Lekcija_8

Оцінки за якість виконання курсової роботи та результати її захисту відображаються в сумарній підсумковій оцінці (Таблиця 1).

Таблиця 1

Рекомендований розподіл максимальної кількості балів за окремими критеріями оцінювання курсової роботи

№ з/п	Критерії оцінювання		Кількість балів
1	Якість обґрунтування теми		5
2	Науково-теоретичний рівень змісту		20 – 30
3	Науково-прикладний	рівень	20 – 30
	(упровадження, застосування, додатки)
4	Використання методів дослідження		10
5	Планомірність і систематичність роботи		5
	(проміжна атестація)
6	Оформлення курсової роботи		5
7	Захист курсової роботи		25
	Усього:		100

Студента не допускають до захисту курсової роботи у таких випадках:

- у разі порушення термінів здачі робіт на кафедру без поважних причин

(терміни визначені кафедрою) лаборант не приймає курсову роботу, про що робиться відмітка в журналі обліку курсових робіт;

- у разі грубих порушень професійної етики (див. нижче) керівник курсової роботи повідомляє про такий факт комісію, яка приймає рішення про допуск курсової роботи до захисту.

Вобох випадках вважається, що студент має академічну заборгованість із курсової роботи. Йому виставляється незадовільна оцінка й рішенням кафедри пропонується нова тема роботи, яку студент повинен виконати й захистити у встановлений в університеті термін ліквідації академічної заборгованості.

Вінших випадках (хвороба, відрядження тощо) студент має право на продовження термінів семестрового контролю.

Професійна етика

У процесі підготовки курсової роботи особлива увага звертається на недопущення порушення студентами правил професійної етики. До таких порушень відносяться насамперед плагіат, фальсифікація матеріалів (наукових фактів) і помилкове цитування.

Плагіат передбачає наявність прямих запозичень без відповідних покликань з усіх друкованих та електронних джерел, захищених раніше випускних кваліфікаційних робіт, кандидатських і докторських дисертацій.

Фальсифікація передбачає підробку або зміну вихідних даних з метою доведення правильності висновку (гіпотези і т. ін.), а також умисне використання неправдивих даних як основу для аналізу.

Помилковим вважається цитування, яке має покликання на джерело, яке такої інформації не містить.

Виявлення зазначених порушень професійної етики є підставою для зниження оцінки за курсову роботу (включно – до незадовільної оцінки).

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ ТА МАГІСТЕРСЬКОЇ

РОБОТИ

Магістерська та дипломна робота є самостійним науковим дослідженням,

котрому властива внутрішня єдність і в якому відображено хід і результати розробки обраної теми. Робота випускника ВНЗ повинна:

-відповідати сучасному рівню розвитку науки, а її тема – бути актуальною;

-відбивати як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання,

правомірність використання яких всебічно обґрунтовується у кожному конкретному випадку

їх використання;

-містити принципово новий матеріал, що включає опис нових фактів, явищ і закономірностей або узагальнення раніше відомих положень з інших наукових позицій або у зовсім іншому аспекті;

-передбачати елементи наукової полеміки; наводити вагомі й

переконливі докази на користь обраної концепції, всебічно аналізувати і

доказово критикувати протилежні їй точки зору.

Обсяг (без бібліографії та без додатків) роботи магістра: комп`ютерний набір – до 3-х друк. аркушів/70 сторінок машинописного тексту (відповідно:

вступ – до 5 стор., висновки – 3 – 4 стор.). Список використаних джерел складає приблизно 70 джерел.

Обсяг (без бібліографії та без додатків) дипломної роботи: комп`ютерний набір – до 3-х друк. аркушів/60 сторінок машинописного тексту (відповідно:

вступ – до 5 стор., висновки – 3-4 стор.). Список використаних джерел складає приблизно 50 джерел.

Структура дипломної і магістерської роботи

Титульний аркуш містить (у такій послідовності):

-назву міністерства та вищого навчального закладу, де виконано дипломну (магістерську) роботу;

-назву кафедри, при якій виконувалося дослідження;

-повну назву теми роботи;

-прізвище, ім’я, по батькові автора роботи;

-відомості про наукового керівника;

-місто і рік виконання.

Зміст містить: перелік скорочень та умовних позначень (якщо вони є);

вступ; заголовки розділів і підрозділів (якщо вони є); висновки; список використаних джерел; резюме; додатки (якщо вони є), із вказівкою номера сторінки. Також варто окремо оформити перелік умовних позначень, символів,

скорочень і термінів, оскільки такий крок свідчить про наукову коректність випускника ВНЗ.

Якщо в дипломній чи магістерській роботі вжиті маловідомі скорочення,

специфічна термінологія, позначення і таке інше, то їх перелік слід подати у вигляді окремого списку, який розміщується після ЗМІСТУ, перед ВСТУПОМ.

Незалежно від цього при першій появі цих елементів у тексті дипломної роботи наводять їх розшифровку.

Вимоги до структурних елементів дипломної та магістерської роботи

Вступ (не більше 5 сторінок) розкриває сутність наукової проблеми, її

значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, стан розробленості,

обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі подається загальна характеристика дипломної роботи у такій послідовності:

актуальність проблеми, яка зумовила вибір теми дослідження

(формулюється доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми);

об’єкт дослідження (процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення);

предмет (міститься в межах об’єкта – саме на ньому повинна бути спрямована увага, оскільки він визначає тему дипломної роботи);

мета і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої

мети;

методи дослідження, використані для досягнення поставленої в роботі

мети;

матеріал дослідження і його обсяг, використаний для досягнення поставленої в дипломній роботі мети;

наукова новизна (коротка анотація нових положень або рішень,

запропонованих автором особисто, з обов’язковою вказівкою на відмінність цих положень від вже відомих);

практичне значення одержаних результатів;

апробація результатів дослідження (наводяться дані щодо участі автора в конференціях, колоквіумах та щодо публікацій);

положення, що їх винесено на захист (коротка анотація нових положень або рішень, запропонованих автором особисто, з обов`язковою вказівкою на відмінність цих положень від вже відомих);

структура роботи (наприклад: "Логіка дослідження зумовила структуру дипломної роботи: вступ, ... розділи, висновки, список використаних джерел із

... найменувань, ... додатків. Загальний обсяг ... сторінок”).

Основна частина складається з розділів (підрозділів, підпунктів тощо). В

розділах основної частини подають:

- огляд спеціальної літератури (з особливим наголосом на літературі останніх років і літературі іноземними мовами) і вибір напрямків досліджень

(загальний обсяг огляду не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини дипломної роботи);

- аналіз і результати власних досліджень автора з обов’язковим висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми.

Висновки. Висновки бувають двох видів – висновки до розділів і загальні висновки. Висновки до розділів можуть містити пронумероване викладення результатів дослідження, одержаних у відповідному розділі.

Загальні висновки повинні містити стисле викладення теоретичних і практичних результатів, отриманих автором дипломної роботи особисто в ході дослідження, а також обгрунтування перспектив проведення подальших досліджень у певній галузі (посилання на інших авторів, їх цитування, а також наведення загальновідомих істин не допускаються).

Список використаних джерел розміщують в алфавітному порядку і складають відповідно до чинних стандартів. У списку літератури повинні переважати новітні видання.

Список джерел фактичного (ілюстративного) матеріалу розміщують також в алфавітному порядку і складають відповідно до чинних стандартів.

Резюме. Резюме (Summary / Abstract, Zusammenfassung, Résumé)

пишеться на 1 – 2 сторінки основною іноземною мовою. Воно завершується комплексом ключових слів і сталих термінологічних словосполучень

(надрукованих великими літерами в називному відмінку в рядок через кому),

що з позицій інформаційного пошуку мають той обсяг смислового навантаження, який чітко корелюється з основним змістом дипломної роботи.

Загальна кількість ключових слів – не більше 10.

Додатки. Додатки наводяться в кінці роботи після списку джерел.

Додатки мають включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи магістра (таблиці, графіки, глосарії, методи, ілюстрації,

рекомендації щодо впровадження) і наводяться тільки в разі необхідності. Вони

позначаються не цифрами, а літерами Додаток А, Додаток Б, Додаток В,

Ддодаток Д в правому верхньому кутку.

Правила технічного оформлення дипломної та магістерської роботи

Кваліфікаційну роботу друкують на одній стороні аркуша білого паперу

формату А-4.

-шрифт – Times New Roman (для значеннєвого виділення прикладів, понять тощо допускається використання інших шрифтів);

-розмір шрифту – 14;

-відстань між рядками – 1,5 інтервали (до 30 рядків на сторінці);

-верхній і нижній береги – 20 мм, лівий – 30 мм, правий – 10 мм.

Заголовки структурних частин дипломної чи магістерської роботи:

ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ,

ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, РЕЗЮМЕ друкують великими літерами симетрично до тексту.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3 – 4 інтервалам.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць подають арабськими цифрами без знака № у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, підрозділу і пункту, між якими ставлять крапку (наприклад, 1.3.2 – другий пункт третього підрозділу першого розділу), потім у тому ж рядку йде заголовок пункту (пункт може не мати заголовка).

Тема кваліфікаційної роботи визначається науковим керівником і затверджується на засіданні кафедри та радою факультету, на якому навчається студент, за рік до закінчення університету.

Дипломна робота повинна мати обгрунтування актуальності обраної теми, визначення об’єкта, предмета і цілей дослідження.

У роботі необхідно розкрити суть проблеми на основі опрацьованої літератури.

Кваліфікаційна робота має виявити вміння студента грамотно проводити дослідження, інтерпретувати, систематизувати і класифікувати одержані результати.

У дослідженні випускника ВНЗ повинні бути чітко сформульовані висновки, яких дійшов студент у ході наукових студій, та рекомендації щодо використання у практиці розробленої технології навчання.

Система оцінювання дипломної та магістерської роботи відбувається з

урахуванням таких моментів:

-глибина аналізу спеціальної літератури, у тому числі й використання новітніх праць як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців,

-актуальність і перспективність теми дослідження,

-ступінь наукової новизни,

-методика дослідження,

-достовірність і обґрунтованість зроблених висновків,

-логіка викладення матеріалу,

-стиль, мова і орфографія викладення матеріалу.

Усі ці моменти згадують в рецензії, яку подає спеціаліст у певній галузі

наукового знання, призначений кафедрою.

9. Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці

Вторинним мовленнєвим жанром, що виник у ХІХ – на початку ХХ ст. з

метою забезпечення оперативного реагування на наукові досягнення, є наукова рецензія.

Наукова рецензія – (recensio – огляд, обстеження) – спеціальний текст-

аналіз наукового джерела (джерел), розрахований на певне коло фахівців.

Наукова рецензія виконує функції інформування, тобто ознайомлення з науковим твором, осмислення та оцінювання певного наукового знання в науковому соціумі, прагматичну та рекламну, якщо необхідно зацікавити аналізованим твором потенційних читачів.

Характерними ознаками наукової рецензії є абстрактність,

узагальненість, підкреслена логічність (послідовність, зв’язність викладу),

точність, оцінність, відсутність емоційно забарвлених слів, стислість.

Автором рецензії, як правило, є фахівець тієї самої галузі, до якої

належить і рецензований документ, або спорідненої.

Текст наукової рецензії передбачає коментар основних положень,

узагальнене аргументоване оцінювання, висновки про значення роботи.

Основні тематичні блоки рецензії: автор, уявний адресат, зміст,

призначення.

Об’єктами наукової рецензії є: монографія, навчальний посібник,

студентська наукова робота тощо. Оцінюванню підлягають повнота,

глибина, всебічність розкриття теми, новизна та актуальність поставлених завдань і проблеми, коректність аргументації і системи доказів, достовірність результатів, переконливість висновків. Ця робота є складною, відповідальною і вимагає від рецензента високого професіоналізму,

сформованості умінь вести уявний діалог з автором твору або читачами.

Орієнтовну технологію рецензування запропонувала Г. Онуфрієнко:

1)визначення предмета наукового аналізу (доповідь, реферат, журнальна стаття, навчальний посібник тощо), аналіз заголовка книги;

2)з’ясування ступеня актуальності теми дослідження (для певної галузі знання, розв’язання практичних завдань тощо);

3)аналіз композиції і змісту наукової роботи;

4)визначення ступеня новизни й оригінальності у розв’язанні певних проблем тощо;

5)окреслення теоретичного і практичного значення рецензованої роботи;

6)характеристика виявлених недоліків та прорахунків у рецензованій роботі за умови аргументування власних зауважень;

7)об’єктивне, лаконічне, ясне й чітке загальне оцінювання роботи;

8)формулювання висновків з урахуванням виду та жанру рецензованого наукового джерела, його мети і поставлених автором завдань;

9)перевірка тексту рецензії на узгодженість між змістом і формою та відповідність чинним мовним (мовленнєвим) нормам;

10)редагування тексту рецензії.

Для означення предмета аналізу, актуальності джерела користуються такими висловами: в рецензованій роботі…; важливість рукопису

незаперечна; в аналізованій статті, у рукописі книги; робота присвячена актуальній темі…; актуальність книги зумовлена…; звернення до цієї проблеми є актуальним.

Короткий зміст наукового джерела характеризують за допомогою таких

мовних кліше: дослідження складається зі вступу, розділів, висновків,

додатків; на початку дослідження (статті, монографії) автор указує на…

тощо.

Позитивне оцінювання наукової роботи виражають такі мовні засоби:

дослідження відомого методиста – одна з перспективних спроб осмислення…; праця характеризується багатим фактичним матеріалом, … нестандартним підходом до аналізу порушених проблем; теоретичні положення ілюструються різноманітним літературним матеріалом;

заслугою дослідника є…; достатньо обґрунтовано, з урахуванням численних наукових джерел та рефлексії власного досвіду викладацької діяльності подано концепцію; автор справедливо (слушно) зазначає…, аргументовано обґрунтовує…, чітко визначає, детально аналізує, ретельно розглядає,

уважно простежує, доказово критикує…, аргументовано й переконливо розкривається змістове наповнення, зокрема, таких ключових понять, як…

Негативну оцінку наукової праці висловлюють так: автору не вдалося

показати, що…; автор залишає без відповіді такі питання, як…; викликає

сумнів теза автора про те, що…; серед недоліків дослідження – надмірна

(невиправдана) категоричність висновків автора.

У висновках використовуються такі кліше: отже, аналізована робота має

важливе значення для…; висновки автора доказові; заслугою автора варто вважати новий підхід до вирішення…; науково-методичний посібник є оригінальним за своїм задумом, глибоким за повнотою висвітлення.

Призначення наукового джерела виражають такі мовні формули: Книга

може бути корисною для учнів філологічних класів середньої школи,

слухачів Малої академії наук; рецензований рукопис навчального посібника пропонується до друку і використання в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів тощо.

Наукова рецензія зазвичай характеризується виявом особистісного начала,

що призводить до використання різних мовних одиниць, за допомогою яких рецензент виражає себе як мовна особистість. Російські лінгвісти Олена Баженова, Марія Котюрова виокремлюють такі різновиди оцінних мовних засобів рецензій:

а) аксіологічний (відображає ціннісне ставлення: високий рівень, гарний зразок, блискуча ідея);

б) ментальний (має емоційно-інтелектуальний характер: раціональний підхід,

точний аналіз, сильне враження та психолого-інтелектуальний: важливий внесок, серйозна спроба);

в) прагматичний (відображає практичні інтереси рецензента: академічна праця, сучасна постановка).

Різновидом наукової рецензії є науковий відгук.

Науковий відгук – стисла форма письмової оцінки наукової роботи

(курсової, бакалаврської, магістерської кваліфікаційних робіт, кандидатської чи докторської дисертації).

Відгук складає офіційний опонент на підставі вивчення дисертації та праць здобувача, опублікованих за темою дисертації.

Офіційний опонент (лат. opponens – той, хто заперечує) – особа,

призначена вченою радою із захисту дисертацій для рецензування дисертації й