за якоюсь суттєвою ознакою чи способом дії з ним. З появою предметних значень слів пов’язані перші узагальнення.

До 3 років активний словник досягає 1500 слів. Речення в 1,5 років складаються із 2-3 слів. Це частіш за все суб’єкт і його дії – “Мама йде”, дії і об’єкт дії – “Дай булку”, або дія і місце дії – “Книга там”. До 3 років засвоюються основні граматичні форми і основні синтаксичні конструкції рідної мови. У мові зустрічаються майже всі частини мови, різні типи речень, н-лад, “Пам’ятаєш, як ми на річку ходили, татко і Маша купались, а мама де була?”

Мовленева активність дитини різко зростає між 2 і 3 роками. Розширюється коло її спілкування – вона вже може спілкуватися за допомогою мови не тільки з близькими людьми, а й з іншими дорослими, з дітьми.

Основу розумового розвитку становить оволодіння дітьми сприйманням та розумовими діями.

Сприймання у цьому віці розвивається за рахунок дій, що виробляються в предметній діяльності. Добираючи різні предмети (за формою, кольором, розміром) дитина оволодіває зовнішніми орієнтувальними діями.

Зовнішні орієнтувальні дії утворюються у дитини також під час оволодіння орудійними діями. Так, намагаючись достати віддалений предмет за допомогою палочки і, переконавшись, що вона не підходить, заміняє її довшою, співставляючи таким чином віддаленість предмета з довжиною палочки. Від порівняння властивостей предметів з допомогою таких дій дитина поступово переходить до зорового порівняння, у неї формується зорове сприймання. Якість одного предмета перетворюється для дитини в зразок, мірку, за допомогою якої вона вимірює якості інших предметів. Величина одного кільця пірамідки стає міркою для інших кілець, довжина ломаки – міркою для відстані.

Оволодіння новими діями сприймання проявляється в тому, що дитина, виконуючи предметні дії, переходить до зорового орієнтування. Вона підбирає потрібні предмети і їх частини за допомогою зорового аналізатора і виконує дію відразу правильно, без попереднього примірювання.

Мислення. Здійснюється за допомогою зовнішніх орієнтувальних дій (наочно-дійове).Діти використовують наочно-дійове мислення для дослідження різних зв’язків, що існують в оточуючому середовищі. Так, двоє дітей граючись з водою , а саме, черпаючи її в кориті та переносячи в пісочницю помічають, що один, хлопчик користуючись кухлем переносить води більше, ніж той, що переносить консервною банкою з дірками. Хлопчик здивований. Чому він менше води переносить? Дитина ще і ще раз намагається перенести воду, неуспіх. Випадково хлопчик руками закриває дірочки у банці, вода перестає витікати.

У дитини виникають розумові дії, що виконуються в умі, без зовнішніх проб. Так, познайомившись з використанням палочки для доставання певного предмета, дитина додумується використати її для того, щоб вийняти м’ячик, що закотився під диван. В основі такого продумування лежить проба, пророблена в умі. В процесі її дитина діяла не з реальними предметами, а з образами. Мислення дитини, у якому розв’язання задачі проходить у результаті внутрішніх дій з образами, наз. наочно-образним. Основою для узагальнень є засвоєння мови, оскільки значення слів, розуміння і використання яких вчать дитину дорослі, завжди містять в собі узагальнення. Н-лад, слово годинник дитину вчать відносити до маленького ручного годинника, і до будильника, і до великого настільного годинника.

Формується знакова ( чи символічна) функція свідомості. Знакова функція полягає в можливості використати один об’єкт як замісник іншого. Так, наприклад, знакова функція перебудовує малювання дитини. Дає поштовх до перетворення каракуль у зображувальну діяльність, завдяки їй дитина починає бачити у нанесених каракулях зображення предметів.

Криза 3 років.

В основі кризи лежить суперечність між новою тенденцією дитини до самостійного задоволення своїх потреб та прагнення дорослих зберегти старий стиль стосунків і обмежити тим самим активність дитини. Задоволення дитиною цієї потреби робить дитину упевненою у собі, допомагає їй усвідомити свою значущість для інших. Все це допомагає формуванню у дитини почуття самоповаги. Незадоволення потреби у самостійності веде до виникнення негативних тенденцій – пасивність, агресивність, почуття приниження, безпорадності, які у своїй сукупності сприяють формуванню різних компенсаторних та невротичних механізмів, які проявляються у більш пізньому віці.

Отже, криза є тимчасовою, але пов’язані з нею новоутворення (відокремлення себе від оточуючих, порівняння себе з іншими, тощо) – важливий етап у психічному розвитку дитини.