Шкала Друде

Словесне визначення величини багатства	Характеристика багатства	Кількісний показник
1	2	3
Багато	Рослина з'єднується наземними частинами, утворюючи фон	більше 90
Дуже багато	Рослина зустрічається дуже часто (в дуже великій кількості)	90-70
Часто	Особин багато (рослина зустрічається у великій кількості) Особин досить багато (рослина зустрічається часто)	70-50 50-30
Рідко	Рослина зустрічається в дуже невеликій кількості (розсіяно)	30-10
Поодиноко	Рослина зустрічається в дуже малій кількості (рідкими екземплярами)	менше 10
Одинично	Вид зустрічається в єдиному екземплярі (один екземпляр)	-

[4]

Іноді важливо підкреслити (куртинне) поширення окремих рослин. Ця особливість розподілу відмічається буквами д (групами), які ставляться поруч з відміткою багатства. Наприклад:

Багатство можна визначити на око за 5-ти бальною шкалою Хульта, яка має такі градації:

5 балів - дуже багато, більше 90 відсотків;

4 бали - багато, 90-70 відсотків;

З бали - небагато, 70-50 відсотків;

2 бали - мало, 50-30 відсотків;

1 бал - дуже мало, менше 30 відсотків.

Фенологічний стан. Для запису фенологічного стану застосовують буквенні позначення і виділяють такі фенофази:

Таблиця № 2

Фенофази рослин

Буквенні позначення		Фенофаза
вег		Рослина вегетує (розетка, листки)
вег2		Рослина викинула стебло, стрілку, колос
ц.		Розцвітання
Ц,		Повне цвітіння
Ц,		Відцвітання
НЗП		Рослина відцвіла, плід (насіння) незрілий
ЗП		Насіння (плід) зріле, осипається
вег3	Вегетація після цвітіння і осипання насіння

Проективне покриття трав’янистого покриву визначається відношенням проекції наземної частини рослин або основи дернин (пагонів) до площі пробної ділянки. Проективне покриття виражається в процентах від величини враховуваної площі, яка приймається за 100 відсотків. Розрізняють два види проективного покриття: справжнє і загальне. Справжнє проективне покриття: справжнє і загальне. Справжнє проективне покриття - це відношення проекції основ дернин (наземних пагонів) до пробної ділянки. Загальне проективне покриття - це проекція всього наземного трав’янистого покриву до площі пробної ділянки.

Для визначення проективного покриття застосовується невелика пластинка (картонна, дерев’яна або пластмасова), в якій вирізане прямокутне віконечко розміром 5x2 мм або 3x7,5 мм. Віконечко (отвір) розділене нитками або проволокою на 10 квадратиків по 1 або 1,5 см2 кожен. Тримаючи сіточку на рівні грудей, дивляться через неї по вертикалі вниз на травостій і визначають, скільки відсотків ділянки, до розглядається, припадає на проекцію рослинності і скільки на неприкриту травою площу ґрунту. При наявності фотографічних еталонів проективного покриття (повноти) порівнюють густоту заповнення рослинами квадратів сіточки з фотоеталонами. Якщо спостерігається деяка мозаїчність у проективному покритті травостою, то окремо визначають покриття для густої частини травостою і зрідженої, потім виводять середню величину. Нижчі рослини, мохи, старику (минулорічні залишки) в загальне проективне покриття травостою не включають.

Існує і ряд інших способів аналізу трав’яного покриву. Наприклад, ваговий метод визначення переважання (багатства). Цей метод аналізу застосовується таким чином. З 1 м2 скошують або зрізають весь травостій на рівні ґрунту, розбирають на види, кожен вид зважують окремо и свіжому або повітряно-сухому стані і визначають процент кожного вил у Це є так званий ботанічний аналіз травостою. При агрономічному аналіз її травостій розділяють на 6-7 груп: злаки, бобові, осоки, різнотрав’я, шкідливі рослини і бур’яни.

Розподіл трав’яного покриву характеризується двома ознаками:

а) рівномірний - р;

б) нерівномірний (групами) - нр/гр.

Нерівномірність трав’яного покриву пояснюється додатковими значками. Основними причинами нерівномірного розподілу рослинного покрову можуть бути:

• заболочення - зб;

витоптування - вт;

мікрозниження - мз;

різний ступінь змитості - зм та ін.

Ці індекси ставляться через тире з індексом нр.

Життєвість окремих рослин визначається за 4-бальною шкалою:

4 - рослина розвивається нормально, насіння дозріває, характеризується потужним ростом, крупними розмірами;

З - рослина розвивається нормально, насіння дозріває, але відрізняється сповільненим ростом і малими розмірами;

2 - рослина вегетує нормально, але не дає насіння;

І - рослина не дає насіння, характеризується дуже малими розмірами, чахне, близька до загибелі.

Для правильного визначення життєвості рослин необхідно знати морфологічні та фізіологічні особливості рослин досліджуваного району: їх нормальні розміри, час вегетації, цвітіння, плодоношення. Ці відомості ландшафтознавець отримує в підготовчий період і під час рекогносцировочної зйомки.

Середня висота травостою визначається по висоті вегетативних органів першого ярусу. Якщо в травостої чітко виражена ярусність, то визначається висота кожного виду. В кінці дається назва асоціації, причому не більше, як за трьома основними рослинами, з яких переважаюча ставиться в кінці. Наприклад, різнотравно-вівсяницево-мітлицева лука.

Побудова ландшафтних карт і профілів. Найбільш важливим моментом польових фізико-географічних досліджень є ландшафтна зйомка, яка складається з таких основних видів робіт:

- вивчення природних компонентів досліджуваної території; 

- виявлення та картування природно-територіальних комплексів;

- визначення ландшафтних, морфолого-генетичних, геобіохімічних та інших властивостей природно-територіальних комплексів;

- виявлення прояву сучасних фізико-георафічних процесів.

Перед початком польових досліджень (на стаціонарі) проводиться ознайомлення з районом практики. Основне завдання рекогносцировки

- скласти уявлення про характер природних територіальних комплексів її межах досліджуваного району і намітити лінії закладання профілів та точок майбутньої ландшафтної зйомки.

Ландшафтні спостереження виконуються бригадами (в складі 4-6 студентів) на визначених лініях профілів. Робота на профілі складається з таких основних етапів:

1) визначення компонентів природи на основних (вузлових) точках під час детальних досліджень;

2) визначення меж, картування та характеристика виявлених на профілі природно-територіальних комплексів.

Безпосереднім завданням польових ландшафтних досліджень є виявлення, картування, якісний і кількісний аналіз властивостей простих природних комплексів - фацій, урочищ, місцевостей.

При описі того чи іншого природно-територіального комплексу (ПТК), перш за все, слід звернути увагу на його головні характерні зовнішні риси, місцезнаходження, виразність меж . Потім розкриваються причини виділення (відособлення) ПТК. Провідним фактором при виділенні ПТК є властивості літогенної основи - рельєф і літологія поверхневих відкладів. Від взаємодії цих компонентів залежать зволоження грунтів, режим приземних вітрів, зміна температури і т.д. Характер та розподіл грунтово-рослинного покриву і тваринного світу також в певній мірі визначається рельєфом і літологією порід. При цьому грунти і рослинність можуть бути використані як контрольні індикатори ознак меж певних ПТК.

Наступним етапом фізико-географічних досліджень є визначення таксономічних рангів, виділених на місцевості ПТК і побудова ландшафтного профілю. Дослідження ландшафтного профілю починається із нанесення на визначену перед проведенням комплексних досліджень гіпсометричну лінію, яка повинна пересікати впоперек основні орографічні елементи територій, контурів фацій, урочищ з паралельним детальним її описом і прив’язкою до гіпсометричної лінії./Для опису ландшафтного профілю кафедрою фізичної географії Київського університету пропонується така схема:

Опис ландшафтного профілю

№ п/п	Віддаль (в м)	Кут нахилу (в градусах)	Переміщення (в м>	Ландшафтна характеристика
1,2	200	3°	15	текст

В графу “Ландшафтна характеристика” записуються дані про геологічну будову, рельєф території, гідрографію, глибину залягання грунтових вод, характер грунтово-рослинного покриву^ вираженість сучасних фізико- географічних процесів, визначаються морфологічні одиниці ландшафтів (фації, урочища, місцевості), сучасне господарське використання і робляться попередні висновки відносно раціонального використання і охорони природних територіальних комплексів.

Наступним етапом польових спостережень є побудова ландшафтного профілю, на якому комбінованими умовними знаками зображаються основні морфологічні та генетичні дані про компоненти природних комплексів. Як доповнення до ландшафтного профілю (при наявності крупномасштабної топооснови) варто побудувати планову смугу. Для більш вичерпної характеристики досліджуваної території А.І. Ланько, О.М. Маринич, О.В. Поривкина, Н.П. Сирота, П.Г. Шищенко'(1969, 1971 та ін.), І.М. Бабушкін (1972), К.В. Пашканг, І.В. Васильєва та ін. (1973) рекомендують у календарний період складати ландшафтну таблицю за даними польових комплексних досліджень.