2.2. Розробка організаційного плану підприємства як складової бізнес-плану розвитку

Вихідна інформація. ТОВ «Тіга» є оптовим торговцем кондитерськими виробами українського виробництва у м. Києві та області. Фірма є дистрибутором усіх провідних виробників України, а також багатьох середніх регіональних підприємств. Усього налічується 30 постачальників та понад 2000 видів продукції. Кондитерські вироби реалізуються практично за заводськими цінами, діє система разових і нагромаджувальних знижок.

Рис. 2.5. Організаційна структура управління ТОВ «Тіга»

Компанія має три оптові бази в різних районах Києва, з яких відвантажується продукція споживачам. Майже половина з них — приватні підприємці. Однак останнім часом спостерігаєтьсятенденція до скорочення обсягів продажу. ТОВ «Тіга» програє у конкурентній боротьбі, оскільки інші компанії вже постачають продукцію безпосередньо в торговельну мережу. Директором компанії за рекомендацією його заступника з маркетингу та збуту ухвалене рішення змінити збутову стратегію фірми та налагодити систему прямої дистрибуції кондитерських виробів. Стратегічна переорієнтація підприємства у свою чергу спричинятиме зміни в організаційній структурі управління.

Визначте, які зміни в організаційній структурі управління було запропоновано заступником директора ТОВ «Тіга». Розробіть організаційний план як складову бізнес-плану розвитку фірми.

2.3. Розробка фінансового плану проекту організації виробництва пектину

Загальні відомості про ринок пектину.Пектин є цінною сировиною для виробництва продуктів харчування лікувально-профілактичного призначення. Він характеризується радіопротек­торними властивостями та сприяє зміцненню імунної системилюдини. Сухий пектин за радянських часів вироблявся на трьох підприємствах (кожне потужністю 300 т пектину на рік за цілодобового режиму протягом восьми місяців), одне з яких було в Україні (у м. Бар) та два в Молдові.

За оцінками спеціалістів, потреба в пектині та продуктах, збагачених пектиновими речовинами, для України сьогодні оцінюється у 35 тис. т на рік. Практично весь обсяг пектину, що споживається в Україні, іноземного походження. У цілому, з урахуванням імпорту, потреба України в пектині задовольняється менше ніж на 2 %.

На початку 90-х років виробництво пектину в Україні було припинене. Економічна криза призвела до повного занепаду виробничого потенціалу пектинових виробництв. І, як наслідок, віт­чизняні підприємства змушені купувати пектин за кордоном. Це зумовило й стабілізацію цілком орієнтованої на світовий рівень ціни на пектин (16 дол. США за 1 кг).

Загальна характеристика проекту.Реалізація проекту організації виробництва пектину забезпечує введення в дію лінії з виробництва пектину обсягом до 378 тонн на рік, що становить близько 3—5 % від загального платоспроможного попиту на цей продукт на внутрішньому ринку.

Будівництво великого пектинового виробництва (потужністю 2,5—4,5 тис. т на рік) нині є недоцільним, бо це потребує значних капіталовкладень (десятки мільйонів доларів США) з тривалим тер­міном окупності. Для запропонованого проекту обсяг необхідних інвестицій значно менший за меншої же потреби у виробничих площах. Крім того, промислове виробництво пектину в малих і середніх обсягах майже застраховане від ризику поганого врожаю.

Вибрана потужність заводу (360—380 т пектину на рік) — це не випадковість, а точний розрахунок максимальної віддачі від використання проектних потужностей типового вітчизняного устаткування, що дає на виході орієнтовно близько 60 кг пектину за годину. Якщо продуктивність становитиме лише 20—40 кг пек­тину за годину, окупність проекту в нормативні терміни не га- рантується. Виробництво ж менше 10—13 кг пектину за годину стає просто збитковим.

Аналіз ринкової ситуації свідчить про наявність значного попиту на пектин з боку платоспроможних кондитерських фабрик. Кількість пектину, виробленого заводом, відповідає обсягам споживання 2-х великих чи 6—7 середніх кондитерських фабрик. Наявність зростаючого попиту на пектин з боку кондитерських підприємств і можливість установлення (через низьку собівартість) привабливої ціни на вітчизняний продукт дає змогу припустити, що проблем зі збутом не матимуть і ще кілька аналогічних заводів. Таке виробництво матиме серйозні переваги на внутрішньому ринку як порівняти із закордонними виробниками, бо собівартість пектину за новою технологією нижча за аналогічний показник для пектину, зробленого за традиційною технологією, і забезпечує конкурентоспроможний рівень цін.

Потреба в інвестиціях для реалізації проекту становить 3,02 млн дол. США. Проект розроблено з урахуванням умови будівництва нового заводу на вільній від забудови території старого підприємства.

Скласти фінансовий розділ бізнес-плану для даного проекту, користуючись табл. 2.1—2.3.