4. Соціальні ідеї в Античному світі

Античний світ ― це світ стародавніх греків і римлян, який існував близько тисячі років з VI ст. до н.е. до V ст. н. е. На відміну від Сходу, античні соціальні ідеї з'являлись не стільки з міфів, скільки через протиставлення їм. У той же час і сама антична міфологія мала свої особливості. Якщо на Сході природа ніби поглинає людину і суспільство, розчиняючи їх у собі, то в античному світі навпаки, природа і космос набувають особистісних рис, що знайшло своє відображення в олімпійських богах з їх суто людськими якостями.

З появою писемності відбувається перехід від усної розповіді про події суспільного життя до їх письмових записів, що призвело до появи першої науки про суспільство ― історії. Першою відомою працею у цій галузі був твір Геродота "Історія", у зв'язку з чим Ціцерон назвав його "батьком історії". Паралельно розвивається філософія, яка змінює чуттєво-образне сприйняття світу, притаманне міфам та епосам, на раціональне його пізнання.

Античною філософією був розроблений дуже широкий спектр ідей: від матеріалістичних концепцій, згідно однієї з яких світ складається з атомів і порожнечі (Демокріт), іншої – з таких елементів, як вогонь, повітря, вода і земля (Емпедокл), до містичного вчення Піфагора, який обґрунтовував існування «гармонії сфер», де все на світі породжує певну вібрацію, звук, ритм і підпорядковане складним математичним закономірностям і аж до ідеалізму Платона; від культивування гедонізму (Аристіпп) до умиротвореної радості через відсутність страждань (Епікур) і на кінець до пошуку щастя (евдемонізм) та до проблеми морального вибору (Сократ).

В античну добу виділяється ряд філософських течій, в яких можна виявити багато аналогій з ідеями народів Сходу, зокрема, у стоїцизмі розвивається вчення про два начала у світобудові: пасивне та активне ― матерія і Бог, що перегукується є ідеями даосизму про інь і ян (жіноче та чоловіче начала). В епікуреїзмі стан насолоди, який досягається шляхом відстороненості від суспільного життя, подається подібно як у буддизмі. Уявлення про Всесвіт як багаторівневу ієрархічну систему, в якій вище породжує нижче і все охоплене процесами сходження до вищого буття через просвітлення, зустрічається як у неоплатонізмі, так і в індуїзмі та буддизмі.

Важливою рисою Античного світу, як і всіх інших стародавніх суспільств, а на сьогодні, Сходу, була укоріненість у минулому, яке за всіх обставин виступало зразком для творення сучасного. Перебільшення ролі минулого закріплювало у суспільній свідомості абсолютизацію циклічності розвитку і фаталізм, що заперечував вільний вибір чи випадковість, стверджуючи, що кожна подія чи людський вчинок є наперед визначеними. Зокрема, панувало уявлення про циклічність розвитку суспільства, повторюваність певних процесів, коли відбуваються періодичні зміни епох: Золотого, Срібного, Мідного і Залізного віків, що нагадує погляди древніх індійців.

Суспільство в античних мислителів значною мірою ототожнювалось із державою, а тому соціальне середовище вивчалось в контексті політики. Зокрема, Платон обґрунтовував, що в основі держави лежить принцип поділу праці, що випливає з різних здібностей людей. Поділ праці забезпечує формування соціальних верств(філософів, воїнів і трудівників), які у свою чергу періодично змінюють один одного, в якості правлячого класу. Учень Платона Аристотель виділяв три найкращі форми правління(монархію, аристократію і демократію), які з часом вироджуються у свої протилежності(відповідно: тиранію, олігархію, охлократію).

Значний вплив на розвиток античної суспільної думки мали таємні вчення єгипетських жреців, основоположником яких вважався легендарний нащадок атлантів Гермес Трисмегіст, головні положення якого були викладенні у книзі «Смарагдові скрижалі». Ім’я цього міфічного жреця дало назву релігійно-філософському напрямку герметизму(утаємниченим знанням), а сформовані ідеї спричинили з часом розвиток гностицизму(знання, як мета життя) і дали світоглядну основу майбутнім таємним товариствам. Цьому загадковому культурному герою приписують мудрість – що на верху те й внизу і навпаки. Тому все на світі несе інформацію зі світу божественного. Звідси віра астрологів у владу зірок над характерами і долями людей, хіромантів – у фатальну силу ліній на руці, прихильників нумерології – у магію цифр тощо.

Антична соціальна та філософська думка формувались під значним впливом культурних досягнень Шумеру, Єгипту, Персії, а згодом, увібравши ідеї індійців та євреїв, розвинули і поглибили їх, через що стало можливим створити значний культурний і науковий потенціал, який заклав потужний фундамент розвитку всієї європейської цивілізації на наступні сторіччя