1.2.2 Управлінський облік власного капіталу на підприємствах харчової промисловості.

Управлінсь­кий облік - це про­цес підго­тов­ки інформа­ції, необхідної керівництву для по­треб внутрішньо­го ме­неджменту по­точ­ної ви­роб­ни­чої діяль­ності підприємства, здійс­ню­ють­ся для фор­му­ван­ня по­каз­ників усе­ре­дині під­приємства за цен­тра­ми відповідаль­ності.

Головним завданням управлінського обліку є формування та надання потрібної інформації для оперативного прийняття оптимальних рішень. Проте на практиці не усі керівники українських малих підприємств розуміють важливість ведення управлінського обліку, що створює певні перешкоди у діяльності підприємств. Адже управлінський облік забезпечує повне висвітлення фінансового стану підприємства щодня, а не за якийсь певний період, тому не можна применшувати важливість управлінського обліку та не приймати до уваги його данні.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV управлінський облік ототожнюють з внутрішньогосподарським та подають як систему обробки та підготовки інформації для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством. Відповідно управлінський облік ведеться за рішенням підприємства, є його комерційною таємницею, не регулюється офіційно діючими нормативними актами, забезпечує підготовку інформації для прийняття управлінських рішень всередині підприємства.

Головними об'єктами управлінського обліку є витрати і доходи підприємства, фінансові результати, попередньо відображені в фінансовому обліку. В управлінському обліку витрати перегруповуються за їхнім цільовим призначенням, тобто за видами продукції, замовленнями, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності, сферами діяльності, регіонами реалізації продукції тощо.

Проаналізувавши вітчизняний та світовий досвід, можна виділити таку мету організації  управлінського обліку:

1) інструмент проведення фінансово-економічних розрахунків;

2) формування бази обґрунтування ефективних управлінських рішень;

3) інструмент калькулювання собівартості послуг, продуктів і інших об'єктів витрат;

4) інструмент реалізації контролю, оцінки і безперервного удосконалення організації обліку та діяльності підприємства.

Принципи, що притаманні тільки управлінському обліку:

• принцип оцінки результатів діяльності структурних підрозділів підприємства, що передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу в формуванні прибутку підприємства від виробництва до реалізації продукції;

• принцип комплексності, що передбачає разовий запис даних у первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазове використання в усіх видах управлінської діяльності;

• принцип бюджетного методу управління, що виступає інструментом планування, контролю та регулювання і передбачає охоплення бюджетуванням виробництва, реалізації та фінансування підрозділів, а також підприємства в цілому;

• принцип залежності, який полягає в тому, що на різні альтернативні рішення відносяться тільки ті витрати, які залежатимуть від майбутнього вибору;

• принцип причинності, який полягає у тому, що до собівартості продукції повинні відноситися тільки ті витрати, які виникли внаслідок виробництва даної продукції.

Метод управлінського обліку включає в себе:

• елементи методу бухгалтерського обліку (зокрема, рахунки і подвійний запис; інвентаризація та документація; оцінка і калькулювання);

• елементи статистики (індексний метод);

• прийоми економічного аналізу (факторний аналіз);

• математичні методи (кореляція, лінійне програмування, спосіб найменших квадратів тощо).

Си­сте­ми фінан­со­во­го й управлінсь­ко­го обліку пов'язані між собою, оскільки відо­бра­жа­ють гос­по­дарські опе­рації од­но­го підприємства. У той же час, кожна з си­стем відо­крем­ле­на та ба­лан­сує са­мостійно.

Враховуючи, що одержання прибутку є основною метою діяльності комерційного підприємства і забезпечує інтереси власників (засновників, акціонерів), це визначає необхідність ефективного та безперервного управління ним.

Документування частки засновника, який вибуває з товариства Підготовка управлінського рішення щодо формування, розподілу та використання прибутку повинна враховувати альтернативні можливості. За наявності альтернативних проектів управлінських рішень їх вибір для реалізації повинен базуватися на системі критеріїв, які визначають політику управління прибутком підприємств.

Складність управління власним капіталом полягає в тому, що в процесі поточної діяльності відбуваються безперервні зміни, пов’язані зі збільшенням або зменшенням як його загальної величини, так і його окремих складових.

Для управління власним капіталом бухгалтерський облік покликаний забезпечувати користувачів інформацією про:

• кількість засновників, їх частку у статутному капіталі, додаткові внески засновників, збільшення або зменшення номінальної вартості випущених акцій, вилучення власного капіталу, анулювання акцій, обмін облігацій на акції підприємства тощо;

• повноту та своєчасність відображення в бухгалтерському обліку операцій з пайовим капіталом, правильність обліку пайових внесків; -забезпечення страхування найбільш ризикових видів діяльності, розміри обов'язкових щорічних відрахувань до резервного капіталу;

- ступінь залежності підприємства від залучених джерел фінансування; -встановлення достовірності первинних даних відносно формування статутного капіталу, використання активів, що є внесками, правильності ведення обліку статутного капіталу;

- формування додатково вкладеного капіталу, правильність ведення обліку операцій з додатково вкладеним капіталом, достовірність відображення даних в звітності підприємства;

- наявність та рух нерозподіленого прибутку підприємства та напрями його використання, списання непокритих збитків за рахунок нерозподіленого прибутку, величину розподіленого між власниками прибутку;

-відповідність статутного капіталу величині чистих активів в кінці року на дату балансу (Статутний капітал мінімальний < Статутний капітал фактичний < Чисті активи).

Основними критеріями оптимізації структури капіталу виступають:

• прийнятний рівень доходності і ризику в діяльності підприємства;

• мінімізація середньозваженої вартості капіталу підприємства;

• максимізація ринкової вартості підприємства.

Кожне підприємство повинно самостійно обирати критерії оптимізації структури капіталу.

На підприємствах можна складати різні форми внутрішньої звітності, причому, слід використовувати Звіт про прибуток (система змінних витрат) та Звіт про прибуток (система постійних витрат). Причому слід зазначити, що звіт про прибуток у системі постійних витрат відповідає даним форми № Звіт про фінансові результати.

Запропоновані дисертантом вищенаведені пропозиції з удосконалення обліку власного капіталу забезпечують отримання необхідної інформації для потреб управління.

Ви­ко­ри­стан­ня єдиної бази аналі­тичної інфор­мації на підприємстві є ос­нов­ною умо­вою ін­теграції фінан­со­во­го й управлінсь­ко­го обліку.

додати