2. Зв’язок мвул із суміжними науками.

Розвиток науки неминуче викликає потребу в інтеграції різних галузей знань.

В.Вернадський відзначав: ”Справа в тому, що ріст наукового знання ХХ століття швидко стирає межі між окремими науками. Ми дедалі більше спеціалізуємося не за науками, а за проблемами. Це дає змогу, з одного боку, надзвичайно глибоко вивчити явище, а з іншого – охоплювати його з усіх сторін ”.

К.Ушинський вважав, що лише шляхом взаємозв’язку у вивченні навчальних предметів можна забезпечити системність і наступність у навчанні, бо розум – це добре організована система знань.

МВЛ і філологічні науки.

- Літературознавство, даючи конкретний зміст ШКЛ, тим самим визначає специфічний зміст, структуру і характер методики літератури як науки.

- З історії літератури методика добирає, піддає педагогічній обробці і вводить у шкільний курс доступні учням відомості про процес розвитку літератури від давнини до сучасності, боротьбу між різними ідейно-творчими напрямами, соціальну й мистецьку обумовленість їх змінності, періодизацію літератури, біографічні відомості і трактовки художніх творів, що вивчаються в школі.

- Учні старших класів здобувають загальне уявлення про літературну критику, вивчають окремі, доступні їм статті відомих літературознавців та письменників.

- З теорії літератури в методиці використовуються відомості про сутність словесного мистецтва, його суспільне значення, особливості ідейного змісту і художньої форми творів (композиція, зображувально-виражальні засоби, літературні роди й види, стилі, методи, художні системи…). Учні також знайомляться із принципами аналізу художнього твору, розробленими теорією літератури і практично здійснюваними історією літератури та критикою.

- Художня література – мистецтво слова, тому МВЛ певним чином основується і на ряді положень мовознавства. Мова кожного письменника, його стиль ґрунтуються на загальнонаціональній мові – як на граматично обробленій літературній, так і на розмовно-побутовій та фольклорній. Учитель-словесник повинен пильно ставитися до мови художнього твору. Літературною мовою митці, як правило, описують вчинки і поведінку персонажів, портретну характеристику складають, створюють пейзажі, інтер’єри. У діалогах, монологах, в яких відтворюються особливості мовлення дійових осіб, часто зустрічаються слова і синтаксичні конструкції, характерні для розмовно-побутової, діалектної, професійної мови. МВЛ виробила специфічні прийоми роботи над мовою художніх творів, які допомагають виявити особливості авторського стилю і мовлення персонажів як один із засобів індивідуалізації їх.

- Хоча мова й література в школі виступають як два окремі предмети, але вони мають точку дотику – слово. Тому МВЛ тісно пов’язана із МВМ. Учитель-словесник повинен збагачувати словниковий запас учнів, а також розвивати усне і писемне мовлення.

- У школах України вивчається дві літератури - українська і світова (зарубіжна). Вчителі двох літератур розв’язують водночас спільні завдання літературної освіти молоді. Отже, повинна бути погодженість у роботі вчителів двох літератур (н-д, у проведенні літературних вечорів, екскурсій, зустрічей із письменниками, що сприятиме розумному використанню часу, відведеного для позакласної роботи).

Можна виділити такі взаємозв’язки літератур:

- типологічні. Обидві літератури розвивалися на спільному соціальному ґрунті. Звідси – спільність тем, ідей, мотивів, образів, шляхів художнього зображення письменниками дійсності;

- контактні взаємозв’язки. Письменники були знайомі особисто і творили спільну працю. Українська література повинна вивчатися у контексті розвитку світового літературного процесу і найперше – слов’янських літератур.

- Тісно пов’язана МВЛ із наукою про музику та образотворче мистецтво, оскільки ці види мистецтва відтворюють реальну картину дійсності і внутрішній світ людини в емоційно-художніх образах. Методики викладання цих шкільних предметів виробили чимало спільних чи близьких прийомів аналізу виучуваних творів.

- У певних зв’язках МВЛ знаходиться із історією, суспільствознавством та з методиками викладання цих предметів у школі. Тільки через знання історичної дійсності, економічних, соціальних, культурних процесів її можна достатньо повно і глибоко зрозуміти світоглядні позиції автора, художні твори, закономірності літературного процесу.

- МВЛ – педагогічна наука, тому прозорий зв’язок із педагогікою, що науково обґрунтовує мету, завдання національного виховання підростаючого покоління і шляхи його практичної реалізації. Педагогіка дає теоретичне обґрунтування основних принципів і прийомів навчання, які забезпечують оптимізацію навчального процесу.

- МВЛ пов’язана з психологією. Вчитель повинен враховувати вікові особливості дітей (особливості сприймання твору, типи уяви, мислення, пам’яті…). Психологічне вмотивування необхідне і в процесі розгляду вчинків персонажів, їх поведінки.

- Щоб учні відчули свій тісний зв’язок із народом, необхідний зв’язок із етнопедагогікою.

- Викладання літератури повинне будуватися на засадах народознавства і українознавства. Об’єктом вивчення цих наук є особливість національного характеру, світогляду народу, його побуту, національних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань…

- Етика і естетика.

- Філософія.

МВЛ – наука синтетична, тому має тісні зв’язки і взаємодії з низкою близьких (суміжних) наук.