Тема 4. Причини, фізіологія та симптоматика заїкання План:
Причини заїкання.
Фізіологія заїкання.
Симптоматика заїкання.
Особистість людини із заїканням.
Література:
Белякова Л.И., Дьякова Е.А. ЗАИКАНИЕ. Учебное пособие для студентов педагогических институтов по специальности «Логопедия» — М.: В. Секачев, 1998. — 304 с: ил.
Заикание /Под ред. Н.А. Власовой, К.-П. Беккера. Совместное издание СССР – ГДР. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 1983. – 256с., ил.
Заикание у подростков: Кн. для логопеда: Из опыта работы /Е.В. Богданова, М.И. Буянов, Т.В. Колошина идр.: Сост. М.И. Буянов. – М.: Просвещение, 1989. – 175с.
Миссуловин Л.Я. Патоморфоз заикания. Изменение картины возникновения и тичения заикания, особенности коррекционной работы: Учеб. пособие. – Спб., Издательство «Союз», - 2002. – 320с. – (Коррекционная педагогика»).
Селиверстов В.И. Заикание у детей: Психокоррекционные и дидактические основы логопедического воздействия: Учеб. пособ. – 4-е изд., доп. – М.: Владос, 2001. – 208с. – (Коррекционная педагогика).
Заїкання — це порушення темпу, ритму та плавності усного мовлення, зумовлене судомним станом м'язів артикуляційного апарату (Л. Бєлякова).
В усьому світі визнано, що заїкання - важка проблема як в теоретичному, так і у практичному аспекті. Проблема заїкання залишається не до кінця вивченою через широкий спектр причин його виникнення, різноманітність клінічних проявів, варіантів розвитку, патологічних реакцій логопата на свій дефект.
До цього часу не існує єдиного погляду на етіологію заїкання. Всі дослідники погоджуються, що для появи заїкання мас значення цілий ряд чинників:
певний вік дитини;
стан центральної нервової системи дитини;
індивідуальні особливості розвитку мовленнєвого онтогенезу;
особливості формування функціональної асиметрії мозку:
наявність психічної травматизації;
генетичний фактор;
статевий диморфізм.
При заїканні, як правило, відсутня єдина специфічна причина, для цього є необхідним поєднання ряду факторів. Ще Лагузен до причин, що викликають заїкання, відносив афекти, переляк, гнів, страх, травми голови, тяжкі хвороби та неправильне мовлення батьків. І. Сікорський (1880) вперше підкреслив, що заїкання характерне для дитячого віку, коли мовлення ще не сформоване. Значне місце він відводив спадковості, враховуючи психологічні та біологічні причини лише поштовхами, що порушують рівновагу нестійких мовленнєвих механізмів у дітей.
Закордонні дослідники серед причин виникнення заїкання виділяли неправильне виховання дітей (А. Шервен); асенізацію організму внаслідок інфекційних захворювань (А. Гутцман); наслідування, інфекції, падіння, переляк, перенавчену ліворукість (Т. Гепфнер, Фрешельс). Тож в етіології заїкання мас місце сукупність екзогенних та ендогенних факторів (Н. Власова, В. Пляровський, М. Зеєман, М. Хватцев, Н. Тяпугін).
Сьогодні виділяють дві групи причин виникнення заїкання: ті, що сприяють («грунт») та вивідні («поштовхи»).
До причин, що сприяють виникненню заїкання («грунт»), відносять такі:
невротична обтяженість батьків (нервові, інфекційні та соматичні захворювання, що послаблюють або дезорганізують функції ЦНС);
невропатичні особливості заїкуватого (нічні страхи, енурез, емоційна напруженість);
конституційна схильність (захворювання вегетативної нервової системи, підвищена збудливість вищої нервової діяльності та її чутливість до психічних травм);
спадкова обтяженість (заїкання розвивається на грунті вродженої слабкості мовленнєвого апарату, яка може передаватись спадково (в якості рецесивної ознаки);
ушкодження головною мозку у різні періоди розвитку під впливом багатьох шкідливих факторів: внутрішньоутробних та пологових травм, асфіксії; постнатальних – інфекційні, травмуючі впливи при різних дитячих захворюваннях.
Вказані причини призводять до затримки мовленнєвого розвитку, до мовленнєвих розладів та сприяють розвитку заїкання.
Серед вивідних причин («поштовхів») виділяються анатомо-фізіологічні, психічні та соціальні причини.
Анатомо-фізіологічні: захворювання з енцефалітними наслідками; внутрішньоутробні та пологові травми, струси мозку, органічні порушення мозку, виснаження або перевтома нервової системи в результаті інтоксикації та різних соматичних захворювань, які послаблюють центральні апарати мовлення: рахіт, коклюш, хвороби обміну, отоларінгологічні хвороби.
Психічні та соціальні: одночасна психічна травма; тривала психічна травма або неправильне. виховання в сім'ї: розбещеність, виховання «зразкової» дитини, нерівномірне виховання; постійні конфлікти, переживання у вигляді тривалих емоційних напружень; гостра, важка психічна травма, соціальні раптові потрясіння, які викликають гостру афективну реакцію; неправильне формування мовлення в дитинстві: мовлення на вдиху, порушення звуковимови, швидкий темп мовлення батьків; перевантаження дітей молодшого дошкільного віку мовленнєвим матеріалом, невідповідне віку ускладнення мовленнєвого матеріалу та мислення (складні конструкції фрази, абстрактні поняття), поліглосія; наслідування заїкуватих: пасивне — дитина заїкається мимовільно, коли чує неправильне мовлення, активне — копіює неправильне мовлення.