Lekcija_8

б) аналіз останніх досліджень і публіацій, у яких започатковано розв'язання певної проблеми і на які опирається автор;

в) порушення не вирішених раніше питань, яким присвячена стаття;

г) формулювання мети і завдань статті.

5.Визначення методів дослідження, джерельної бази, підготовки основних тез – відповідей на завдання.

6.Тлумачення використаних у статті термінів.

7.Обгрунтування в основній частині отриманих результатів. Текст має опиратися на принципи «від відомого до невідомого», «від простого до складного».

8.Перевірка узгодженості між заголовком, метою, завданнями і висновками.

9.Міркування над перспективами наступних розвідок у цьому питанні.

10.Проведення самоконтролю виконаної роботи на змістовому,

логічному, мовностилістичному рівнях. Перевірка тексту статті на відповідність:

-чинним правописним нормам;

-вимогам наукового стилю;

-вимогам оформлення цитат і посилань.

11. Оформлення списку використаних джерел за чинними стандартами.

Обов'язковим структурним компонентом наукового тексту є заголовок.

Важливо, щоб назва була короткою, однозначною, конкретною, тобто відображала тему наукової статті та обмежувала обсяг наукового тексту.

Формулювання назви статті

Так уживають	Так радимо
Дослідницькі уміння вчителя	Дослідницькі уміння вчителя
української мови і літератури	української мови і літератури: стан
	сформованості
Науково-дослідна лабораторія у	Науково-дослідна лабораторія:
вищій школі	діалог особистостей

		Проблеми		впровадження
Навчальна техніка	у закладах	навчальної	техніки	у	вищих
освіти		навчальних закладах

Обмірковування вступу, основної частини і висновків дасть змогу відчути ціле, з’ясувати, за чим стежитиме читач і як розвиватиметься ідея статті.

Мета вступу наукової статті – показати, що дослідження є розвитком,

продовженням або спростуванням визнаних положень, полемікою з іншими напрямами або окремими науковцями. У вступі визначають проблему та її актуальність, аналізують останні дослідження і публікації, у яких започатковано розв'язання означеної проблеми, окреслюють питання, яким присвячена стаття.

Висвітлення актуальності не має бути багатослівним, головне – показати суть проблемної ситуації, що потребує вивчення.

Аналіз останніх праць, у яких розглянуто актуальне питання, важливий для розуміння предмета дослідження. Формулювання цілей статті уможливлює конкретизацію постановки завдань. Наприклад: Хоча останнім часом учені-

лінгвісти, психологи, лінгводидакти спрямовували свої зусилля на оновлення й пошук шляхів формування культури мовлення учнів середньої загальноосвітньої школи, однак лінгводидактичний аспект удосконалення культури мовлення майбутніх учителів-словесників, які перебувають у білінгвальних умовах, ще чекає свого вивчення і удосконалення.

В останнє десятиріччя з'явилися дисертаційні роботи (Л. Барановська,

О. Бугайчук, А. Войцещук, Ю. Гулей, Ж. Горіна, Т. Мельник, Т. Окуневич та ін.),

присвячені проблемі навчання мови з урахуванням інтерференції рідної мови на процес засвоєння другої, однак робіт з удосконалення культури українського мовлення майбутніх учителів-словесників, які працюють у двомовному середовищі, обмаль.

У пропонованій статті ми поставили за мету визначити найголовніші лінгводидактичні умови культуромовного підходу до підготовки майбутнього вчитедя-філолога в білінгвальному середовищі (М. Пентилюк).

Для передавання мотивації актуальності теми і важливості дослідження використовують такі мовні кліше: серед проблем, пов'язаних із…; уважного

ставлення дослідників останнім часом вимагає питання…; заслуговує на особливу увагу…; фрагментарно висвітлювалося в…; не була об'єктом спеціального вивчення.

Мету і завдання статті допомагають сформулювати такі мовні засоби:

окреслимо…, з'ясуємо…, мета статті – дослідити…; простежити…;

визначити…; підсумувати…; здійснити опис…; узагальнити…;

вивчити…; систематизувати…; схарактеризувати…; експериментально перевірити… тощо.

Основна частина наукової статті займає дві третини обсягу тексту. Усі міркування необхідно викласти так, щоб читач зрозумів суть запропонованих ідей. Використовуючи маловідомі терміни, обов’язково слід подати їх тлумачення. Факти, явища мають бути певним чином представлені,

класифіковані, згруповані, описані й супроводжуватися відповідним коментарем.

Застосування статистичних даних варто зробити максимально наочним,

для цього потрібно не лише перерахувати джерела цих даних, а й подати відповідні пояснення.

Подання статистичних даних у науковій статті

Неповний опис дослідної роботи у					Повний опис дослідної роботи у
	науковій статті				науковій статті
Результати цілеспрямованої роботи з					Характер	відмінностей	між
формування		складових	професійної		результатами	у	студентів
компетентності загалом			оцінювалися		експериментальних груп свідчить про
на	завершальному		етапі.	У	поступовість,	дотримання
кількісному		вимірі наслідки роботи			оптимального	темпу	процесу
подано в таблиці 6.9					формування готовності. За даними
					табл. 6.9, у бакалаврів ЕГ зросли
					показники	мовно-мотиваційної

готовності: на високому рівні виявилося 9, 3% (було – 2,6%), тоді як у КГ – 4,7% (було – 1,9%), що вказує на ефективність форм і методів роботи на цьому етапі

Для розгляду історії та сучасного стану розроблення питання в

науковій літературі дослідники культури наукової мови пропонують

використовувати такі мовні звороти: Прийнято вважати, що…;

Загальновідомо, що…; Існуючі підходи щодо цього питання можна класифікувати так…; Цих поглядів дотримується (дотримуються)… .

Виклад суті дослідження у статті містить такі мовні кліше: Є підстави

вважати…; Перевіримо запропоноване припущення…; Матеріали обстеження дають змогу згрупувати (узагальнити, уточнити,

конкретизувати)… .

До лексико-граматичних засобів упевненості належать такі мовні звороти: безумовно, що…; є очевидним, що…; немає сумнівів щодо (чого?)…;

ці факти переконують у (чому?)…; результати дослідження підтверджують справедливість (чого?)… .

Критичні зауваження у статті допомагають виразити такі мовні кліше:

не можна погодитися; навряд чи можна погодитися; є розбіжності в поглядах на…; автор припускається неточностей… .

Готуючи висновки, перевіряють узгодженість між назвою, метою,

завданнями вступу. Вони визначають, чи повноцінним був діалог автора статті з читачем, чи досягнута мета теоретичної або експериментальної розвідки. У

висновках указують, що в результаті наукового дослідження і виконання завдань зібрано відповідний матеріал, пояснюють наукове і практичне значення роботи. Доцільно також подавати чітке бачення перспектив майбутніх досліджень з відповідної проблеми. Наприклад: Існує потреба в подальшому системному, комплексному вивченні засобів лінгвістичного механізму реалізації категорії комічного в прозових та поетичних текстах для дітей, у тому числі

шляхом зіставного аналізу мовних засобів у творах різних авторів

(М. Кудряшова).

Наступним етапом є самоконтроль виконаної роботи, який слід проводити на змістовому, логічному, мовностилістичному рівнях. Зокрема,

потрібно з’ясувати, чи назва статті відображає основну ідею змісту, чи не є вона громіздкою (понад 10 слів); чи логічно вмотивована структура. Важливо перевірити цитування, посилання, висловлювання, усунути мовні огріхи.

Серед найпоширеніших мовних огріхів дослідники виокремлюють:

-уживання термінів без урахування їх значення;

-переважання іншомовних слів;

-сплутування значень слів, близьких за вимовою і написанням;

-порушення граматичних правил;

-схематизм;

-бездоказовість запропонованих положень тощо.

Мовні огріхи – відхилення від лексичних і синтаксичних норм слів,

словосполучень, самостійних речень.

Типовими мовними огріхами у наукових статтях є:

-некоректне називання автора наукової праці «він» чи «вона»;

-суржик – опреділити (правильно – визначити), примінити

(застосувати), виявити (з’ясувати), не дивлячись на (незважаючи на), приведений на рисунку (показаний на рисунку);

-мовленнєва надмірність (багатослів’я);

-мовленнєва недостатність (пропущені слова, потрібні для точного вираження думки).

Серед типових мовних огріхів, виявлених у текстах наукових статей, –

кальки. Наприклад, слово слідуючий – це калька російського «следующий»,

тому потрібно вживати слово наступний (наступний день). Перед переліком чи поясненням, розкриттям змісту чогось замість слова наступний слід уживати

такий: Об’єктами дослідження були обрані такі… .

О. Сербенська не радить без потреби використовувати кальку необхідний

та похідні необхідність, необхідно. Це відповідники російських слів

«необходимость», «необходимый», «необходимо». У дослідженнях варто ширше послуговуватися українським словом потрібний.

Використання слів положення і стан у наукових текстах теж дискусійне.

Коли йдеться про становище, стан, обставини, то вживання зрусифікованого слова положення не є нормативним, слід говорити: стан справ.

Готову наукову статтю через певний час ще раз варто перечитати,

поміркувати над структурою і змістовим наповненням. «Свіже» бачення проблеми дасть змогу удосконалити її.

3.Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової,

бакалаврської робіт

Курсова робота – окремий кредит ЄКТС, що оцінюється як самостійний вид навчальної діяльності студента й виконується після закінчення вивчення певного предмета або групи дисциплін. Написання та захист курсової роботи є важливим підготовчим етапом для реалізації наступного складнішого завдання

– виконання дипломних і магістерських робіт. Курсова робота має навчально-

дослідницький характер і виконується під керівництвом наукового керівника.

Виконання курсової роботи є обов'язковою частиною навчального процесу, що передбачено навчальними планами.

Курсові роботи виконуються з метою закріплення, поглиблення й узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та їх застосування для комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Курсова робота повинна засвідчити вміння студента здійснювати пошук та аналіз джерел інформації, самостійно систематизувати теоретичні знання й робити обґрунтовані висновки, викладати текстовий матеріал у стислій формі грамотно й логічно, виступати з презентацією результатів роботи.

Тематика курсових робіт щорічно визначається і затверджується кафедрою та оголошується студентам на початку навчального року. Вона повинна відображати практичні вимоги відповідної галузі, містити елементи науковості й дослідництва, сприяти набуттю студентами навичок самостійної

творчої діяльності. Контроль за написанням курсової роботи здійснює науковий керівник. Кафедри розробляють методичні рекомендації до написання курсових робіт з урахуванням особливостей спеціальності. Науковий керівник призначається рішенням кафедри.

Обов'язки наукового керівника:

• розробляти та подавати на кафедру для затвердження тематику курсових

робіт;

•допомагати у формулюванні наукового апарату і розробці плану роботи;

•проводити систематичні консультації із студентом з проблематики

роботи;

•допомагати у виборі методики дослідження;

•консультувати студента з добору джерел інформації та фактичного матеріалу;

•контролювати хід виконання роботи відповідно до встановленого плану;

•надавати письмовий відгук про курсову роботу.

Відгук наукового керівника про курсову роботу повинен включати в себе

такі елементи:

•назву «Відгук наукового керівника (прізвище та ініціали) про курсову роботу студента (прізвище та ініціали) на тему (тема роботи)»;

•стислу характеристику (перелік) позитивних якостей роботи;

•зауваження, коментарі щодо недоліків та підстав для зниження оцінки;

•висновки про відповідність роботи критеріям оцінки (див. п.6.2);

•висновок про відповідність (невідповідність) курсової роботи вимогам до курсових робіт за відповідним напрямом підготовки бакалавра;

•оцінку за текст, оформлення та захист курсової роботи за 100-бальною та національною 5-бальною шкалами;

•зазначення дати, оцінки, підпис наукового керівника.

Окрім вказаних вище елементів, відгук може містити й інші особливі коментарі щодо змісту роботи.

Науковий керівник має право не атестувати студента на етапі проміжної атестації, не допустити студента до захисту курсової роботи або відмовитися

від наукового керівництва в разі систематичного порушення студентом плану написання курсової роботи і неможливості контролю за ходом виконання роботи з вини студента.

Рішення про заміну наукового керівника приймає декан у виняткових випадках на основі розгляду письмової заяви керівника або студента з обґрунтуванням підстав для зміни наукового керівника.

Графік виконання курсової роботи

Студентам надається право вибору теми курсової роботи. Заява студента про вибір і закріплення за ним теми курсової роботи та призначення йому наукового керівника, підписана останнім, повинна бути представлена на кафедру у визначений графіком термін.

Протягом місяця від дати отримання теми студент повинен подати науковому керівнику розгорнутий план курсової роботи, а також огляд опрацьованої літератури.

Завершена курсова робота представляється на кафедру не пізніше, ніж за три дні до захисту. У випадку порушення термінів і порядку подання курсової роботи студента не допускають до захисту.

Курсові роботи зберігаються на кафедрі протягом одного року, потім списуються в установленому порядку.

Вимоги до змісту і структури курсової роботи

Курсова робота повинна містити структурні елементи в такому порядку:

▪титульна сторінка;

▪зміст (1 стор);

▪вступ (1 – 4 стор);

▪основна частина;

▪висновки (1 – 2 стор);

▪список використаних джерел;

▪додатки (за необхідністю).

Зміст містить пронумеровані назви розділів і параграфів курсової роботи,

із зазначенням номерів сторінок.

Вступ містить: обґрунтування вибору теми курсової роботи та її актуальність; мету і завдання дослідження; визначення об'єкта і предмета дослідження; методи збору і обробки інформації та аналізу отриманих результатів.

Основна частина роботи складається з розділів, що повністю розкривають

тему.

Висновок відображає узагальнені результати проведеного дослідження відповідно до поставленої мети та завдань дослідження, а також значущість отриманих результатів.

Список використаних джерел оформляється відповідно до державних стандартів.

У додатки включаються матеріали, що мають ілюстративно-довідкове значення і є доцільними для повнішого висвітлення теми, наприклад, копії документів, витяги із звітних матеріалів, окремі положення з інструкцій і правил, статистичні дані, рисунки, схеми тощо.

Захист курсової роботи

Захист курсової роботи проходить на засіданні комісії, у складі якої є не менше 2-х викладачів, у тому числі керівник курсової роботи. Дата захисту встановлюється графіком підсумкового контролю на факультеті. Захист курсової роботи включає в себе доповідь студента, його відповіді на запитання членів комісії.

Тривалість доповіді не може перевищувати 10 хвилин. У доповіді студента обов'язково повинні бути відображені: актуальність теми, мета і завдання курсової роботи; реалізація завдань; основні результати, отримані студентом. Після закінчення процедури захисту комісія за результатами захисту приймає рішення щодо оцінювання.

Результати захисту оголошуються в той же день і заносяться у заліково-

екзаменаційну відомість та в індивідуальний навчальний план студента

(залікову книжку). При виставленні оцінки члени комісії керуються критеріями оцінювання, представленими нижче.

У разі отримання підсумкової оцінки менше 60 балів за 100-бальною шкалою ЄКТС («незадовільно» за національною 5-бальною шкалою) або у випадку, якщо курсова робота не була допущена до захисту, у заліково-

екзаменаційній відомості робиться відповідний запис про академічну заборгованість із курсової роботи.

Ліквідація академічної заборгованості здійснюється шляхом повторного виконання курсової роботи за новою темою або виправлення недоліків із підготовленої курсової. Студент може бути допущений до повторного захисту курсової роботи у встановлений в університеті термін ліквідації академічної заборгованості.

Оцінювання курсової роботи

У підсумковій оцінці за курсову роботу враховуються такі критерії:

1.Якість обґрунтування теми (опрацювання навчально-наукової проблеми, її зв’язок із практикою, сучасними інноваційними процесами в галузі).

2.Науково-теоретичний рівень змісту: творчий підхід до аналізу явищ і процесів, вміння самостійно працювати з інформаційними джерелами,

аналізувати концепції й використовувати теоретичні положення стосовно теми дослідження, узагальнювати окремі факти і процеси, робити висновки.

3 Науково-прикладний (практичний) рівень: уміння виокремлювати практичні елементи наукової проблеми й формулювати припущення, які можна перевірити експериментально; уміння здійснювати обробку отриманих результатів; наявність і практична цінність додатків; практичне застосування результатів роботи.

4.Використання методів дослідження, їх різноманітність та логіка застосування.

5.Систематичність роботи студента, дотримання графіку.

6.Правильність оформлення курсової роботи (в тому числі покликань на джерела й оформлення їх списку).

7Своєчасність подачі курсової роботи на кафедру.

8.Захист курсової роботи.