1.2 Соціальний статус сім'ї та її типологія

З усіх проблем, що стоять перед сучасною сім'єю, для соціального педагога найбільш важливою є проблема адаптації сім'ї в суспільстві. В якості основної характеристики процесуадаптації виступає соціальний статус, тобто стан сім'ї в процесі її адаптації в суспільстві.

Розгляд сім'ї в процесі соціальної адаптації передбачає ряду структурних іфункціональних характеристик, а також аналіз індивідуальних особливостей членів родини.

Для соціального педагога важливі такі структурні характеристики родини:

• наявність шлюбних партнерів (повна, формально повна, неповна);

• стадія життєвого циклу сім'ї (молода, зріла, літня);

• порядок укладення шлюбу (первинний, повторний);

• кількість поколінь у сім'ї (одне або кілька поколінь);

• кількість дітей (багатодітна, малодітна).

Крім структурних та функціональних характеристик, які відображають стан сім'ї як цілого, для соціально-педагогічної діяльності також важливі індивідуальні особливості її членів.До них відносяться соціально - демографічні, фізіологічні, психологічні, патологічні звички дорослих членів сім'ї. А також характеристики дитини: вік, рівень фізичного, психічного, мовленнєвого розвитку у відповідності з віком дитини; інтереси, здібності; освітній заклад, який він відвідує; успішність спілкування і навчання, наявність поведінкових відхилень,патологічних звичок, мовних і психічних порушень.

Поєднання індивідуальних характеристик членів родини з її структурними і функціональними параметрами складається в комплексну характеристику - статус сім'ї.Вченими доведено, що у сім'ї може бути, по крайней мере, 4 статусу: соціально - економічний, соціально-психологічний, соціокультурний і ситуаційно-рольової. Перераховані статуси характеризують стан сім'ї, її положення в певній сфері життєдіяльності в конкретний момент часу.

Перший компонент соціальної адаптації сім'ї - матеріальне становище родини. Для оцінки матеріального добробуту сім'ї, що складається з грошової та майнової забезпеченості, необхідно кілька кількісних і якісних критеріїв: рівень доходів сім'ї, її житлові умови, предметне оточення, а також соціально-демографічні характеристики її членів, що становить соціально-економічний статус сім'ї.

Другий компонент соціальної адаптації сім'ї - її психологічний клімат - більш-менш стійкий емоційний настрій, який складається як результат настроїв членів сім'ї, їх душевних переживань, відносин один до одного, до інших людей, до роботи, до навколишніх подій.

Як показники стану психологічного клімату сім'ї виділяються наступні: ступінь емоційного комфорту, рівень тривожності, ступінь взаємного розуміння, поваги, підтримки, допомоги, співпереживання і взаємовпливу, і місце проведення дозвілля (в сім'ї або поза нею), відкритість сім'ї у взаєминах з найближчим оточенням.

Сприятливими вважаються відносини, побудовані на принципах рівноправності і співробітництва, поваги прав особистості, що характеризуються взаємною прихильністю, емоційної близькістю, задоволеністю кожного з членів сім'ї якістю цих відносин; в цьому випадку соціально-психологічний статус сім'ї оцінюється як високий.

Несприятливим психологічний клімат у сім'ї є труднощі і конфлікти; члени сім'ї відчувають постійну тривожність, емоційний дискомфорт; у відносинах панує відчуження. Все це перешкоджає виконанню сім'єю однієї з головних своїх функцій - психотерапевтичної, тобто зняття стресу і втоми, заповнення фізичних і душевних сил кожного члена сім'ї.

Третій компонент структури соціальної адаптації сім'ї - соціокультурна адаптація.Визначаючи загальну культуру сім'ї, необхідно враховувати рівень освіти її дорослих членів, оскільки він визнаний одним з визначальних факто

рів у вихованні дітей, а також безпосередню побутову і поведінкову культуру членів сім'ї.

Рівень культури сім'ї вважається високим, якщо сім'я справляється з роллю хранительки звичаїв і традицій; володіє широким колом інтересів, розвиненими духовними потребами; в сім'ї раціонально організований побут, різноманітний дозвілля.

Якщо духовні потреби сім'ї не розвинені, коло інтересів обмежений, побут не організований, відсутня об'єднує сім'ю культурно - дозвіллєва і трудова діяльність, слабка моральна регуляція поведінки членів сім'ї; сім'я веде неблагополучний спосіб життя, то її рівень культури - низький.

У тому випадку, коли сім'я не володіє повним набором характеристик, які свідчать про високий рівень культури, але усвідомлює прогалини у своєму культурному рівні і проявляє активність у напрямку його підвищення, можна говорити про середню соціокультурному статусі сім'ї.

Стан психологічного клімату сім'ї та її культурний рівень - показники, взаємно впливають один на одного, оскільки сприятливий психологічний клімат служить надійною основою морального виховання дітей, їх високої емоційної культури.

Четвертий показник - ситуаційно-рольова адаптація, яка пов'язана зі ставленням до дитини в сім'ї. У випадку конструктивного ставлення до дитини, високої культури й активності сім'ї у вирішенні проблем дитини, її ситуаційно-рольовий статус високий; якщо у відношенні до дитини присутній акцентуація на його проблеми, то - середній. У разі ігнорування проблем дитини і тим більше негативного ставлення до нього, які, як правило, поєднуються з низькою культурою та активністю сім'ї, ситуаційно-рольовий статус - низький.

З існуючого безлічі типологій сім'ї (психологічні, педагогічні, соціологічні) виділяють чотири категорій сімей.

Благополучні сім'ї успішно справляються зі своїми функціями, практично не потребують підтримки соціального педагога, так як за рахунок адаптивних здібностей, які грунтуються на матеріальних, психологічних та інших внутрішніх ресурсах, швидко адаптуються до потреб своєї дитини і успішно вирішують завдання його виховання та розвитку. У випадку виникнення проблем їм достатньо разової одноразової допомоги в рамках короткострокових моделей роботи.

Сім'ї групи ризику характеризуються наявністю деякого відхилення від норм, що не дозволяє визначити їх як благополучні, наприклад, неповна сім'я, малозабезпечена сім'я і т. п., і знижує адаптивні здатності цих сімей. Вони справляються з завданнями виховання дитини з великою напругою своїх сил, тому соціальному педагогу необхідно спостерігати за станом сім'ї.

Неблагополучні сім'ї, мають низький соціальний статус, не справляються з покладеними на них функціями, їх адаптивні здатності істотно знижені, процес сімейного виховання дитини протікає з великими труднощами, повільно, мало результативно. Для даного типу родини необхідна активна і зазвичай тривала підтримка з боку соціального педагога.

Асоціальні сім'ї - Ті, з якими взаємодія протікає найбільш трудомістким і стан яких потребує докорінних змін. У цих сім'ях, де батьки ведуть аморальний, протиправний спосіб життя і де житлово-побутові умови не відповідають елементарним санітарно-гігієнічним вимогам, а вихованням дітей, як правило, ніхто не займається, діти опиняються бездоглядними, напівголодними, відстають у розвитку, стають жертвами насильства , як з боку батьків, так і інших громадян того ж соціального шару. Робота соціального педагога з цими сім'ями повинна вестися в тісному контакті з правоохоронними органами, а також органами опіки та піклування.