онспект лекций + ирогов.unlocked

водоисточники. У той же час із основною масою проживаюча пожежнопрофілактична робота під час обстеження не ведеться: інспектор не має фізичної можливості побувати в кожній квартирі, провести бесіду про правила пожежної безпеки в побуті. Все це диктує необхідність перебудови форм і методів профілактичної роботи в житловому секторі. У цей час уже недостатньо обмежуватися окремими передачами по радіо й телебаченню про міри пожежної безпеки в житлових будинках.

Увказівках МВС СРСР про завдання органів внутрішніх справ по боротьбі з пожежами, в оглядах ГУПО втримується вимога про проведення протипожежного інструктажу населення за місцем проживання. Ця міра має на меті - призупинити ріст кількості пожеж у житловому секторі, зберегти житловий фонд від вогню, запобігти випадкам загибелі людей.

УРосійській Федерації за вказівкою Ради Міністрів РСФСР було вменено в обов'язок Міністерства житлово-комунального господарства РСФСР, рад міністрів АРСР, край (обл) виконкомів, Московського й Ленінградського міськвиконкомів підсилити контроль за схоронністю житлового фонду від пожеж, дотриманням квартиронаймачами й власниками будинків правил пожежної безпеки, а також забезпечити навчання населення правилам пожежної безпеки за місцем проживання. Аналогічні постанови прийняті Радами Міністрів Узбецької, Грузинської й іншої союзної республік.

Ужитлових будинках місцевих Рад народних депутатів Російської Федерації Міністерство житлово-комунального господарства РСФСР установило порядок, відповідно до якого протипожежний інструктор мешканців повинні робити техніки-доглядачі (майстри). У сільських населених пунктах протипожежний інструктаж домовласників і членів їхніх родин покладає на суспільний актив: начальників ДПД - ПСО радгоспів і колгоспів; голів первинних організацій добровільних пожежних суспільств; групи позаштатних інспекторів при виконкомах районних, селищних і сільських Рад народних депутатів.

Радам ДПО сільських районів рекомендується комплектувати суспільний актив з контингенту, що по характері своєї основної роботи часто зустрічається із сільськими жителями агенти госстраха, електрики, майстри з ремонту й кладці печей. Вони, будучи членами добровільного пожежного суспільства, можуть провести в будинках коротку бесіду про правила пожежної безпеки, розповісти про характерні випадки пожеж у житлових будинках району, вручити власникові вдома або домогосподарці протипожежну пам'ятку або листівку, дати пораду, як уникнути пожежі від грубного опалення, електропроводки або від витівки хлопців

звогнем. Для заохочення осіб, що активно беруть участь у проведенні протипожежного інструктажу й пропаганді технічних знань серед населення, следует.передбачати в кошторисі рад ДПО засобу на преміювання. На ці мети органи держпожнаглядможуть також витрачати частину засобів, що відраховуються від страхових платежів на профілактику пожеж.

Профілактика пожеж у житлових будинках і особливо робота із протипожежного інструктажу населення за місцем проживання вимагає об'єднання зусиль суспільних і зацікавлених державних організацій. Однак організуюча роль у цій роботі належить у вирішальному ступені органам держпожнагляд, що розташовують найбільш кваліфікованими фахівцями.

41

Роботу з навчання населення міст і сіл правилам пожежної безпеки в побуті умовно можна підрозділити на три етапи: перший - підготовчий, другий - підбор кандидатів, твердження списків і підготовка суспільних інструкторів, які будуть проводити заняття з населенням; третій - навчання населення правилам пожежної безпеки.

Перший етап включає рішення організаційних питань навчання населення, розробку програм, визначення строків і конкретних форм навчання. Заходу щодо підготовки й проведення навчання населення включаються в план роботи апарата держпожнаглядй відповідної ради добровільного пожежного суспільства.

Житловий сектор у районах розбивають на ділянки по сільських і селищних Радах, а в містах - по домоуправліннях, ЖЕК, ЖБК і ЖКО, а також кварталам і вуличним комітетам (для житлових будинків, що належать громадянам на правах особистої власності). За кожною такою ділянкою закріплюють організатора навчання. Звичайно це працівники місцевих органів гос-пожнадзора, що начальствуют склад підрозділів пожежної охорони, що управляють будинками, інженери житлово-експлуатаційних організацій, інструктори й інші штатні працівники рад ДПО.

Керівники місцевих органів держпожнагляду, голови горрайрад ДПО проводять груповий або індивідуальний інструктаж організаторів навчання. У деяких містах для них організують семінари на навчальних курсах ДПО.

Визначаються житлові господарства (населені пункти), на базі яких організуються пожежно-технічні кімнати (класи, куточки) для навчанняінструктажу населення.

Другий етап передбачає підбор кандидатур і твердження списків громадських інструкторів, а також їхню підготовку. При цьому обов'язково повинен дотримуватися принцип добровільності. Інструкторами можуть бути професійні пожежні й штатні працівники ДПО, найбільш підготовлені й активні техніки-доглядачі будинків, коменданти й інші працівники житлових господарств, голови квартальних, вуличних і домовиків комітетів, депутати селищних і сільських Рад, голови первинних організацій ДПО, начальники добровільних пожежних дружин і пожежно-сторожової охорони колгоспів і радгоспів, інженери по охороні праці, техніці безпеки й організації пожежної охорони в радгоспах, викладачі загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ, вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, працівники госстраха, майстри телеательє й ін.

За кожним інструктором закріплюють певну групу житлових будинків, сільський населений пункт (їх може бути трохи, якщо вони невеликі, і, навпаки, це може бути частина великого населеного пункту). У селищах і містах за інструкторами закріплюють вулиці (бажано по ділянках вуличних комітетів), квартали, мікрорайони, домоуправління, ЖЕК, ЖКО, ЖБК. Кожний інструктор по навчанню повинен пройти навчальну підготовку в обсязі розробленої програми.

На третьому етапі проводять основні заходи щодо безпосереднього навчання населення правилам пожежної безпеки. Це найбільш трудомістка й складна робота.

42

Методи навчання, порядок збору населення спочатку перевіряють і відпрацьовують в одному населеному пункті, мікрорайоні або домоуправлінні. Після одержання позитивних результатів приступають до навчання населення в масштабі всього міста або району.

Як показала практика, насамперед навчання населення варто почати в тих житлових районах або будинках, де найбільше часто відбуваються пожежі й загоряння, а також у будинках підвищеної поверховості.

Існують наступні форми навчання населення правилам пожежної безпеки за місцем проживання: індивідуальні заняття в складі однієї або двох-трьох родин як основна форма; групові інструктивні бесіди; проведення протипожежного інструктажу новоселів.

Із практики роботи з навчання населення встановлено, що перевага варто віддавати індивідуальному навчанню однієї або двох-трьох родин безпосередньо у квартирах і індивідуальних будинках. Інструктор так повинен будувати заняття з населенням, щоб воно не перевищувало 30-40 хв і проходило у формі невимушеної бесіди, у порядку відповідей на питання.

Якщо при відвідуванні квартири, гуртожитку або індивідуального будинку інструктор виявить порушення правил пожежної безпеки, він повинен звернути на цю увагу проживаючих, розповісти їм про наслідки, до яких може привести то або інше порушення, переконати людей вжити негайних заходів до усунення порушень.

Відповідальних квартиронаймачів і власників будинків не тільки інструктують, але й попереджають про їхню персональну відповідальність за порушення, які можуть привести до пожеж. У деяких районах і містах навчання населення зводиться тільки до збору підписів про відповідальність квартиронаймачів будинків із врученням їм пам'яток, зі членами родин і іншими проживаючими в будинках ніякої роз'яснювальної роботи не проводиться. Така форма роботи не завжди дає потрібний результат. Багато техніків-доглядачі процес навчання (інструктажу) населення правилам пожежної безпеки сполучать із технічним оглядом квартир.

Особлива увага варто обертати на виконання вимог пожежної безпеки мешканцями будинків підвищеної поверховості. Проживаючі в цих будинках повинні знати про інженерні пристрої, які дозволяють уникнути при пожежі задимлення сходів, дають можливість забезпечити швидку й безпечну евакуацію людей з верхніх поверхів, використовувати внутрішній водопровід для гасіння пожежі. Дуже важливо, щоб мешканці таких будинків засвоїли правила поведінки у випадку пожежі й уміли користуватися системами протипожежного захисту. Всі ці питання треба розібрати із квартиронаймачами й членами їхніх родин у процесі навчання. Мешканців необхідно попередити про неприпустимість захаращення евакуаційних люків на балконах, ушкодження пристрою для пуску насосів-повыси-телей і вентиляторів, що забезпечують підпор повітря в сходових клітках, зняття із дверей пружин і ущільнюючих противодымных пристроїв.

Для проведення групових інструктивних бесід на протипожежні теми зі членами родин, не охопленими індивідуальним навчанням, рекомендується обладнати при житлово-експлуатаційних конторах і домоуправліннях пожежнотехнічні кімнати або куточки з набором брошур, плакатів, фотографій і інших

43

наочних матеріалів. При відсутності таких кімнат (куточків) інструктивні бесіди з мешканцями (групи по 20-30 .чіл.) можна проводити в близрасположенных клубах, школах, приміщеннях опорних пунктів громадськості. У сільських населених пунктах улітку людей можна збирати в одному із дворів або в пожежному депо.

Групові інструктивні бесіди рекомендується влаштовувати для проживаючих у гуртожитках і будинках готельного типу. Власників індивідуальних автогаражей і автомашин також доцільно інструктувати із груп. Тут увага слухачів треба обертати на міри безпеки при використанні легкозаймистих і горючих рідин, а також на неприпустимість організації стоянки машин у протипожежних розривах між будинками й на внутрідвірських проїздах.

Для інформації населення про день і місце проведення протипожежного інструктажу працівники домоуправління ЖЕК, ДПО, вивішують оголошення.

У цей час у ряді міст уведений протипожежний інструктаж новоселів. Інструктаж проводять із відповідальними квартиронаймачами при видачі їм ключів. Квартиронаймачів знайомлять із рішеннями виконкомів місцевих Рад про відповідальність за схоронність і зміст у справному стані житлового фонду й дотримання протипожежних правил, роз'ясняють основні міри пожежної безпеки в побуті й вручають пам'ятку.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СЕМИНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ:

1.Основний документ, що регламентує протипожежні вимоги при експлуатації житлових приміщень.

2.Комплекс форм і методів профілактичної роботи в житлових будинках.

3.Харатерні причини виникнення пожеж в житловому секторі.

4.Особливості проведення перевірок житлового сектору.

5.Основні елементи проведення перевірки житлового будинку підвищеної поверховості.

6.Особливості проведення навчання населення правилам пожежної безпеки.

ЛІТЕРАТУРА

1.Закон України «Про пожежну безпеку»;

2.Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994р. № 508 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про пожежну безпеку».

3.Постанова Кабінету Міністрів України від 1.07.2002р. № 870 “Про затвердження Програми забезпечення пожежної безпеки на період до

2010 року” .

4.Наказ МНС України від 06.02.06р. №59 «Про затвердження Інструкції по організації роботи органів державного пожежного нагляду”.

5.ГОСТ 12.1.004-91. Пожарная безопасность. Общие требования.

44

6.ДБН В.1.1-7-2002. Пожежна безпека об’єктів будівництва.

7.Правила пожежної безпеки в Україні.

8.Савельев П.С. Организация работ по предупреждению пожаров на об'ъектах народного хозяйства. М., Стройиздат, 1985.

9.Пожежна безпека. ГУДПО МВС України (нормативні акти та інші документи), в 13 томах, К., Основа, 1997-2007.

10.Журнал "Пожежна безпека", NN ,К., ДДПБ МНС України, 2004-2007.

ЛЕКЦІЯ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОЖЕЖНО-ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ НА ОБ’ЄКТАХ, ЩО ОХОРОНЯЮТЬСЯ НА ДОГОВІРНИХ ЗАСАДАХ

ПЛАН

ВСТУП

1.Правові підстави. Основні керівні документи.

2.Організація підрозділів ДПО на об’єктах, обслуговуємих по договорам.

3.Основні завдання та функції ДПО

4.Організація та несення служби в підрозділах МНС, що охороняють об`єкти на договірних засадах.

5.Організація пожежно-профілактичної роботи.

6.Нормативно-технічна робота.

7.Взаємодія ДПО з ДПД, ПТК іншими громадськими організаціями по здійсненню пожежно-профілактичних функцій на об`єктах.

Підрозділи державної пожежної охорони МНС України утворюють на особливо важливих та пожежонебезпечних об’єктах народного господарства. На них розповсюджуються статути та накази, чинні в органах МНС України.

До підрозділів державної об’єктової пожежної охорони МНС відносяться відділення, сектори, частини, у складі яких є спеціальний профілактичний апарат (інженери, інспектори), що здійснюють повсякденний нагляд за дотриманням протипожежних норм, правил та інструкцій на охоронюваних об’єктах.

До профілактичної роботи залучається також особовий склад чергової варти (командири відділень, пожежні) у якості постових та дозорних, а також у процесі цільових профілактичних перевірок. Основне завдання ДПО – забезпечити якісний цілодобовий нагляд за протипожежним станом виробничих цехів, технологічних установок, лабораторій, складів, адміністративних та других приміщень на охоронюваному об'єкті.

45

1. ПРАВОВІ ПІДСТАВИ. ОСНОВНІ КЕРІВНІ ДОКУМЕНТИ.

Ст.16 Закону України «Про пожежну безпеку», визначено, що «Державна пожежна охорона створюється в містах, інших населених пунктах, на промислових та інших об'єктах незалежно від форм власності у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України».

«Положенням про Державну пожежну охорону» (п.27) визначено, що підрозділи Державної пожежної охорони створюються в населених пунктах, а також на підприємствах, установах та на інших об’єктах незалежно від форм власності, які мають особливо важливе значення або підвищену пожежну небезпеку.

Одним з головних керівних документів, що визначає основи організації та порядок здійснення підрозділами Державної пожежної охорони своїх функцій по охороні від пожеж та пожежно-профілактичному обслуговуванню підприємств, установ, організацій, незалежно від їх форм власності та видів діяльності є «Настанова по організації роботи підрозділів Державної пожежної охорони, що охороняють об’єкти на договірних засадах», затверджена наказом МВС України від 02.10.95р. №657 (із змінами та доповненнями – наказ МВС України від 29.07.2000р № 512).

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДРОЗДІЛІВ ДПО НА ОБ‘ЄКТАХ, ОБСЛУГОВУЄМИХ ПО ДОГОВОРАМ

Як було визначено раніше, підрозділи Державної пожежної охорони створюються в населених пунктах, а також на підприємствах, в установах та на інших об'єктах незалежно від форм власності, які мають особливо важливе значення або підвищену пожежну небезпеку.

Підрозділи Державної пожежної охорони на об’єктах здійснюють функції по охороні від пожеж та пожежно-профілактичному обслуговуванню підприємств, установ, організацій.

Для визначення необхідності організації (або збільшення чисельності) ДПО МНС на підприємствах, установах та організаціях, визначення чисельності цього виду охорони, з ініціативи адміністрації цих об'єктів створюється міжвідомча комісія з числа кваліфікованих робітників підприємства і пожежної охорони.

Підрозділи Державної пожежної охорони на об'єктах, створюються на основі акту міжвідомчої комісії (МВК), які укладаються підприємствами, установами і організаціями з Головними управліннями (відділами) МНС України в областях, АР Крим, м.м.Києві та Севастополі.

Рішення про організацію на об’єкті підрозділів пожежної охорони оформлюється Типовим договором, який розробляється і затверджується МНС України за погодженням з Мінюстом і Вищим господарським судом.

Об’єктами, що охороняються або обслуговуються в пожежнопрофілактичному відношенні Державною пожежною охороною, вважаються підприємства, організації та інші установи, перелічені в акті міжвідомчої комісії, на підставі якого з адміністрацією в установленому порядку укладено

46

договір і виділені кошти на утримання штатної чисельності пожежної охорони або на розвиток матеріально-технічної бази підрозділів Державної пожежної охорони.

При здачі в експлуатацію об'єктів нового будівництва, на прохання адміністрації до акту МВК та договору можуть вноситись зміни по обслуговуванню ДПО об’єктів з урахуванням змін штатів та кошторису їх утримання.

В акті МВК зазначається:

*- назва об'єкту, відомча належність і місце знаходження;

*- площа підприємства, забудови;

*- пожежна небезпека технологічних процесів виробництва;

*- кількість будівель, їх конструктивні особливості та ступінь вогнестійкості;

*- наявність складського господарства, пожежна небезпека сировини і готової продукції;

*- характеристика водопостачання для цілей пожежогасіння, засобів зв'язку;

*- наявність та тип УПА;

*- стан доріг на об’єкті і під’їзних шляхів на випадок пожежі;

*- відстань до найближчих підрозділів пожежної охорони і можливість їх залучення на випадок пожежі;

*- наявність службово-побутових приміщень для розташування особового складу, техніки;

*- потрібна чисельність ДПО і витрати на її утримання, в тому числі по фонду заробітної плати (з розрахунку за рік), та який підрозділ передбачається організувати (загін, частина, окремий пост).

*- наявність професійної пожежної охорони (якщо є), її чисельність і вартість утримання;

*- загальна кількість працюючих на підприємстві;

*- балансова вартість основних засобів виробництва, вартість сировини і готової продукції що зберігається; (та інші необхідні відомості).

До акту додаються:

*- договір про організацію ДПО на об'єкті;

*- проект штатів з пояснювальною запискою до них;

*- дислокація секторів, постів і дозорів (якщо передбачені); * - проект кошторису;

*- розрахунок умовної пожежі;

*- схема дислокації будівель підприємства і найближчої пожежної частини;

Акт МВК затверджується керівником об'єкту і начальником ГУМНС

України, проект штатів (2 прим.) з пояснювальною запискою до них та договір погоджуються в МНС України, після чого затверджуються начальниками управлінь ПБ в Криму, м.Києві та в областях , м. Севастополі.

Штати підрозділів ДПО на закритих об'єктах затверджуються в МНС України.

Підрозділи ППО України утримуються за рахунок чисельності, яка виділяється місцевими органами Державної виконавчої влади і асигнувань по місцевому бюджету (для ППО н/п) та асигнувань які виділяються об'єктами (для

47

ППО об'єктів), а також шляхом об'єднання цих видів чисельності із збереженням джерел фінансування.

ТИПОВИЙ ДОГОВІР про організацію ДПО МНС України на об'єктах визначає правові, фінансово-економічні і соціально-побутові засади між сторонами, які його уклали.

Відповідно до договору ДПО організує на об'єкті (Госпоргані):

-пожежну частину (загін, пост, профілактичну групу) у кількості згідно з актом МВК і штатним розкладом.

-здійснює пожежну охорону об'єктів;

-разом з Госпорганом встановлює: в межах штатів дислокацію постів, дозорів дільниць і секторів.

-порядок залучення сил і засобів ДПО до гасіння пожеж використання об’єктової ПО за межами об'єкта.

Забезпечення пожежної безпеки об’єкта покладається на його керівника і

єскладовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників об'єкта.

Особи начальницького складу державної пожежної охорони є представниками органів державної виконавчої влади, їх законні вимоги є обов'язковими для виконання всіма посадовими особами та іншими працівниками об'єкту. Під час виконання своїх службових обов'язків працівники Пожежної охорони керуються чинним законодавством України щодо пожежної безпеки та підпорядковуються тільки своїм безпосереднім та прямим начальникам.

Придбані об’єктом (Госпорганом) техніка, протипожежне спорядження, майно, засоби пожежогасіння тощо - є його власністю.

Обмундирування, спорядження, пожежно-технічне озброєня та інше майно, яке видається МНС - є власністю державної пожежної охорони.

Порядок розрахунку і сума договору. Оплата за утримання Пожежної охорони згідно з договором щомісячно, не пізніше 5-го числа кожного місяця, повинна вноситись на її поточний рахунок, без пред'явлення рахунку. При несвоєчасній оплаті за пожежну охорону, об'єктові нараховується пеня, розмір якої встановлений договором у розмірі ___ % за кожний день прострочення.

Сума договору встановлюється сторонами на основі розрахунку, який додається до договору згідно з діючими постановами Кабінету Міністрів, наказами МНС та іншими директивними документами. Госпорган може здійснювати для працівників Пожежної охорони додаткові виплати понад розміру встановленого Кабінетом Міністрів України. При зміні витрат на утримання Пожежної охорони сума договору змінюється на основі поданого Пожежною охороною розрахунку, шляхом внесення змін до договору в тому ж порядку, що й при його укладанні.

Послуги, які виконуються Пожежною охороною і не обумовлені договором, підлягають додатковій оплаті.

Строк дії договору. Договір укладається строком на один рік і вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Якщо за три місяці до закінчення договору жодна зі сторін не вимагає його зміни, договір триває на попередніх умовах і на той же строк.

48

Розторгнення договору з будь-якої причини, раніше строку на який він був укладений, може бути здійснено за згодою сторін, або за рішенням арбітражного суду.

При відмові від послуг Пожежної охорони Госпорган повинен не пізніше як за три місяці письмово попередити про це іншу сторону.

Усі спори з приводу укладання та виконання договору підлягають розгляду арбітражними судами.

Договір складається у двох примірниках, один з яких знаходиться в Госпоргані, а другий - в Пожежній охороні.

3. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ ПІДРОЗДІЛІВ ДПО

Головним завданням пожежно-профілактичної роботи на об'єктах, які охороняються та обслуговуються, є розробка обґрунтованих заходів і рекомендацій, спрямованих на:

-усунення причин і умов виникнення пожеж;

-обмеження поширення пожеж;

-створення умов для успішної евакуації людей і матеріальних цінностей у разі пожежі;

-забезпечення своєчасного виявлення пожежі, яка виникла, швидкого виклику підрозділів пожежної охорони і успішного її гасіння;

-здійснення контролю за реалізацією цих заходів

Державна пожежна охорона зобов'язана:

♦Здійснювати державний нагляд за виконанням об’єктом, посадовими особами, працівниками об'єкту, працівниками та громадянами, що знаходяться на об'єкті, законодавства з питань пожежної безпеки, протипожежних вимог стандартів, норм та правил.

♦Організувати і здійснювати, згідно з вимогами нормативних документів МНС службу і пожежно-профілактичну роботу на об’єкті, службову підготовку особового складу, забезпечувати постійну бойову готовність пожежного підрозділу.

♦Організувати і здійснювати гасіння пожеж на об'єкті, рятувати людей, надавати допомогу ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих. Залучати до цієї роботи працівників і службовців об'єкта.

♦Проводити пожежно-технічні обстеження об'єкта, здійснювати контроль за виконанням протипожежних заходів, справним і працездатним станом АУПГ та ПС.

♦Проводити консультації з інженерно-технічними працівниками з питань протипожежного захисту технологічних процесів виробництва.

♦Здійснювати первинний інструктаж і пропаганду серед робітників та службовців щодо заходів пожежної безпеки, запобігання пожеж та їх гасіння.

♦Спільно з адміністрацією об'єкта проводити підготовку членів ДПД. Надавати допомогу керівництву об'єкта в проведенні пожежно-технічного мінімума з робітниками та інженерно-технічним персоналом, брати участь в роботі центральних та осередкових пожежно-технічних комісій (ПТК).

49

♦Спільно з адміністрацією об'єкта визначити потребу у протипожежному обладнанні та здійснювати контроль за своєчасним забезпеченням цим обладнанням цехів, будинків та споруд об'єкта.

♦Спільно з інженерно-технічним персоналом об'єкта брати участь у здійсненні технічної політики щодо вдосконалення та впровадження пожежної техніки, систем і засобів протипожежного захисту, зниження пожежної небезпеки технологічних процесів виробництва.

♦Інформувати керівника про протипожежний стан об'єкту. Зберігати інформацію про державну та комерційну таємницю, яка стала відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

♦На вимогу керівника подавати інформацію про протипожежний стан об'єкту, стан його пожежної охорони (укомплектованості, організації служби тощо), а також про стан та кількість засобів пожежогасіння та сповіщування про пожежі, що знаходяться в пожежній охороні та на об'єкті.

Обов'язки Госпоргану:

♦Розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта, впроваджувати новітні досягнення науки і техніки щодо пожежної безпеки, а також позитивний досвід.

♦Відповідно до законодавчих та нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші акти, що діють у межах об'єкта, здійснювати контроль за їх додержанням.

♦Забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, та правил, а також приписів і постанов Пожежної охорони.

♦Організовувати навчання працівників об'єкта правилам пожежної безпеки та проводити пропаганду щодо їх забезпечення.

♦У разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з Пожежною охороною.

♦Утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускаючи їх використання не за призначенням.

♦Подавати на вимогу вищих органів ДПО відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єкту і продукції, що їм виробляється.

♦Здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж (АУПГ та ПС) і використання для цієї мети комп'ютерної техніки та виробничої автоматики.

♦Своєчасно інформувати Пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття шляхів і проїздів на своїй території.

♦Проводити службові розслідування випадків пожеж об'єкту. У разі поданням об'єктом в оренду стороннім організаціям приміщень чи дільниць, які будуть охоронятись Пожежною охороною, в договір про оренду включити розділ, щодо забезпечення пожежної безпеки і обумовити порядок розрахунку за здійснення протипожежної охорони цих приміщень чи дільниць.

50