Розділ і

Розвиток спеціальної освіти як соціально-педагогічна проблема

Спеціальна загальноосвітня школа с однією з ланок державної системи освіти. В ній навчаються діти з вадами психічного та фізичного розвитку. Загальне завдання спеціальної школи полягає створенні сприятливих умов для всебічного, гармонійного розвитку особистості з усвідомленою громадянською позицією, системою знань про природу, суспільство, людину, її працю, у підготовці їх до свідомого вибору свого місця в житті.

Довготривалий досвід роботи існуючої системі спеціальних шкіл переконливо свідчить, що в результаті систематичного освітньо-виховного і корекційного впливу можна досягти помітних зрушень не тільки в загальному розвитку учнів, а й у формуванні у них соціально значущих якостей, підвищення рівня працездатності, розвитку на цій основі професійної мобільності.

Поряд з цим відзначається, що без спеціально підготовки діти з вадами розвитку залишаються тягарем для суспільства і батьків, нерідко стають на шлях антисоціальних вчинків і правопорушень. Отже, спеціально організоване навчання і виховання осіб з вадами фізичного та психічного розвитку — одна із важливих соціальних функцій і турбот держави.

За час свого існування спеціальна школа зробила вагомий внесок у підготовку своїх вихованців до самостійного життя і праці. Недооцінювати її досягнень несправедливо. Водночас не можна не помічати, що через несприятливі економічні, соціальні і педагогічні чинники в розвитку спеціальної освіти з роками нагромаджувалися невирішені проблеми, загострювалися суперечності між метою, завданнями школи та реальним станом і результатом навчально-виховної і корекційної роботи. Останнім часом послаблюється увага суспільства до потреб спеціальної школи, до її матеріально-технічного оснащення, розриваються раніше налагоджені зв'язки школи з виробництвом. Вкрай незадовільно ці школи забезпечуються навчальною, методичною літературою, дидактичними і наочними посібниками, що ускладнює реалізацію кінцевої мети — соціально-трудову адаптацію й інтеграцію випускників у суспільство.

Досить гострою залишається й проблема повного охоплення дітей з вадами психічного та фізичного розвитку спеціальним навчанням. Значний відсоток із них продовжує навчатися у масових школах, де навчання й виховання не відповідають особливостям розвитку таких дітей, де не дотримується належний охоронно-педагогічний режим, не забезпечується корекція властивих їм вад розвитку. Неспроможні засвоїти складний програмовий матеріал, такі діти стають «важкими», а педагоги всіляко намагаються позбутися їх. Через несприятливі умови виховання в учнів виникає низка побічних відхилень, які важко коригуються навіть в умовах спеціального навчання.

Нерозв'язаним є й питання раннього виявлення, диференціальної діагностики психічного розвитку в дітей дошкільного віку в структурному і змістовному плані. В результаті переважна більшість із них (90% від тих, кого направляють до спеціальної школи) не одержують спеціального організованого корекційного виховання в дошкільному віці, що стримує більш повну реалізацію адаптивних та компенсаторних можливостей дітей. Відсутні й статистичні дані про таких дітей, що утруднює прогнозування мережі різних типів дошкільних і шкільних закладів.

Все це зумовлює необхідність глибокого переосмислення сучасного стану спеціальної освіти дітей з вадами розвитку, аналізу наявних у навчально-виховній і корекційній роботі прогалин з тим, щоб сформулювати концептуальні положення, актуальні не лише на сьогодні, а й на перспективу.