4.6 Посилання

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог міжнародних і державного стандартів з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна отримати з таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12-93 «СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».

Посилання в тексті записки на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним квадратними дужками.

Наприклад, «у роботах [ 2-4] ...».

Для більш точного посилання на літературне джерело необхідно додавати сторінку до номера. Наприклад, «у роботі [ 2, с. 56]».

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки – вказують їхні номера.

Перелік джерел, на які посилають в основній частині записки повинен бути наведений у кінці тексту записки, починаючи з нової сторінки.

Бібліографічний опис в переліку посилань приводять у порядку, в якому вони вперше згадуються в тексті мовою оригіналу.

Кожне літературне джерело повинне бути записане в такій послідовності:

– назва підручника або статті;

– прізвище та ініціали авторів;

– назва видавництва або журналу, збірника праць;

– рік видання;

– для журналів і збірників праць – номер, місце видання;

– кількість сторінок у підручнику, для статей – номери сторінок.

Найменування міста видання необхідно виводити повністю. Допускається скорочення назв – Москви (М), Санки-Петербургу – (С-Пб), Києва – (К).

Книги одного, двох або трьох авторів описують над заголовком, книги чотирьох і більше авторів – під заголовком книги.

Приклад бібліографічного опису книг:

1. Кононюк А.Е., Басанъко ВА. Справочник конструктора оборудования пищевых производств. — К.: Техшка, 1981. — 320 с.

2. Технологическое оборудование предприятий бродильной промышленности / В.И. Попов, И.Т. Кретов, В.Н. Стабников, В.К.Предтеченский. — М.: Лег и пищ. пром-сть, 1983. — 404 с.

Перший приклад бібліографічного опису книги двох авторів, другий – більше чотирьох авторів.

4.7 Нумерація сторінок

Сторінки записки слід нумерувати арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту записки. Загальна нумерація тексту пояснювальної записки позначається у правому верхньому куту листа без крапки в кінці.

Нумерацію аркушів розділів ставлять у відповідній колонці основного напису.

Титульний аркуш та завдання на курсовий проект включають у загальну нумерацію сторінок. Номери аркушів на них не проставляють.

4.8 Основні вимоги до креслень

До графічної частини входять креслення загального вигляду, збірні, креслення деталей, схеми технологічні.

Креслення загального вигляду. На ньому повинні бути технічні характеристики, технічні умови, технічні вимоги, указані габаритні, установочні, приєднувальні та інші довідкові розміри.

Креслення збірне. Повинне вміщувати зображення збірної одиниці, яка забезпечує можливість її збирання і контролю, технічну характеристику, технічні вимоги, розміри та граничне відхилення, посадочні розміри, номери позицій складових частин виробів, габаритні, установочні, приєднувальні та інші розміри.

Креслення деталей. На кресленні показують деталь, яка має мінімальну кількість видів, розрізів, перетинів і проставляють розміри, необхідні для виготовлення і контролю. Розміри та граничні відхилення на кресленнях проставляють відповідно ГОСТ 2.307 – 68.