Висновки

На основі проведеного дослідження, можемо зробити такі висновки.

В організації навчально-виховного процесу з шкільних курсів історії важливе місце належить методам та прийомам. Серед них своєю важливістю, інтегруючою та розвиваючою функціями виділяється навчальна гра.

Гра - це форма навчання, яка дозволяє уявити у взаємозв’язку всі компоненти комплексного змісту історичної освіти, стимулює у дитини пізнавальний інтерес, формує пізнавальну самостійність, допомагає подолати труднощі у навчанні.

Такий вид діяльності, як гра сприяє глибокому засвоєнню школярами програмового матеріалу, з її допомогою формуються риси особистості, розвиваються загально-навчальні і предметно-історичні навички.

В процесі проведеного дослідження було з’ясовано, що ігри, використовуються на уроках історії можуть бути різними: гра – вправа, вікторина, загадка, подорож, кросворд, головоломка, змагання, конкурс та інші, їх можна віднести до творчих ігор, ігор змагань, ігор з роздавальним матеріалом, рольових ігор або ділових ігор.

Відомо, що компетентність виявляється не тільки під час опитування або закріплення засвоєного, а безпосередньо у процесі аналітичної роботи над новим матеріалом, що вимагає широкого впровадження в шкільну практику різних моделей навчання від проблемного викладу до самостійної пошуково-дослідницької роботи учнів.

Практика навчання переконує нас в тому, що найбільш частіше ігрова діяльність використовується в 5-7 класах. Це обумовлено не лише психолого-педагогічними особливостями, а й змістом навчального матеріалу, оскільки тут йдеться не про систематичні знання подій, дат, явищ, персоналій, а лише про елементарні уявлення, тому різні ігрові моменти для них дуже важливі, адже були основною діяльністю в початковій школі.

Історія є унікальною навчальною дисципліною, що має особливі засоби, методи, прийоми впливу на особистість. Одним з цих чинників як ми встановили є навчальна гра.

Список використаної літератури

1. Ананьєва У. Р. Методичні рекомендації з організації навчально-технічних та ділових ігор / У. Р. Ананьєва. – М.: Наука, 2001. – 217 с.

2. Выготский Л. С. Игра и её роль в психическом развитии ребенка // Вопросы психологии. – №6. – 1966. – с. 62 – 68.

3. Волкова Н. Г. Педагогіка. Навчальний посібник / Н. Г. Волкова. – К.: Академія, 2003. – 576с.

4. Державний стандарт базової і повної середньої освіти // Концептуальні засади сучасної шкільної історичної освіти: збірник документів і наукових праць / За ред. К.О. Баханова. – Бердянськ: БДПУ, 2007. – с. 20 – 26.

5. Кожем’яка О. Інтелектуальні ігри на уроках історії / О. Кожем’яка. – Х.: Основа, 2005. – 278с.

6. Камбалова Я. Навчаємось у грі (нетрадиційні види уроків узагальню вального повторення з історії стародавнього світу) // Історія в школі. – 2006. – №10.– с. 16–17.

7. Нечволод Л. І. Нетрадиційні уроки історії / Л. І. Нечволод. – Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. – 224 с.

8. Пометун О., Фрейман Г. Методика навчання історії в школі / О. Пометун, Г. Фрейман. – К.: Ґенеза, 2005. – 246 с.

9. Мисан В. Сучасний урок історії: традиція і новаторство. Навчально–методичний посібник / В. Мисан. – Рівне : МЕГУ ім. С. Дем’янчука, 2008. – 120с.

10. Мороз П. Захопити, а не примусити // Історія в школах України. – 2005. – № 2. – С 24 – 27.