Таким чином, для неврозоподобної форми заікання характерні:

1. судоромні запинки з'являються у дітей у віці 3-4 роки;

1. поява судомних запинок збігається з фазою розвитку фразового мовлення;

2. початок заїкання поступовий поза зв'язком з психотравмуючою ситуацією;

3. відсутність періодів плавного мовлення і мала залежність якості мовлення від мовленнєвої ситуації;

4. залучення активної уваги в осіб із заїканням до процесу говоріння полегшує мовлення;

5. фізичне або психічна втома, соматична ослабленість погіршують якість мовлення.

Досить часто в практиці зустрічаються заїки, клінічна картина мовленнєвої патології яких буває змішаною.

Так, реактивний психогенний початок заїкання може спостерігатися і у дітей з органічною неповноцінністю мозку. У таких випадках на тлі затримки психомоторного і мовленнєвого розвитку, недосконалості вимовної сторони мовлення буває достатньо «незначної» психогенної дії, щоб порушилася хитка координація мовленнєворухового акту і з'явилися судомні запинки. Таке невротичне за своїм походженням заїкання має складну клінічну картину, в якій поєднуються симптоми різних рівнів ураження діяльності центральної нервової системи: функціонального і органічного.

У інших випадках неврозоподібна форма заїкання може ускладнюватися цілим комплексом вторинних невротичних реакцій, пов'язаних з особливостями особистісного реагування на мовленнєвий дефект, що «маскує» дійсну природу мовленнєвої патології. Такі форми мовленнєвої патології є змішаними і важче піддаються коректувальним діям.

Характеристика невротичної форми заїкання. Невротична форма заїкання загострюється у віці від 2 до 6 років, коли фразове мовлення вже сформоване. Переважає психогенний початок мовленнєвої патології (психічна гостра або хронічна травматизація).

З анамнестичних даних випливає, що у дітей з цією формою заїкання відсутня патологія внутрішньоутробного розвитку та пологів. Ранній психофізіологічний розвиток відбувається у межах норми. Моторні навички формуються своєчасно.

У мовленнєвому онтогенезі спостерігається ранній розвиток мовлення (перші слова з'являються в 10 місяців). Фразове мовлення формується в 16-18 місяців життя. В короткий період часу діти починають розмовляти розгорнутою фразою, словниковий обсяг швидко поповнюється, темп мовлення прискорений. Діти начебто „захлинаються” мовленням, недомовляють закінчень слів, речень; спостерігається велика кількість ітерацій — повторення складів, слів, словосполучень, отже, артикуляційні механізми мовлення в них несформовані, але лексико-граматичний аспект випереджає норму.

При обстеженні виявляється нормальний розвиток загальної моторики. Вони добре переключаються з одного руху, ритму на інший. Дрібна моторика розвивається у межах норми

У дітей з невротичною формою заїкання часто спостерігається рецидив у 7 років, у зв'язку зі збільшенням емоційного й фізичного навантаження, зумовленого вступом до школи.

У 10-12 років діти починають усвідомлювати свій дефект. У дітей формується логофобічний синдром. Логофобія може поєднатись із невротичними тиками та сінкінезіями.

Окрім логофобічного варіанту неврозів, виявляють істеричний механізм. При цьому, внаслідок психічної травми шокуючого характеру, паралізуються центральні механізми мовлення, виникає істеричний мутизм, хворий мовчить не тільки під час психотравмуючої ситуації, але й за будь-яких обставин. Після зникнення істеричного мутизму нерідко спостерігаються істерики заїкання (під впливом психотравмуючих хвилювань знову паралізується мовленнєва функція, але у менш вираженому ступені).

При невротичній формі заїкання динаміка порушення має рецидивний характер. Тимчасово мовлення стає плавним, судомні зупинки можуть бути відсутніми, але при емоційному напруженні, соматичному захворюванні, перевтомі заїкування з'являється знову.

Відмінною особливістю цієї форми є те. що у спокійному стані, внаслідок відволікання від процесу мовлення, наодинці з собою — мовлення чітке, плавне.

У практиці трапляються хворі, клінічна картина мовленнєвої патології яких буває мішаною. Такі форми називаються мішаними та важко піддаються коректнішим впливам

Виникненню заїкання невротичної форми у дітей зазвичай передує психогенний вплив у вигляді переляку або у вигляді хронічної психологічної травматизації. Заїкання виникає гостро у віці 2-6 років.

Анамнестичні дані показують, що у дітей з цією формою заїкання зазвичай відсутні вказівки на патологію внутрішньутробного розвитку і пологів. Ранній психофізичний розвиток, як правило, проходить у відповідності з віковою нормою. Моторні навички (сидіння, стояння, хода) формуються своєчасно.

У таких дітей часто спостерігається велика кількість ітерацій, що нерідко привертають увагу оточуючих. Якщо в нормі найбільша кількість ітерацій збігається з інтенсивним періодом формування розгорненого фразового мовлення і обмежене в часі 2-3- місяцями, то в дітей даної групи кількість ітерацій може залишатися значною впродовж довшого часу. Таким чином, артикуляторні механізми усного мовлення залишаються у них функціонально незрілими на більш тривалий термін, ніж в нормі, тоді як лексико-граматична сторона істотно випереджає норму.

До появи заїкання у таких дітей спостерігаються характерологічні особливості за типом підвищеної вразливості, тривожності, боязкості, образливості, зміни настрою, частіше у бік пониженого, раздратованого, плаксивість, нетерплячість. Біля деяких з них у віці 2-5-ти років спостерігаються страхи (страх темноти, страх за відсутності в кімнаті дорослих, невротичний енурез і так далі).

Ці діти важко звикають до нової обстановки, стають більш дратівливими, плаксивими. Заїкання виникає найчастіше гостро на тлі розвиненого фразового мовлення після перенесеної психічної травми.

Окрім гострої і хронічної психічної травматизації невротична форма заїкання у більшості дітей розвивається в результаті активного введення в спілкування іншої мови в 1,5-2,5 роки життя. Це буває у дітей, які ще в силу вікових особливостей не оволоділи достатньою мірою рідною мовою. У цей період розвитку мовної функції оволодіння іншою мовою пов'язане з великим психічним напруженням, що для низки дітей є патогенним чинником.

Приклад 1. Рая Ф., 3,6 років.

Скарги на заїкання, яке з'явилося 2 місяці тому. Анамнестетично не виявляється патології внутршньутробного розвитку і пологів. Фізичний і психомоторний розвиток дитини протікав в межах норми. Перші слова з'явилися до 1 року. Розгорненими фразами почала говорити до двох років. До теперішнього часу вважає за краще користуватися лівою рукою під час їди. Мати дівчинки за національністю татарка, батько — росіянин. Удома спілкуються російською мовою. Два місяці тому до сім’ї дівчинки приїхав дідусь, який наполягав на тому, щоб з дівчинкою почали говорити на татарській мові. Дитина швидко запам'ятовувала нові слова і охоче використовувала їх в мовному спілкуванні з родичами. Приблизно через 1,5 місяця спілкування з використанням слів татарської мови мати помітила спочатку рідкі, а потім частіші судомні запинки в мовленні дитини. Після звернення до фахівця мати отримала рекомендації використовувати в спілкуванні з дівчинкою тільки російську мову. Спостереження за дівчинкою протягом року показали, що в наступні 2 місяці після переходу на єдину мовну систему у дитини поступово зникли судомні запинки і плавність мовлення повністю відновилася.

Інколи до появи заїкання, услід за перенесеною дитиною гострою психічною травмою якийсь час (від декількох хвилин до діб) спостерігається мутизм. Дитина раптово перестає говорити, на її обличчі нерідко «застигає» вираз страху. Одночасно з появою заїкання діти стають ще дратівливішими, спостерігається руховий неспокій, гірше сплять. У ряді випадків з'являється хвороблива упертість, капризи, порушення дисциплінарних вимог, у деяких дітей при появі заїкання спостерігається короткочасний період, коли вони в процесі мовлення прикривають рот рукою, як би побоюючись появи запинок, або обмежують мовне спілкування.

Динаміка мовленнєвого порушення при невротичній формі заїкання характеризується рецидивуючим протіканням, часом мовлення стає абсолютно плавним, судомні запинки повністю відсутні, але при найменшому емоційному напруженні, соматичному захворюванні або втомі заїкання з'являється знову.

Невротична форма заїкання може мати як вдале, так і невдале (прогредієнтне і рецедивуюче) протікання. При сприятливому протіканні вираженість заїкання не буває тяжкою. Зміна оточуючої обстановки в кращий бік, оздоровлення організму дитини, адекватні лікувально-педагогічні заходи сприяють достатньо швидкій зворотній динаміці мовленнєвого порушення.

Нерідко заїкання поступово набуває хронічного протікання, при якому й надалі повних і тривалих ремісій вже не спостерігається, і мовленнєве порушення стає все більш важким.

У випадках несприятливого перебігу заїкання чаші має місце спадкова обтяженість заїканням і патологічними рисами характеру. У сім'ях дітей із заїканням, нерідко переважають неправильні форми виховання, які сприяють хроніфікації мовленнєвої патології.

У дітей з несприятливим перебігом заїкання в 6-7 років може спостерігатися вже ситуаційна залежність в прояві частоти і тяжкості судомних затинань, зниження мовленнєвої активності в новій ситуації або при спілкуванні з незнайомими людьми.

При обстеженні дітей дошкільного віку з невротичною формою заїкання частіш за все спостерігається нормальний розвиток загальної моторики. Загальні рухи як у дітей, так і у дорослих достатньо граціозні і пластичні. Вони добре переключаюся з одного руху на інший, відчуття ритму розвинене достатньо добре. Вони легко вступають в ритм музики і переклчаються з одного ритму на іншій. Рухові помилки можуть виправляти самостійно. Для правильного виконання більшості рухових завдань буває достатньо словесної інструкції. Рухи рук і ніг добре скоординивані. Дрібна моторика рук розвивається відповідно до віку. Жести, міміка і пантоміміка емоційно забарвлені. В той же час, в порівнянні з нормою, для тих, що хто заїкається характерне те, що вони не завершують елементів руху до кінця, млявість, підвищена рухова стомлюваність, у частини спостерігається незначний тремор пальців рук. В процесі логоритмічних занять у цієї групи легко поєднують рухи під музику з мовою вголос, що має позитивний вплив на якість їхнього мовлення.

Звуковимова у дітей з невротичною формою заїкання або не має порушень, або відповідає вікові, або набуває рис функціональної дислалії. Темп мовлення зазвичай швидкий, голос достатньо модульований.

У таких дітей є спостерігається ситуаційна залежність тяжкості заїкання. Варто також зазначити, що в стані емоційного комфорту, в процесі гри або наодинці з собою мовлення у них зазвичай вільне від судомних затинань.

Для ілюстрації приводиться наступний приклад:

Приклад 2: Маша Г., вік — 3 р. 2 міс.

Скарги матери при зверненні: заїкання, підвищена вразливість, зниження апетиту, погіршення сну і посилення дратівливості після початку заїкання. Анамнестичні відомості: спадковість мовленнєвою патологією не обтяжена. Вагітність і пологи протікали нормально. Період новорожденност і— без патології. До року дівчинка росла спокійною, ні на що не хворіла. Спостерігався ранній моторний і мовленнєвий розвиток: сидить з 4,5 міс, ходить з 9 міс, окремі слова почала говорити до 11 міс, фразове мовлення з 18 міс. Словниковий запас поповнювався швидко, за короткий період часу почала вживати в активному мовленні багато слів, розгорнені, граматично оформленні фрази. У віці 2 р. 3 міс. захворіла бронхітом у важкій формі і лікувалася в стаціонарі, де багато плакала, звала матір, відмовлялася від їжі. Через 9 днів вона була виписана з лікарні додому, де батьки відразу помітили в мовленні поява судомних затинань. Дівчинка стала вередливою, не спала одна, вимагала вночі включити світло, погано їла. Батьки звернулися за допомогою до психоневрологічного відділення, де їй рекомендували ліки, що знижують збудливість центральної нервової системи. Загальний стан покращився: дівчинка стала спокійніша, запинок в мовленні спостерігалося менше. Заїкання виявлялося головним чином в обстановці емоційного напруження: при відвідуванні поліклініки, розмові з новими людьми, сварках між батьками та інш. Логопедичні заняття почала відвідувати в 2 р. 10 міс. Психічний стан дівчинка активна, легко вступає в контакт, з цікавістю відноситься до обстеження, детально відповідає на питання і задає їх сама. Мовленнєвий стан: будова органів артикуляції правильна, рухи в повному об'ємі. Всі звуки, окрім «Р», вимовляє правильно. Голос гучний. Темп мовлення прискорений. Мовленнєве дихання напружене, преривесте. Заїкання виявляється у вигляді легких запинок клонічного типу, головним чином в запитально-розповідному і спонтанному мовленні. Утруднений вступ до мовлення, по 2-3 рази повторює початковий звук в слові. При емоційному збудженні заїкання значно посилюється. У грі наодинці з собою мовлення плавне, запинок не спостерігається. Інтелектуальний розвиток відповідає віковий нормі. Під час занять активна, уважна, посидюча. Комплексна медико-педагогічна дія надавалася впродовж 4-х місяців. Спостерігалося поліпшення спільного психосоматичного стану і мовлення. Покращивсявся сон, покращав апетит, дівчинка стала спокійніша. Заїкання виявлялося інколи у вигляді легких запинок в спонтанному мовленні. Звук «Р» на стадії автоматизації. При спостереженні через рік дівчинці 4 р. 2 міс. Дівчинка спокійна, легко вступає в контакт. Темп мовлення трохи прискорений. Всі звуки вимовляє чисто. Заїкання спостерігається рідко і лише в періоди сильного емоційного напруження. Рекомендований повторний курс медико-педагогічних заходів.

У дошкільному віці наявність заїкання, як правило, не робить помітного впливу на соціальну поведінку дітей. Їх контакти з ровесниками і дорослими особами залишаються практично звичайними.

У багатьох дітей з невротичною формою заїкання, не дивлячись на сприятливе його протікання і глибоку ремісію, в 7 років спостерігається рецидив заїкання при вступі до школи. Рецидиву заїкання в цей час сприяє як збільшення емоційного і фізичного навантаження, так і підвищення психічної і мовленнєвої напруженості. Різко зміняється поведінка тих, хто заїкається до 10-12-ти років життя. У цей період з'являється усвідомлення свого дефекту мовлення, страх справити на співбесідника несприятливе враження, звернути увагу сторонніх на мовленнєвий дефект, не зуміти виразити думку унаслідок судомних запинок і так далі.

Саме у цьому віці у дітей із заїканням невротичної форми починає яскраво проявлятись патологічна особистісна реакція на мовленнєве порушення. Формується стійка логофобія — страх мовленнєвого спілкування з нав'язливим очікуванням мовленнєвих невдач. У таких випадках утворюється своєрідний замкнене коло, коли судомні затинання в мовленні обумовлюють сильні емоційні реакції негативного забарвлення, сприяюючи, у свою чергу, посиленню мовленнєвих порушень.

Підлітки починають випробовувати відчувати труднощі під час відповідей в класі, хвилюються при розмові з незнайомими особами. Поступово збільшується потреба в мовленнєвому спілкуванні, ускладнення взаємин з однолітками, наростання вимог, що пред'являються до мовленнєвої комунікації в підлітковому віці, приводять до того, що для більшості підлітків із заїканням мовлення стає джерелом постійної психічної травматизації. Це в свою чергу викликає підвищену виснажуваність (як психічну, так і власне мовленнєву), стомлюваність, і сприяє розвитку патологічних рис характеру.

Поступово одні підлітки з невротичною формою заїкання починають уникати мовленнєвих навантажень, різко обмежують мовленнєві контакти (пасивна форма компенсації), інші, навпаки, стають агресивними, нав’язливими в спілкуванні (явище гіперкомпенсації). У школі ситуація ускладнюється недостатнім ступенем знання учбового матеріалу, відчуттям невпевненості в своїх силах, очікуванням невдачі або неприємності, несприйняттям з боку товаришів по навчанню. Все це часто сприяє тому, що підлітки просять вчителів опитувати їх письмово, або після уроків.

З віком логофобія в частини випадків набуває особливо значущого місця в спільній клінічній картині невротичної форми заїкання, носить нав'язливий характер, і виникає при одній думці про необхідність мовленнєвого спілкування або при спогадах про мовленнєві невдачі у минулому. У цьому стані підлітки із заїканням часто вимовляють не те, що їм хотілося б сказати, а лише те, що легко вимовити. Вираженість логофобії може бути непропорційною до тяжкості мовленнєвих судом. Нерідко при слабкому, а інколи ледве помітному для тих, хто оточує мовленнєвому дефекті, страх мовлення може бути яскравим, вираженим. Емоційне життя людини із заїканням заповнюється цими переживаннями.

При особливо несприятливому протіканні невротичної форми заїкання у дорослих нерідко формується складна клінічна картина, що характеризується дисгармонійним розвитком особистості. У дорослих із заїканням це виявляється у відчутті соціальної неповноцінності зі своєрідною системою думок, постійно пониженому фоні настрою, ситуаційному страху перед мовленням, який нерідко генералізуєтся, поєднуючись з відмовою від мовленнєвого спілкування взагалі. Ефективність комплексного медико-педагогічного впливу на таких осіб буває низьким.

Відмітною особливістю даної групи осіб із заїканням є те, що в спокійному стані, при відверненні уваги від процесу артикуляції (наприклад, при великій зацікавленості темою розмови), а також наодинці з собою мовлення у них стає вільнішим, часто абсолютно позбавлене судомних запинок. Значне поліпшення експресивного мовлення спостерігається в осіб в процесі логоритмічних занять, аутогенного тренування, під впливом психотерапії, гіпнозу.

Таким чином, для невротичної форми заїкання характерні наступні особливості:

1. Заїкання може з'явитися у віці від 2-х до 6-ти років.

1. Наявність розгорненого фразового мовлення до появи порушення.

3. Переважно психогенний початок мовленнєвої патології (психічна гостра або хронічна травматизація).

3. Велика залежність ступеня судомних запинок від емоційного стану особи із заїканням і умов мовленнєвого спілкування.

3. Можливість плавного мовлення при певних умовах (мовлення наодинці з собою, в умовах емоційного комфорту, при відверненні активної уваги від процесу говоріння і ін.).

Порівняльна характеристика різних форм заїкання

(за М. Буяновим)

Клінічна характепистика різних форм заїкуватості

	Невротична форма заїкання	Неврозоподібна форма заїкання	Неврозоподібна форма заїкання із невротичними
			нашаруваннями
Мовленнєва активність	Різко знижена	Як правило. підвищена	Висока до появи невротичних нашарувань,
Локалізація	Переважно дихально-вокальні	Переважно в артикуляційному апараті	м'язів, пов'язаних з мовленням
Темп мовлення	Різний	Тахілалія	Тахілалія
Виразність мовлення		Мовлення монотонне	при
Психомоторика (включаючи логомоторику)	особливості	Незграбність, скутість і погана міміка	Різна, а схожа на ту, що при подібній ватосіі
Симптом Фрешельса
Супутні рухи	Часи, мають МІ ПЛИВШІ рактер		одноманітні
Фіксація на важких звуках	Виражена	Слабкіше, ніж при	Більш мі виражена