5.8. Основні напрями поліпшення використання оборотних фондів

Для поліпшення використання оборотних фондів необхідно, в першу чергу, провести аналіз їхнього ефективного використання.

Ефективність використання оборотних фондів визначається з метою:

• об'єктивної оцінки стану споживання ресурсів в основному та допоміжному виробництвах:

• контролю обсягу витрат на їх придбання та збереження;

• прийняття рішень із питань організації економії ресурсів та розробки шляхів раціонального їх використання.

Ефективність використання матеріальних ресурсів підприємства визначається за допомогою показників, які можна умовно поділити на: загальні й конкретні. До загальних показників належать матеріаловіддача та матеріаломісткість. Ці показники визначаються у вартісних і натурально-вартісних величинах. Вони розраховуються в ці-v ми народному господарству, галузі та підприємствах.Матеріоловіддача у вартісному виразі визначається на рівні галузі підприємства як відношення продукції в грошовому виразі до витрачених на її виробництво матеріальних ресурсів і показує, скільки вироблено продукції в грошовому виразі на одну гривню матеріальних ресурсів:

ВП

де М_п— матеріал овідцача;

ВП — вартість валової продукції, тис. грн;

МВ — вартість матеріальних витрат, тис. грн.

Матеріаломісткість показує величину витрат матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції (роботи). Визначають загальну і конкретну матеріаломісткість. Загальна матеріаломісткість визначається на рівні народного господарства та галузі як відношення витрат матеріальних ресурсів у вартісному виразі до виробленої продукції у вартісному виразі за формулою:

М =

М_м — матеріаломісткість.

Матеріаломісткість визначає фактичний обсяг матеріальних витрат у розрахунку на виробництво одиниці продукції. Вона характеризує один з важливих елементів ефективності виробництва — рівень використання матеріальних ресурсів.

До конкретних показників належать: коефіцієнт використання сировинних матеріалів, витратний коефіцієнт, коефіцієнт виходу (вилучення продукції) тощо.

Коефіціент використання характеризує міру використання сировинних матеріалів на виробництво продукції і визначається як відношення корисних (чистих) витрат сировини та матеріалів до норми їхніх на виробництво одиниці продукції.

Витратний коефіцієнт є оберненою величиною коефіцієнта використання.

Коефіціент виходу (вилучення) продукції із сировини визначає одержання чистого продукту і який рівень відходів.