Матеріали, інструменти та пристрої
Основною сировиною є стебла хлібних злаків – жита, ячменю, пшениці, вівса. Найчастіше використовують житню солому, оскільки вона має найбільшу довжину стебла і міцніша за інші. Кольорова гама житньої соломи дуже різноманітна – зеленувата, світло-жовта, золотава, темно-жовта. Колір її залежить від умов проростання – погоди, ґрунту тощо, а також від часу заготівлі і умов зберігання. Всі перераховані фактори впливають на міцність та еластичність соломи.
В плетінні можна використовувати і пшеничну солому Вона має приємний золотавий колір. Але пшеничні стебла коротші, товщі і не такі еластичні, як житні. Тому пшеничну солому часто використовують для декоративного оздоблення виробів і для плетіння невеликих деталей.
Вівсяна солома має красиве жовтувате коротке стебло і не таке еластичне, як житня. Але і вівсяну солому можна використовувати у плетінні.
Житнє стебло має чотири-п'ять міжвузлів, верхнє може сягати 50 см. Стебло зменшується по товщині до верхівки стебла. Але звуження проходить рівномірно по довжині кожного коліна. Ця властивість матеріалу особливо цінується при плетінні.
Заготівля соломи. Солому заготовляють в період стиглості зерна. До цього часу у неї формується рівне, довге стебло з вузлами.
Для роботи не використовують солому, пом’яту після обмолоту зерна комбайном. Тому краще заготовляти її особисто під час збирання врожаю в липні-серпні. Зрізають стебла серпом або ножицями біля кореня і зв’язують у снопи. Якщо зрізані стебла зелені, їх необхідно просушити, тому що вони можуть потемніти і стати непридатними для роботи. Сушити солому потрібно в закритому приміщенні, яке добре провітрюється.
Для просушування солому розкладають невеликим шаром на горизонтальній поверхні і періодично перевертають. Якщо зрізані стебла мають зелений колір і необхідно його зберегти, то солому треба сушити в тіні. Для того, щоб отримати золотавий відтінок, – сушити на сонці.
Після того, як солома просохла, її необхідно почистити. Для цього стебла розрізають великими ножицями або ножем на відрізку між вузлами. Колінця видаляють, стебла очищають від листків. Скільки колінець на стеблі, стільки ж відрізків соломи різної товщини одержують.
Найкраще для роботи використовувати два-три верхніх міжвузля. Вони найтонші, довгі, рівномірні по товщині. Але короткі, товсті частини стебел, а також листя будуть потрібними при виготовленні декоративних деталей, різних невеликих переплетень, для наклеювання соломи.
Підготовлену, тобто розрізану і очищену солому потрібно розсортувати по довжині і товщині, потім зв'язати в пучки.
Для деяких видів роботи потрібне все стебло, разом з колінцями. Тому частину соломи рекомендують зберігати в снопах нерозрізаними, лише в сухому приміщенні.
Підготовка соломи до роботи. Приступаючи до плетіння, необхідно солому підготувати. Пучок соломи, необхідний для плетіння, потрібно замочити або запарити. Це проводять таким чином. Солому опускають в посудину з водою – відро, таз. Температура води – 80–100°С. Якщо солома свіжа, то достатньо потримати її в воді 5–10 хвилин. Якщо солома заготовлена давно, або дуже тверда, то хвилин 15–20. Пучок соломи повинен бути занурений у воду повністю. Коли солома розм'якне, її необхідно витягнути, оскільки вона може стати дуже м'якою. Якщо довго тримати солому у воді, вона почорніє, стане матовою і втратить свої декоративні якості. Не потрібно замочувати більшу кількість соломи, ніж необхідно для роботи. Якщо після закінчення роботи залишилася невикористана сира солома, її необхідно висушити.
Запарену солому необхідно згорнути в поліетиленовий мішечок або щільну мокру тканину, а діставати з пакету в міру необхідності.
В поліетиленовій упаковці також зберігаються сплетені деталі і частини виробів, щоб вони не висохли і не втратили еластичність. Але тримати там їх тривалий час теж не рекомендується. Від цього вони темніють або набувають іншого кольору.
Обробка соломи. Обробка соломи включає її відбілювання та фарбування. Часто на стеблах соломи можна бачити темні плями, якщо солома заготовлена в дощове літо. Такі ж плями можуть утворюватися в тих випадках, коли солома зберігалася в сирому приміщенні. В таких випадках солому потрібно відбілювати.
Для цього її запарюють в спеціальному водному розчині, що містить пероксид водню і нашатирний спирт. Розчин готують в емальованому посуді з розрахунку на 1 л води 150 г 15 %-ного пероксиду водню, 20 г нашатирного спирту. Температура води 30–35°С. Солому повністю занурюють у розчин і витримують 40–50 хвилин. Після цього її виймають і добре промивають в проточній воді. Потім солому висушують і зберігають. При наявності в сучасних умовах великої кількості засобів для відбілювання можна використати і звичайні відбілювачі для бавовняних тканин.
Знебарвлена солома набуває рівномірного світло-жовтого, інколи лимонного кольору Але по можливості краще не використовувати засоби для відбілювання. Якщо солома якісна і не має плям, то її природний сонячний колір набагато колоритніший, ніж колір, одержаний в результаті штучного відбілювання.
Один із способів фарбування – прожарювання. Для цього солому розкладають тонким шаром в розігрітій печі або духовці. Але потрібно слідкувати за тим, щоб солома не стикалася з вогнем. Розщеплені соломинки можна пропрасувати гарячою праскою. Така солома, набуває темно-золотавих і коричневих відтінків. Фарбують солому також натуральними барвниками – лушпинням, вільховими шишками, дубовою корою, кропивою, чередою, васильками, подорожником.
Для отримання золотавого кольору солому кип’ятять у лушпинні із цибулі, ромашці. Для одержання коричневого кольору – кип’ятять в настої дубової кори, кінського щавлю, вільхових шишок. Для надання соломі зеленого кольору використовують настій кропиви, синього – квіти подорожника, листки васильків. У процесі фарбування у водний розчин додають соду. Кип’ятять 30–40 хвилин, потім промивають і висушують солому. Для того, щоб отримати яскраво-лимонний колір, можна запарити солому в сольовому розчині.
Для фарбування соломи використовують хімічні барвники. Одним із простих способів хімічного зафарбування соломи є використання кольорового цигаркового паперу Для цього папір потрібного кольору кип'ятять у воді. Потім папір виймають і в цьому розчині запарюють солому на 20–25 хвилин. Далі промивають в проточній воді і висушують.
Для фарбування соломи можна використовувати також анілінові барвники для бавовняних та вовняних тканин. У цьому випадку кольори отримуються дуже яскраві – червоний, фіолетовий, ліловий. Розчин готують таким чином: на 1 л води додають 1 г барвника, 2 г оцтової кислоти і 1 г повареної солі. Розчин доводять до кипіння. Опущену в нього соломку витримують 30 хвилин. Якщо використовувати попередньо знебарвлену солому, то отримують рівномірне зафарбування. Насиченість кольору (від темного до світлого) залежить від концентрації розчину і тривалості кип'ятіння соломи. Далі солому добре промивають у проточній воді. Висушують та зберігають.
Для плетіння із соломи використовують звичайні інструменти:
ніж, великі ножиці для обрізування соломи, маленькі ножиці для виконання тонких робіт;
велику штопальну голку або голку для зшивання чобіт з великим вушком для зшивання плетенок і окремих деталей, наперсток;
нитки бавовняні в тон соломи номерів 50, 60 для зшивання плетива і деталей;
нитки бавовняні номерів 0,10 або дратву для чобіт, призначену для перев’язування каркасів солом'яної скульптури і закріплення соломин при виготовленні плетива;
мідний або алюмінієвий тонкий дріт, прути із лози для каркасів;
клей ПВА або інший, який утворює безколірну плівку після висихання, для склеювання і закріплення окремих деталей виробу;
спеціальний каток для прокатування плетива або дерев'яну качалку;
прес для вирівнювання плетених деталей (можна використати важкий предмет);
праску для прасування переплетень і плетива.
Багато виробів із соломи – капелюхи, сумки, пояси, корзини, салфетки, панно на фабриках шиють на швейних машинах. Народні майстри, як правило, зшивають свої вироби ручним способом.
Солому можна зшивати на звичайній швейній машині, якщо вона достатньо потужна, щоб прошити солом’яну плетінку. Необхідно використовувати голки номерів 110, 130. Але вироби, як уже зазначалося, можна зшивати і ручним способом.
Для заняття соломоплетінням необхідне приміщення, яке повинно мати хороше освітлення. Оскільки майже все плетіння виконується в руках («на вагу»), потрібний низький стіл або табуретка, на яких розташовують солому і необхідні інструменти. Світло під час роботи повинно падати на плетіння з лівого боку.