Завдання для самоконтролю

1. У чому основні методи розрахунку валового внутрішнього продукту відмінні один від одного?

2. Поясніть різницю між валовим внутрішнім продуктом і валовим національним продуктом.

3. Чим відрізняється валовий національний наявний дохід від валового національного продукту?

4. Які компоненти не включаються до витрат на кінцеве споживання домашніх господарств?

5. З чого складаються витрати на кінцеве споживання органів державного управління?

6. Як підраховують сальдо експорту та імпорту? Чому ця складова включається до вартості валового внутрішнього продукту?

7. Що передбачає розрахунок валового внутрішнього продукту розподільним методом.

15. Статистика цін і тарифів

15.1. Види цін та організація їх статистичного спостереження

З економічної теорії відомо, що ціна є формою виразу споживчої вартості одиниці товару або послуги. У конкретних умовах місця та часу ціна може мати певні відхилення від реальної споживчої вартості, зумовлені впливом випадкових причин та обставин або дією системних чинників. Показники статистики цін дають характеристику рівня останніх, їх структури та динаміки. Державна статистика веде спостереження та досліджує роздрібні ціни, тарифи на послуги, оптові ціни підприємств, кошторисні ціни на будівельні об’єкти, ціни зовнішньої торгівлі та інші ціни й тарифи.

В умовах ринку значення статистичних досліджень цін і тарифів та складність отримання інформації одночасно підвищуються. Завдання, що постають у зв’язку з цим, наводяться в багатьох розділах Програми реформування державної статистики на період до 2002 року.

До завдань статистики цін і тарифів безпосередньо належать:

а) дослідження рівня, структури й динаміки оптових та роздрібних цін і тарифів на послуги;

б) внутрішні регіональні та міждержавні порівняння цін і тарифів;

в) розрахунок індексів-дефляторів для оцінювання динаміки макроекономічних показників системи національних рахунків (СНР), зміни фізичного обсягу виробництва в окремих галузях, динаміки споживання населення та купівельної спроможності грошей.

Вирішувати ці завдання в умовах ринкових відносин потрібно з використанням особливих методик статистичного спостереження та дослідження, що враховують специфіку об’єкта, а також значущість і можливості подальшого використання отриманих результатів на міждержавному, загальнодержавному, місце­вому, галузевому та інших господарсько-адміністративних рівнях. Окрім того, здобута інформація про ціни й тарифи широко використовується в маркетинговій діяльності, коли досліджується загальний стан товарного та фінансового ринків і окремих їх сегментів, вивчаються інвестиційна та страхова діяльність, виробниче, невиробниче та особисте споживання населення, подається загальна оцінка рівня життя, а також під час розгляду інших, не менш суттєвих питань економічної практики, яким присвячені відповідні розділи підручника. Згідно з чинною в Україні версією СНР потоки продукції та надання послуг оцінюються за цінами, що фактично застосовуються в операціях. На ринкові товари та послуги основними цінами є ті, що склалися на ринку в період виробництва. Неринкові товари та послуги оцінюються за собівартістю.

СНР передбачає окреме вивчення цін виробників та цін покуп­ців. Ціна виробника відбиває ринкову вартість випуску товарів та послуг, що складається на підприємстві, яке виробляє продукцію або послуги. Вона утворюється з прямих витрат виробничого підприємства та проміжних його витрат, що вимірюються ним за цінами покупця (продукти короткострокового користування і послуги інших виробників, що використані виробництвом, включаючи ремонт і обслуговування основних фондів; куповані науково-технічні розробки та дослідження, поточні витрати з купівлі і продажу землі та нематеріальних активів, фінансові вимоги тощо), прибутку виробника, а також сальдо побічних податків з відрахуванням отриманих субсидій. Ціна покупця є ринковою вартістю товарів та послуг після доставки покупцеві. Вона дорівнює ціні виробника з доданням до неї торговельних та транспорт­них націнок, сплачених покупцем. Залежно від обсягу та мети реалізації товарів розрізняють оптові та роздрібні ціни. Оптові ціни використовуються в разі продажу товарів у великих обсягах. Вони складаються з ціни виробників та основної торговельно-транспортної націнки. Метою оптового покупця є подальше виробниче використання купованого товару або перепродаж його меншими обсягами з виконанням додаткових операцій із сортування, доставки, упакування, комплектації і т. ін., що задовольняють потреби споживачів — виробничих підприємств або домашніх господарств. Державні оптові ціни встановлюються на продукцію та послуги підприємств і організацій державного сектору економіки. Вони значною мірою впливають на рівень оптових цін підприємств інших форм власності. До державних оптових належать оптові ціни на продукцію промислових та сіль­ськогосподарських підприємств державного сектору економіки, деякі інші державні регульовані ціни й тарифи.

Роздрібні ціни використовуються в актах купівлі-продажу товарів населенню для невиробничого індивідуального та сімейного споживання в секторі домашніх господарств. Особливістю сучасного етапу розвитку економіки є суттєве зменшення частки регульованих державою роздрібних цін на товари народного споживання. Таке адміністративно-правове регулювання збережене лише стосовно незначного переліку товарів і послуг першої необхідності та доручене місцевим Радам. Більшість товарів для населення реалізується за вільними, неконтрольованими державними адміністраціями цінами й тарифами, що формуються під впливом співвідношення реального попиту та пропозиції безпосередньо на місцевому рівні без адміністративного регулювання. Підприємства та організації, що обслуговують населення, самостійно затверджують ціни й тарифи на відповідні послуги та товари.

Загальну вартість виробництва і транспортування товарів відбивають ціни франко-станція відправлення та франко-станція призначення. Перші включають у себе вартість виробництва або купівлі товарів на місці та вартість їх доставки до станції відправлення, другі — загальну вартість виробленого або набутого організаціями обігу товару з витратами на доставку до місця призначення. Аналогічний зміст мають зовнішньоторговельні ціни фран­ко-кордон країни, що експортує (ФОБ), та франко-кордон країни, що імпортує (СІФ) у міжнародній торгівлі.

Статистичні спостереження за динамікою та структурою діючих цін і тарифів на послуги залежно від форми та обсягу реалізації провадяться по-різному. У зв’язку з різким скороченням частки підприємств, що є прямою державною власністю, суцільне статистичне спостереження за цінами на конкретні товари та послуги зберігається лише на деякі види продукції особливого призначення (військова промисловість, паливно-енергетичний комплекс, видобуток енергоносіїв та дорогоцінних металів тощо). Основною формою статистичного спостереження за рівнем цін і тарифів підприємств та організацій є вибіркові обстеження, що мають регулярний характер та провадяться за стандартними наборами товарів-представників продукції для кожної галузі народного господарства за вибірковим колом одиниць сукупності, які випускають близько 50% загального обсягу товарів у галузі.

Набір товарів-представників при цьому формується за уза­гальненими споживчими ознаками. Товар-представник повинен мати всі основні споживчі властивості товарів у групі за винятком окремих деталей, що істотно не впливають на задоволення потреб споживача.

У разі організації спостереження за цінами виробників до скла­ду вибіркової сукупності включають підприємства різних форм власності пропорційно до реальної питомої ваги таких підприємств у випуску продукції окремих груп товарів. Добір товарів-пред­ставників для реєстрації цін виконують виходячи з їх питомої ваги в загальній вартості продукції (приблизно в межах половини товарного випуску).

Певну частину інформації при цьому статистичні організації отримують з обов’язкової фінансово-бухгалтерської звітності підприємств та установ, яка відбиває обсяги реалізації продукції та сплату податків, передбачених чинним законодавством, і надається як обов’язкова Мінфіну України та податковій інспекції.

Користуючись інформацією згаданого щойно вибіркового кола виробників та стандартними наборами товарів-представників, державна статистика вивчає вартісну структуру діючих цін та тарифів, визначаючи частку основних виробничих витрат, прибутку виробника і, за даними додаткових обстежень, прибутку інших галузей у цінах кінцевого споживання. Такі дослідження дозволяють зробити висновки стосовно ефективності витрат суспільної праці на продукування найважливіших товарів і послуг та приймати на макрорівні відповідні рішення щодо стимулювання виробництва конкретних товарів та послуг за допомогою відповідних економічних важелів.

Рівень цін на міських ринках обстежується за станом на 22 чис­ло кожного місяця опитуванням продавців працівниками органів статистики. Під час обстеження фіксується фактична ціна, за якою реалізується основна маса товарів конкретного найменування в години найбільш жвавої торгівлі. Середні ціни на конкретні види товарів у цілому по населених пунктах дістають при цьому за формулою простої середньої арифметичної з цін, що склалися на окремих ринках. Здебільшого під час таких обстежень беруть окрему товарну групу і досліджують ціни на товари-представники. Наприклад, за позицією «фрукти» фіксуються рівні цін лише на яблука. Кількість проданого товару враховується в натуральному виразі щомісячно.