2. Патентна інформація та документація

Під патентною документацією розуміють сукупність первинних і вторинних документів, які містять відомості про суть технічних рішень, заявлених для патентування або визнаних патентоспроможними, а також відомості, що мають юридичне значення і визначають права авторів та власників патентів.

До патентної документації належать описи винаходів, промислових зразків, товарних знаків, корисних моделей.

Інформаційними документами вважаються не тільки описи техніч­них рішень, патентоспроможність яких встановлена відповідним держав­ним органом, а й описи, заявлені в Держпатенті, якщо вони пройшли одну із стадій патентної процедури — реєстрацію пріоритету заявки. Заявки, що перебувають на розгляді в патентному відомстві, не тільки є об'єктом експортного дослідження на новизну та корисність, а й одночасно можуть бути інформаційним джерелом для встановлення новизни інших, пода­них пізніше, заявок.

Залежно від змісту документа або характеру відомостей про винахо­ди, промислові зразки та інші об'єкти промислової власності розрізняють :

• патентно-правову;

• патентно-технічну ;

• патентно-економічну інформа­цію.

Отже, патентна інформація дає можливість ознайомитися з новими досягненнями науки і техніки, зафіксованими в патентах.

Патентна інформація містить переважно підтвердні відомості, оскільки видача охоронного документа випереджає перевірку заявок на новизну і винахідницький рівень.

Патентні фонди ̶ основний елемент патентної інформації. Їх ви­користовують спеціалісти народного господарства. До складу фондів входять описи та охоронні документи, матеріали довідково-пошукового апарату, нормативні і методичні документи.

Патентні фонди поділяються на державні, територіальні і галузеві.

Держаний основний патентний фонд зберігається в патентній біблі­отеці. Цей фонд є еталонним.

Територіальні патентні фонди створено в міжгалузевих територіаль­них органах науково-технічній інформації.

Галузеві патентні фонди — це сукупність патентних фондів підпри­ємств та організацій галузі.

Розрізняють первинну і вторинну патенту інформацію. До первин­ної інформації належать:

• описи винаходів до опублікованих заявок і патентів;

• офіційні патентні бюлетені, які видаються патентними відом­ствами;

• довідники до патентних бюлетенів;

• реферативні журнали і збірники патентів.

До вторинної патентної інформації належать анотації, реферати та описи інших об'єктів промислової власності.

Державне патентне відомство України (Відомство) публікує описи винаходів до охоронних документів, офіційний бюлетень, іншу інформа­цію стосовно закордонних винаходів.

Опис винаходу складається з бібліографічної частини, опису форму­ли винаходу, графічних матеріалів, а також посилань на інші документи, які стосуються даного опису.

В офіційному бюлетені наводять відомості про зареєстровані вина­ходи, зміни в правовому стані охоронних документів.

У практиці патентно-інформаційної діяльності часто використову­ються не тільки оригінальні описи, що безпосередньо надходять від па­тентного відомства певної країни, а й репродукції, виконані технічним способом (фотокопії, мікрофільми і т. ін.). З погляду достовірності і по­вноти інформації такі копії тотожні оригіналові.

Патентна документація видається багатьма країнами світу. У ній регулярно повідомляється про всі винаходи, на які видано патенти.

Це переважно періодичні видання патентних відомств, інформація яких дещо поступається перед патентним описом, оскільки в них зазвичай міститься тільки короткий виклад технічного рішення, а іноді лише назва, номер патенту і деякі інші повідомлення. Для того щоб мати повне уявлен­ня про технічне рішення, потрібно скористатися патентним описом.

Слід зазначити, що публікації в періодичних виданнях усе ж дають можливість дістати уявлення про рівень розвитку та основні напрями на­уково-технічних досліджень, які здійснюються в тій чи іншій країні, на конкретному підприємстві. Це джерело також дає найоперативнішу ін­формацію, оскільки випереджає появу патентних описів.

Ознайомлення з патентною документацією провідних країн світу потрібне насамперед у практичній діяльності, зокрема під час патенту­вання винаходів за кордоном, при розгляді питань продажу й закупки ліцензій на винаходи, промислові зразки, а також при укладанні зовніш­ньоторгових угод.

З метою обміну патентною документацією між країнами світу укла­дено Договір про патентну кооперацію (РСТ), підписаний у Вашингтоні 19 червня 1970 р. Відповідно до Договору з метою співпраці за поданими заявками на охорону винаходів, проведення пошуку та експертизи, а та­кож надання спеціальних послуг країни створили союз, який дістав назву Міжнародного союзу патентної кооперації (МСП).

Створення патентних фондів, формулювання висновків у процедурі патентування неможливі без надходження інформації з різних країн світу.

Для пошуку винаходів, патентовласників чи прототипів послуговуються різними видами пошуку: тематичним, іменним, номерним, пошуком патентів-аналогів. Тому в кожному окремому випадку потрібен свій влас­ний вид інформації

Патентна документація включає також фонд довідкових видань - офіційні матеріали, що стосуються винахідництва. До них нале­жать:

• нормативні акти Держпатенту;

• інструктивні матеріали, вказівки, пояснення, положення і т. ін.;

• матеріали стосовно патентного законодавства інших країн: тексти законів, коментарі до них, підзаконні акти;

• енциклопедії, словники різних напрямів;

• довідники загальнотехнічні, галузеві, фірмові;

• довідники правових відносин авторського права.

До складу довідково-пошукового апарату патентної документації входять певні видання:

• довідники класів винаходів різних країн;

• алфавітно-предметний довідник;

• довідник ключових слів, термінів, таблиць відповідності індексів різних класифікацій, класифікаційні бюлетені тощо;

• довідники до патентної документації різних країн із система­тичним внесенням змін;

• довідники патентів-аналогів за різні періоди (Великобританія, США, Японія, Німеччина, Франція);

• бюлетень змін у правовому стані заявок і патентів (по деяких країнах видається щорічно — США, Великобританія, Німеччина, Франція);

• бібліографічні матеріали різних країн.

Працюючи з патентною документацією, читачі мають справу не із самими патентами, авторськими свідоцтвами, а з описами винаходів, які публікуються у вигляді офіційних додатків до них.

У світовій практиці існують три принципово різні види описів одно­го і того ж винаходу, що оприлюднюються на різних етапах патентного діловодства.

Перший етап — описи винаходів, що містяться в заявках на вина­ходи. Цей вид публікацій останнім часом набув значного поширення в країнах, де запроваджено відкладену експертизу заявок на винаходи (Ні­дерланди, Німеччина, Швеція).

Другий вид — публікація описів попередніх документів після роз­гляду заявок на винаходи і прийняття експертами патентного відомства попереднього рішення про видачу патентів. Такий вид описів дістав назву акцептованої заявки. Публікація має на меті ознайомити широкі кола чи­тачів з винаходами, а відтак перевірити правильність прийняття рішення патентним відомством.

Третій вид — публікація описів винаходів, які офіційно визнано як складові частини опублікованих юридичних документів.

В основу класифікації покладено дві ознаки опису винаходів — юри­дичні функції і читацьке призначення. Кожен з описів виконує самостійні юридичні функції і має різне читацьке призначення.

У всі види описів можуть вноситися зміни різного характеру, що потрібно враховувати у своїй діяльності під час проведення патентних досліджень.

Описи винаходів являють собою єдине джерело офіційної інфор­мації про винаходи і є документами службового, офіційного характеру, оскільки публікуються і складаються тільки певними закладами згідно з наданими їм правами за відповідно встановленою формою з метою ви­значення обсягу прав винахідників і патентовласників.

Кожному патентові під час видачі присвоюється офіційний реєстра­ційний номер. У більшості країн застосовують продовжувану нумера­цію (з першого зареєстрованого в країні номера охоронного документа). Знаючи це, можна визначити хронологічний період реєстрації винаходу.

Патентні відомства країн світу вимагають точного, достатньо ясно­го і повного викладення технічної суті винаходу. В описах винаходів по­даються відомості про конструкції машин, склад матеріалів, рецептуру в такому викладі, щоб винахід можна було відтворити. Такий опис від­різняється від інших видів публікацій інформації, які не передбачають відтворення машин, технологічних процесів.

Описи винаходів почали публікуватися в різний час. Уперше такі описи було опубліковано 1617 р. у Великобританії, потім 1791 р. — у Франції, 1877 р. — у Німеччині. В Україні публікацію винаходів було за­початковано в 1993 р.

Країна, в якій зареєстровано першу заявку на винахід, називається країною пріоритету.

Патенти-аналоги ̶ це патенти, видані в різних країнах на один і той же винахід.

Дані про першу правильно оформлену заявку (країна пріоритету, но­мер заявки, дата її подачі) називається конвенційним пріоритетом. Такі дані наводяться в бібліографічних даних патентних документів і дають можливість створити довідковий апарат за пріоритетною датою з метою обліку патентів-аналогів, щоб запобігти їх повторній видачі та для інших робіт бібліотечно-бібліографічного характеру.