38 Види організації систем міжбанківських розрахунків

Системи міжбанківських розрахунків призначені для здійснення платіжних транзакцій між банками, що зумовлені виконанням платежів клієнтів банків або власних зобов'язань одного банку перед іншим. Системи міжбанківських розрахунків різних країн можуть значно відрізнятися. В світі не існує єдиної платіжної моделі, але існують загальні принципи побудови платіжної системи.

Залежно від характеру стосунків між учасниками платіжного процесу розрізняють два основних методи здійснення розрахунків:

-з використанням двосторонніх кореспондентських рахунків;

-з використанням рахунків у центральному банку, який відіграє роль посередника у розрахунках.

За повнотою здійснення міжбанківських розрахунків розрізняють дві системи розрахунків:

-систему міжбанківських розрахунків на чистій основі або нетто-систему (net);

-систему міжбанківських розрахунків на валовій основі або брутто-систему (gross).

Механізм розрахунків на чистій основі використовується з метою скорочення потреби в коштах та спрощення порядку обміну платіжними документами і заснований на принципах взаємозаліку — клірингу.

Залежно від того, хто є власником системи міжбанківських розрахунків, діють дві системи:

система, якою центральний банк володіє, яку він обслуговує і в якій виконує

розрахунки,

система, що є власністю структур приватного сектора (банківських асоціацій

або клірингових палат) і в якій центральному банку відводиться роль агента з кінцевих

розрахунків

Обидві системи поєднує те, що остаточний розрахунок виконує центральний банк.

Залежно від режиму функціонування кореспондентського рахунку розрізняють дві системи міжбанківських розрахунків

система розрахунків з наданням банком який веде кореспондентський рахунок кредиту-овердрафту

система розрахунків без надання банком який веде кореспондентський рахунок кредиту овердрафту тобто платежі здійснюються у межах залишків коштів на кореспондентському рахунку

За операційними параметрами електронних систем міжбанківських розрахунків розрізняють дві системи розрахунків

система пакетного режиму коли платіжні документи обробляються періодично і групами (пакетами файлів платіжних документів)

система реального часу коли платежі зараховуються на кореспондентські рахунки в міру їх надходження

Згідно з нормативними актами Національного банку міжбанківські розрахунки на території України можуть здійснюватись

через систему електронних платежів Національного банку України *$ внутрішньобанківську платіжну систему

прямі кореспондентські відносини між банками (за наявності дозволу регіонального управління НБУ за місцем відкриття кореспондентського рахунку)

39 Розвиток функціонування платіжних систем в Україні

Щоб краще зрозуміти сьогоднішній стан платіжної системи України як екс радянської республіки, доцільно розглянути й історичне коріння З 1930 року до здобуття незалежності Україною єдина банківська система обслуговувала весь Радянський союз Держава володіла всіма коштами підприємств, платіжні операції здійснювалися через внутрішньобанківські перекази. При цьому основною вимогою до системи розрахунків та п відмінною рисою був контроль, а не оперативність, зручність або надійність

Внутрішньобанківські розрахунки між установами Держбанку СРСР здійснювалися за системою міжфілійних оборотів (МФО), яка була запроваджена в 1933 році У цю саму систему були включені й установи Зовнішторгбанку СРСР Щорічно за міжфілійними оборотами в СРСР здійснювалося до 200 млн операцій

Політичні зміни, що відбулися на території Радянського Союзу, спричинили істотні зміни і в системі банківських розрахунків. Ці зміни були зумовлені передусім дезінтеграцією радянської платіжної системи. Монобанківська система зникла наприкінці 80-х років і поступилася місцем дворівневій банківській системі.Загалом в еволюції міжбанківських розрахунків в Україні можна вирізнити три етапи, що відповідають етапам реорганізації банківської системи в цілому.

Першим етапом (1988-1991 pp. - ще за часів входження України в СРСР) можна вважати розвиток елементів ринкової економіки в господарському механізмі. У державних банках почала з'являтися нова клієнтура - приватні підприємці. Але механізми розрахунків не змінювалися. Був збережений порядок розрахунків за МФО. Він поширювався на установи всіх державних спеціалізованих банків. Ключовим моментом другого етапу (1991-1994 pp.) реформування банківської системи була реструктуризація мережі банків:

> створення Національного банку України (НБУ);

> перетворення установ державних спеціалізованих банків у самостійні комерційні банки

> утворення нових комерційних банків.

> Діяльність комерційних банків будувалася на власних та залучених ресурсах, їм була надана самостійність у визначенні об'єктів кредитування, строків депозитів та кредитів, процентних ставок за пасивними та активними операціями.

Отже, реальністю були обумовлені такі основні риси розробленої системи електронних міжбанківських розрахунків

> помірна вартість розроблення та експлуатації (включаючи витрати на технічне обладнання)

> надійність і уніфікованість програмних та апаратних засобів системи

> стислі терміни впровадження

> простота експлуатації програмно технічних засобів особливо засобів призначених для комерційних банків

> невеликі витрати часу та коштів на навчання персоналу

Базовими рішеннями під час створення системи були

- цілковита відмова від паперових носив інформації

- використання персональних комп’ютерів

- ієрархічно-мережева побудова системи

У процесі створення системи використовувалися принципово нові програмні, методичні та організаційні рішення Впровадження системи електронних платежів України дало змогу досягти таких принципових результатів

> прискорення виконання розрахунків та обігу коштів

> зменшення документообігу

> зменшення вірогідності фальсифікації міжбанківських розрахункових документів

> посилення контролю за станом грошової маси у державі

> підвищення можливостей НБУ контролювати здійснення платежів,

У цілому платіжна система України складається на поточний момент з таких компонентів:

> системи автоматизації роботи банків «Операційний день банку»,

> внутрішні платіжні системи комерційних банків,

> системи «клієнт-банк»,

Р" система масових електронних платежів з використанням карток