5. Розробка стратегічного плану підприємства.

Перехід економіки до ринкових відносин спричинив ускладнення в дiялъності кожного пiдприємства незалежно від форми власності, галузі й напрямів прикладання зусиль, правового статусу. В міру ускладнення зовнішнього середовища, змiн технології, на якiй базується робота пiдприємства, поява нових цiлей висуває на перший план необхідність застосування iдеології стратегічного управління.

В ході дослідження господарської діяльності та стратегічного управління підприємством СП «Коопунівермаг» було виявлено, що для успішної діяльності підприємства в умовах ринкових відносин потрібно застосовувати стратегію виробництва.

Стратегія виробництва – довгострокова комплексна програма дій зі створення і реалізації продукту організації; загальна концепція досягнення виробничих цілей при встановлених обмеженнях в ресурсах.

В межах виробничої стратегії приймаються рішення щодо організації виробничого процесу – вибору необхідної технології, розробки виробничої програми, матеріально – технічного забезпечення, управління запасами, проектування виробничої структури та інфраструктури підприємства.

Виробнича стратегія як одна з підсистем корпоративного управління є функціональною стратегією разом з фінансовою, кадровою, маркетинговою, інноваційною, інвестиційною і зв’язана з ними. Відповідальність за розробку стратегій виробництва несуть керівники середньої ланки, виробничі (лінійні) менеджери, пропозиції яких розглядаються і затверджуються вищим керівництвом.

Виробнича стратегія є способом досягнення стратегічних виробничих цілей, які займають важливе місце у системі цілей підприємства. Проаналізувавши можливості хлібокомбінату, можна сказати, що необхідно:

Для покращення діяльності підприємства доцільно розробити певні напрямки вдосконалення процесу стратегічного управління, а саме:

Відомо, що стратегії розвитку організації розроблюються на основі використання її конкурентних переваг. Основою ефективної виробничої стратегії вважаються :

-можливість інновацій у виробничому процесі;

-ступінь оволодіння існуючими прогресивними виробничими технологіями;

-низька собівартість продукції (досягнення економії на масштабах виробництва);

-якість продукції (зменшення кількості дефектів, потреби у ремонті);

-вигідне місцезнаходження підприємства (забезпечує економію витрат на транспортування);

-доступ до кваліфікованої чи дешевої робочої сили;

-висока продуктивність праці;

-спроможність виконання комплексних та індивідуальних замовлень;

-ноу – хау в сфері контролю за якістю;

-компетентність у сфері дизайну продукції;

-спроможність швидко переводити нові товари із стадії розробки у промислове виробництво;

-гнучке регулювання обсягів виробництва, здатність швидко реагувати на зміни попиту.

Процес формування стратегії виробництва підприємства відбувається у такий спосіб:

-враховуються основні рішення з виробництва, які прийняті на заданий термін;

-формулюються і обґрунтовуються стратегічні виробничі цілі;

-по кожній стратегічній цілі розроблюється перелік конкретних дій і заходів;

-дії ті заходи зводяться у цілісну виробничу стратегію підприємства;

-для забезпечення реалізації стратегії розроблюється виробнича програма підприємства, в якій визначається обсяг виготовлення і випуску продукції за номенклатурою, асортиментом і якістю у натуральному і вартісному вираженні.

Фахівці [8,21,29,37,89] звертають увагу на те, що в сучасних умовах гострої міжнародної конкуренції ефективні стратегії виробництва ґрунтуються на дотриманні трьох важливих організаційних принципів:

1)Виробництво „точно вчасно”, відповідно до якого підприємство прагне одержувати матеріали і комплектуючі точно в той час, коли вони необхідні для виробництва. За такої системи постачальники доставляють необхідні ресурси для підприємства не раз на тиждень, як це звичайно прийнято, а кілька разів у день.

2)Робити все правильно з першого разу. У цьому випадку якість виробленої продукції забезпечується за допомогою системи тотального комплексного контролю якості. Кожна посадова особа (працівник) несуть відповідальність за якість виробленої продукції. Нові працівники зобов’язані вивчати принципи якості одночасно з навчанням виробничим операціям. Підвищується роль контролю якості на кожному робочому місці.

3)Комплексне профілактичне обслуговування. Згідно цього принципу робітники повинні ретельно проводити профілактичне обслуговування обладнання і устаткування, щоб виключити його відмови. Це потребує високої кваліфікації робітників, їх уміння виконувати кілька завдань, мати широкий профіль суміжних спеціальностей.

Стратегія концентрації виробництва полягає у зосередженні випуску

одного чи кількох аналогічних видів продукції на одному потужному підприємстві

(в межах регіону) і проявляється у збільшенні його розмірів, обсягів випуску і

продажу продукції, кількості працюючих, вартості основних фондів. При

застосуванні стратегії концентрації виробництва підвищується потужність машин і

обладнання, збільшуються розміри споруд, кількість однакових станків, що

призводить до зниження собівартості випуску продукції.

Дана стратегія застосовується за умов зростання потреби у певних видах продукції та розвитку науково – технічного прогресу в галузі, можливості підвищувати якість виробництва продукції та зменшувати її вартість.