Розділ 4 Спеціальні освітні заклади та їх структура

В Україні склались і діє система спеціальних дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей з вадами психічного та фізичного розвитку. Загальноприйнятими є такі типи освітніх закладів:

а) для дітей з інтелектуальними недоліками:

— із затримкою психічного розвитку;

— розумово відсталих;

— глибоко розумово відсталих;

б) для дітей з порушенням слуху:

— глухих;

— слабочуючих

в) для дітей з порушенням зору:

— сліпих;

— слабозорих;

г) для дітей з важкими розладами мовлення

д) для дітей з порушенням опорно-рухового апарату.

Перспективним є створення окремих дошкільних закладів, шкіл, класів (груп) при спеціальних та загальноосвітніх дитсадках і школах для таких категорій дітей:

а) для дітей з косоокістю та амбліопією (частковою або повною втратою зору через невикористання ока);

б) для дітей із комбінованими порушенням , включаючи сліпоглухоту;

в) для дітей з розладами емоційної сфери і поведінки.

Неодмінною умовою функціонування спеціальних закладів при масових установах є проведення навчально-виховної та корекційно компенсаторної роботи спеціалістом-дефектологом відповідного профілю, створення необхідних охоронно-педагогічних умов, забезпечення учнів спеціальним підручниками, посібниками, технічними засобами та пристроями.

В Україні діє єдина структура спеціальної освіти осіб з психічними та фізичними вадами, яка включає:

— дошкільне виховання;

— загальну середню освіту (за винятком шкіл для розумово відсталих дітей;

— професійну освіту;

— позашкільне та псляшкільне навчання і виховання;

— вищу освіту;

— підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів;

— самоосвіту.

Ця структура спеціальної освіти у кожному типі спеціального закладу ревізується своєрідно.

4.1. Спеціальна освіта осіб з інтелектуальними вадами

4.1.1. Діти із затримкою психічного розвитку

Особливості побудови системи корекційного навчання дітей із затримкою психічного розвитку зумовлені специфікою даної інтелектуальної недостатності, яка визначається:

— значною кількістю дітей з такою вадою в популяції дітей дошкільного та шкільного віку, що є однією з найважливіших причин стійкої неуспішності учнів масової школи;

— негрубими порушеннями інтелектуальної та емоційно-вольової сфери, що виявляються переважно в навчальній діяльності:

— досить високою здатністю до компенсації вад психічної діяльності під впливом коригуючи заходів;

— тенденцією до згладжування вад психічного розвитку і віком у значної частини дітей.

Метоюспеціального навчання дітей вказаного контингенту є забезпечення компенсації вад їх інтелектуальної діяльності, що дало б можливість значній частині з них після певного періоду корекції успішно продовжувати навчання в звичайних умовах загальноосвітньої масової школи, а іншим, продовжуючи навчання в спеціальних умовах, засвоювати основи наук та набувати професійно-трудову підготовку і таким чином досягти достатнього рівня соціальної адаптації.

Для розв'язання цих завдань оптимальною є система спеціальних класів для дітей із затримкою психічного розвитку при масових школах (для дошкільників — корекційних груп при масових дитячих садках). Спеціальні школи-інтернати доцільні для дітей, які не мають повноцінного виховання в сім'ї.

Система спеціального навчання дітей охоплює дошкільний та шкільний періоди їх розвитку і включає три етапи:

1) дошкільне виховання — 4-7 років життя дитини;

2) початкова школа — 1-4 класи;

3) основна школа — 5-9 класи.

Специфіка аномалії зумовлює суттєві відмінності в завданнях перших двох та третього етапу навчання дітей.

Так, завданням дошкільного та початкового навчання є корекція розвитку дітей одночасно із засвоєнням ними повного обсягу знань та вмінь, передбачених програмою відповідного загальноосвітнього навчального закладу. Це дає змогу на наступному етапі навчання тих дітей, розвиток яких успішно скоригувався, виводити до загальноосвітньої масової школи. Таким чином реалізується гуманістична спрямованість коригую чого навчання, коли завдяки комплексу спеціальних педагогічних заходів кожна дитина одержує можливість досягнути доступного їй рівня розвитку своїх навчальних здібностей.

Розв'язання корекційних завдань на цих двох етапах досягається завдяки, по-перше, спеціальним навчальним програмам, створеним на основі відповідних загальноосвітніх, проте розрахованих на повільніший темп засвоєння навчального матеріалу, та заповнення прогалин у розвитку дітей; по-друге, застосуванню спеціальних методів навчання, що відповідають психологічним особливостям дітей цієї категорії; по-третє, високому рівню індивідуалізації навчально-виховної роботи, який забезпечується меншою наповнюваністю класів (груп — у дошкільних закладах).

Третій етап коригую чого навчання в основній школі (5-9 класи) передбачений для дітей з найбільш стійкими вадами в інтелектуальній діяльності, які не вдалося достатньою мірою скоригувати в початковій школі. На цьому етапі навчання здійснюється за спеціальною програмою, зорієнтованою на прикладне засвоєння учнями різних галузей знань та на професійну їх підготовку.

Таким чином, завданням третього етапу навчання дітей із затримкою психічного розвитку є забезпечення свідомого засвоєння ними обсягу знань з різних предметів, то відповідає їх інтелектуальним можливостям, та здобуття певної професії і досягнення доступного їм рівня соціальної адаптації.