II. Вивчення нового матеріалу.

Робота з портретом.

- Погляньте на портрет М.Т.Рильського. Яке враження на вас справляє зовнішній вигляд поета?

Сучасники поета, друзі залишили багато спогадів про нього як людину. Так, Платон Воронько згадує:»М.Рильський був безмежно щедрий у своїй доброті. Від природи м’яка, делікатна і статечна людина, Рильський був беззастережно рішучим, коли йшлося про підтримку, допомогу людині».

Юрій Бурляй пише:»Його погляд і обличчя… ніколи їх не забуду! Ось уже скільки літ промайнуло, скільки і яких подій відшуміло, відгуркотіло, а й зараз бачу його, по-домашньому простого, щирого…його постать …, і живе, мінливе обличчя митця. Так-так, бліде, зовсім не засмагле лице міського інтелігента із складками робочої втоми, навіть трохи зажури в куточках міцно стулених уст. Та ще хвилі дум, що котились нестримно. Обличчя поета світилося переді мною, мов неждано розкрита потаємна книга. Зумій лише прочитати в ній. І той блискавичний спалах, і ту тиху зажуру, і цю доброту, що світилась мені».

Усі, хто знав М.Рильського, в один голос говорять про нього як про людину чарівну, мудру, високоосвічену, людину, яка знала історію й культуру не тільки українського народу, а й багатьох інших народів, з якими пов’язана велика доля митця.

3.2. Розповідь учителя про дитинство поета.

А народився майбутній поет в дрібно поміщицькій родині в місті Києві. Назвали його Максимом на честь славного козацького ватажка Максима Залізняка. Хлопчикові було кілька місяців, коли його батьки разом із дітьми переїхали в село Романівку, де й промайнуло дитинство майбутнього митця.

Батько Максима Тадейовича, Тадей Розиславович, був відомим збирачем усної народної творчості. Не дивлячись на своє соціальне положення, ходив у простому одязі, працював у полі разом із селянами, вів з ними розмови про рівність усіх людей. Одружився з простою селянкою Меланією Федорівною, яка і стала матір’ю майбутнього поета.

Саме батько навчив сина читати і писати українською мовою, не дивлячись на тодішні царські заборони, і віддав його до гімназії. У гімназії хлопчик познайомився із учителькою Надією Новоборською, яка заронила в юне серце любов до книг та слова. Сам Максим так згадує своє дитинство:» кучерявий лісок на ледве помітному уз гір, білі хати й зелені садки понад річкою Інавою, що, перепинена греблею, розливається в широкий, порослий лататтям став… Босі діти з засмаленими ногами, з пастушими торбинками через плечі … Вечірні співи дівчат, що солодкою луною пливуть у далечінь … Світ – таємнича, ледве розкрита книга… ».

У сім років Максим написав свій перший вірш «Сон». Виростав же майбутній поет серед сільських дітей і нічим від них не відрізнявся. Взимку катався на санчатах, ковзанах, ловив синичок та снігурів. Улітку цілими днями пропадав в на ставку. На вудку добре бралися окунці, пічкурі та інша дрібнота.

Ставши дорослим чоловіком, Максим Тадейович любив приїздити на землю своїх батьків, яких завжди згадував із доброю посмішкою, яким був вдячний за все, що вони зробили для нього, що виховали його як справжню людину. Батьки навчили його любити природу, пісню, людей, працю… З задоволенням привозив на батьківську землю своїх синів – Григорія та Богдана. Молодшого сина ніжно називав Богдашка, Богдасик, чорноокий сонет, грибок.

Максим Тадейович хотів, щоб і його сини виросли справжніми людьми. Батьківською теплотою і любов’ю пройняті вірші, присвячені дітям, зокрема «Грибок», «Нащадок». Хочеться прочитати лист з нагоди чотирнадцятиліття сина:»Дорогий Богданчику! Я Й мама поздоровляємо Тебе з днем народження. Може, це трохи ще ранувато, але поки дійде лист, то надійде і твоє свято. Бажаю тобі здоров’я і успіхів у науці. Мені б хотілося, щоб ріс здоров’яком, людиною, що вміє все робити – і книжки написати, і пошити чоботи, і збудувати хату. Сам я не такий, а через те особливо розумію, як це добре. Крім того, раджу тобі якнайсерйозніше звернути увагу на англійську мову, бо людина, що не знає мов – неповноцінна людина… »