2. Консультативний напрям соціально-педагогічної діяльності студента-практиканта

До обов'язків соціального педагога належить і здійснення консультативної діяльності. Консультування - професійна допомога клієнту (учням, учителям, адміністрації, батькам, іншим особам, які займаються вихованням дитини) у пошуку розв'язання проблемної ситуації. Консультативна робота - це надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога.

Метою консультативної діяльності може бути:

1. Надання оперативної допомоги клієнту (погіршилися взаємини з дитиною, не ходить у школу тощо).

2. Надання допомоги у вирішення таких питань, з якими клієнт може впоратися самостійно (навчитися раціонально розподіляти час, визначити пріорітетні справи, розуміти схильність батьків до гіперопіки тощо).

3. Клієнт виробив раціональне рішення і потребує лише моральної підтримки для підкріплення впевненості у собі.

4. Коли потрібне психіатричне лікування, а консультація є лише тимчасовим засобом для зняття проблеми.

5. Надання тимчасової допомоги клієнту, який потребує тривалого консультування (стан депресії, фобії тощо).

Завдання консультативної діяльності:

1. Уточнення проблеми клієнта, яка може збігатися із заявленою проблемою , а може й ні. Потрібно з’ясувати, чому існує така розбіжність.

2. Інформування клієнта про суть проблеми і про реальний ступінь її серйозності (проблемне інформування клієнта).

3. Визначення соціальним педагогом особистості клієнта з метою з’ясування , чи зможе клієнт самостійно подолати проблему.

4. Вироблення стратегічної лінії подальших дій клієнта.

5. Заходи запобігання можливих подальших ускладнень аналогічного типу.

Консультування виконує різні функції: - надання порад та рекомендацій; - надання підтримки щодо прийняття рішення та розв'язання проблеми; - надання інформації, необхідної для прийняття рішення.

Проблеми, при яких необхідна консультація/ Орієнтовна тематика до проведення консультації:

Як зрозуміти підлітка або чому підлітки не розмовляють із батьками.

Якщо батькам не подобаються друзі підлітка.

Як допомогти дитині завести друзів.

Як стати впевненим у собі.

Виховання і покарання.

Якщо ви потерпаєте від домашнього насильства.

Як допомогти дитині пережити розлучення батьків.

Як правильно відстоювати свою точку зору.

Як навчитися правильно висловлювати свої думки або як навчитися спілкуватися

Як допомогти дитині подолати негативні емоції.

Як заспокоїти нерви під час іспитів.

Як навчитися легше сприймати критику.

Як упоратися зі страхом перед публічним виступом.

Як допомогти дитині подолати страх.

Як допомогти дитині перенести втрату близької людини.

Як відмовити підлітка від пірсингу й тату.

Як зрозуміти, що дитина приймає наркотики.

Якщо школяр відстає у навчанні.

Як перестати боротися зі злом.

Як боротися з образами.

Як уникнути конфліктів підлітка з вчителями.

Як не нажити собі ворога, відмовляючи людині, і не стати ворогом відмовляєтесь.

Як розпізнати брехуна і чи завжди це можливо.

Кому у школі вчитися важко.

Напрями вирішення проблем:

1. Подолання (в медичній моделі психотерапії);

2. Відреагування, в результаті якого людина звільняється від деструктивного впливу;

3. Визрівання та завершення, в результаті якого проблема трансформується у щось інше;

4. Прийняття проблеми, зживання з нею шляхом зміни ставлення до того, що трапилось.

Форми/види консультацій: індивідуальні та групові; разові, короткочасні (2-4 рази), тривалі; просвітницько-рекомендаційні, діагностичні, психологічні, педагогічні, правові тощо.

Методи і засобами соціально-педагогічного консультування, які може використовувати студент - практикант у загальноосвітніх закладах є: регламентування, нормування, інструктування, приклад, наслідування, заохочення, переконання, критика, інформування, перегляд і аналіз відео- та аудіо-записів, творчих робіт, ситуацій, написання сценарію вирішення проблеми, рольова гра та ін.

Одним з основних методів роботи консультанта є бесіда В загальному розумінні бесіда — це форма спілкування з метою обміну думками, інфор­мацією, почуттями тощо. Консультативна бесіда з одного боку, — це метод одержання даних на основі вербальної комунікації, з другого — діагностичний метод, що дозволяє одержати інформацію про внутрішні процеси, суб'єктивні переживання й особливості поводження людини, які не можуть бути виявлені за допомогою об'єктивних методів. І, нарешті, бесіда — це особливий психотерапевтичний засіб установлення контакту.

Прийоми, які може використовувати студент - практикант з метою ефективної організації консультування:

Закриті запитання – передбачають дуже короткочасні односкладні відповіді, як правило – «так» і «ні». Цей прийом дозволяє зібрати інформацію, виявити суть проблеми, зупинити «надміру балакливого» клієнта.

Відкриті запитання – зазвичай починаються зі слів: «Що…», «Яким чином…», «Чому…». «Навіщо…» - і передбачають розгорнуті відповіді. Вони підштовхують клієнта до рефлексії, сприяють виникненню дискусій між клієнтом і консультантом.

Парафраз (виявлення змісту) – визначення змісту останнього висловлювання клієнта. Показує клієнту, що його зрозуміли, стимулює до глибшого розкриття проблеми, сприяє розвитку дискусії.

Мінімальне заохочення – повторення кількох слів із висловлювання клієнта (часто повторюються 2-3 слова). Допомагає клієнту продовжити розповідь.

Узагальнення – коротке повторення змісту висловлювання клієнта за певний період часу, підсумкове визначення змісту; узагальнення допомагає клієнту помітити прогрес, досягнутий в інтерв’ю, перейти до нової теми або на інший рівень обговорення.

Етапи консультування:

1) з’ясування причин, що змусили клієнта звернутись за допомогою;

2) аналіз, оцінка і діагностика проблеми;

3) формулювання проблеми і визначення цілей консультування;

4) визначення стратегії і плану дій;

5) виконання запланованих дій (рекомендації);

6) оцінка результатів консультації і висновки.

Орієнтовна схема консультування дітей (А. Адлер):

1. Розлади та обставини, що їх викликали;

2. Соціальні відносини;

3. Інтереси дитини;

4. Її спогади і сновидіння;

5. Поведінка, що свідчить про втрату сміливості і впевненості;

6. Недоліки зовнішнього вигляду, фізичного чи психічного розвитку;

7. Ставлення дитини до уявних чи наявних недоліків (за Адлером – комплекс неповноцінності);

8. Позитивні можливості дитини тощо.

Умови взаємодії

• Організація місця консультативної бесіди

Оптимальний варіант – кабінет консультанта. Там повинні бути: зручні стільці, стіл для записів, малюнків тощо, вільний простір для організації танців, просторового заземлення тощо. Стілець клієнта повинен бути освітлений (тоді консультант легко побачить його міміку, жести й рухи очей), але не яскравим світлом, яке бє в очі. У полі зору як клієнта, так і консультанта можуть бути настінні годинники (якщо ваш візит строго регламентований у часі). Телефони, сторонні вторгнення варто відключити.

• Час бесіди

Як правило, візит триває 45 – 55 хвилин. Проте зустрічаються варіант «по візитного» контракту – поки не буде досягнута мета візиту.